Справа № 357/15514/24
Провадження № 2/357/1497/25
16 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,
18.10.2024 представник позивача звернувся до суду з даною заявою, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, яка зареєстрована судом 25.10.2024, мотивуючи тим, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 , відповідачі за період з 01.11.2014 по 01.10.2024 мають заборгованість за постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у розмірі 27420,17 грн та в добровільному порядку зобов'язання щодо сплати коштів за надані послуги у повному обсязі не виконують. КП БМР «Білоцерківтепломережа» їм було надіслано претензію про наявність заборгованості з вимогою сплатити у добровільному порядку, але боржники не відреагували на дану пропозицію та не сплатили борг. Тому, просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у дольовому порядку пропорційно до їх часток у власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» суму заборгованості за період з 01.11.2014 по 01.10.2024 у розмірі 27420,17 грн, в порядку ст. 625 ЦК України, суму на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 7374,51 грн та три відсотки річних у розмірі 2485,27 грн за період з 01.11.2014 по 23.02.2022; суму на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 143,96 грн та три відсотки річних у розмірі 62,98 грн за період з 01.01.2024 по 01.10.2024 та судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
28.10.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача, за довіреністю у справі - Зайченко Валентина Миколаївна, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнає та просив відмовити КП БМР «Білоцерківтепломережа» у задоволенні позовної заяви повністю.
Відповідачка - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, подала до суду письмові пояснення та зазначила, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 07.11.2024 її брат ОСОБА_1 приніс їй конверт із позовною заявою КП БМР «Білоцерківтепломережа» щодо стягнення з них боргу за комунальні послуги. Вона взагалі не знала про існування боргу, адже у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживає її брат і вона вважала, що він справно сплачує кошти на надані послуги. Вона не розбиралася, що то за сума, чи правильно нарахована заборгованість, а вирішила відразу врегулювати дану ситуацію, щоб укласти договір реструктуризації. Однак, ні 11.11.2024 ні 26.11.2024 при спілкуванні в абонентському відділі КП БМР «Білоцерківтепломережа», що розташований в готелі «Рось» та по АДРЕСА_3 при спілкуванні із ОСОБА_3 , їй не вдалося врегулювати питання щодо реструктуризації боргу, а лише вказали таке буде можливим після рішення суду. Вона вважає, що позов не обгрутований, бездоказовий та не відповідає вимогам ЦПК України. Вона має сумнів, що ОСОБА_4 , який підписав позовну заяву, та ОСОБА_5 , який завіряв копії, мають належні повноваження, усі матеріали підписані ними не можуть розглядатися судом, як належні докази. Позивачем не доведено укладення з ними публічного договору, адже у позовній заяві не вказано ні назви сайту, ні посилання на нього та не додано до позову його копію. Усі публічні договори місять норму щодо проведення досудового врегулювання спору, а в даному випадку позивачем не дотримано законодавчих вимог, адже вона не отримувала пропозиції щодо досудового врегулювання спору. Розрахунковий лист абонента та розрахункові відомості, що додані до позову, підписані начальником відділу абонентського обслуговування - Л.В.Давидовою, але не надано її повноважень (наказ про прийняття на роботу, посадова інструкція, довіреність, тощо), тому дані докази не можуть бути належними. Нарахування 3% річних та інфляцій нарахування не місять формули, за якою можливо перевірити їх нарахування. Також, просила застосувати строки позовної давності до заявлених вимог. Все те, що написано в розрахунках, які підписані особою без ідентифікації, до жовтня 2021 року вона не визнає, адже відсутні будь - які їх з братом квитанції до жовтня 2021 року, які б підтверджували, що хтось із них сплачував кошти на комунальні послуги. Також, не визнає ті цифри, які зазначені як «субсидія» та «Приват банк», адже має бути доказ того, що таке було до жовтня 2021 року, а вона не володіє цією інформацією, можливо хтось до жовтня 2021 року сплачував платежі, може сама Тепломережа. Щодо нарахування основного боргу, то відсутня методика, як відбувається такий розрахунок, тому неможливо його перевірити. Як розраховувалися кілокалорії кожного місяця і звідки взялися цифри, вказані у розрахунку та чи правильно нарахований борг перевірити неможливо. Вона категорично заперечує проти того, щоб Тепломережа могла додати будь - які додаткові докази до позовної заяви, тому що у них було достатньо часу це зробити до моменту відкриття провадження у справі та у позовній заяві не зазначено документи, які не подані, з яких причин не подані та будуть подані.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Встановлено, що згідно рішення Білоцерківської міської ради від 23.12.2005 року за №388 виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква є КП БМР «Білоцерківтепломережа», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановами: № 146 від 17.10.2014, № 1171 від 31.03.2015, № 1392 від 09.11.2017, № 1738 від 10.12.2018, № 2244 від 30.11.2020 установила тарифи з централізованого опалення, що надається КП БМР «Білоцерківтепломережа», як виконавцем вказаної послуги для населення м. Біла Церква, що підтверджується матеріалами справи (а.с.12-18), інформацією розміщеної на офіційному сайті НКРЕКП - https://www.nerc.gov.ua та офіційному сайті КП БМР «Білоцерківтепломережа» - http://bctm.com.ua, на якому також міститься інформація щодо керівництва комунального підприємства та уповноважених осіб, зокрема, директор КП БМР «Білоцерківтепломережа» ОСОБА_6 , заступник директора з комерційних питань - Ходань Сергій Олексійович та начальник абонентського відділу КП БМР «Білоцерківтепломережа» - Давидова Людмила Володимирівна.
Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 28.10.2024 (а.с. 26-29), відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.02.2022 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08.11.2002 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 11), право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстроване за відповідачами, по 1/2 частині за кожним, на підставі договору купівлі - продажу за № 1-1145 від 30.03.2001, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори, та свідоцтва про право на спадщину за № 3-548 та № 3-551 від 21.02.2019, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської нотаріальної контори Київської області.
З розрахункового листа абонента по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я відповідача - ОСОБА_1 (а.с. 44-5), вбачається заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у розмірі 27420,17 грн, яка утворилася за період з 01.11.2014 по 01.10.2024, оскільки у вказаний період кошти за надані послуги у повному обсязі не сплачувалися.
З матеріалів справи (а.с. 10) та оглянутому у судовому засіданні конверту (а.с. 45), вбачається, що позивач, у порядку досудового врегулювання спору, направляв відповідачам досудове попередження (претензію) з пропозицією щодо сплати заборгованості, однак вказана претензія була повернута КП БМР «Білоцерківтепломережа» з позначкою - «за закінченням терміну зберігання».
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, виконавцем послуг з центрального опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація ).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на природний газ, тарифів на транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.
Ч. 2 ст. 14 в редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004 передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Плата за комунальні послуги (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води) береться за затвердженими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в установленому порядку тарифами та вноситься щомісяця.
У відповідності до п.3 ч.2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
П. 5 ч. 3 ст. 20 в редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до п.3 ч.2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189-VIII), виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Згідно п.6 ч.1 ст. 1 Закон № 2189-VIII, індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
П.п. 1,2 ст. 7 Закону Закон № 2189-VIII покладено обов'язок на індивідуального споживача щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до ч.1, 3 ст. 9 Закону Закон № 2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та /або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Отже, згідно вищенаведених правових норм обов'язком відповідачів, як споживачів, є своєчасна оплата комунальних послуг, згідно затверджених в установленому порядку тарифів з дотриманням вимог законодавства, якими передбачено обов'язок сплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені строки, а вони допустили порушення вимог законодавства, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.
До 01.05.2022 порядок обліку та оплати комунальних послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення був урегульований Правилами
надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630) , згідно яких, зокрема: у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку; у разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку; у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку; плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу) (Пункт 12 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 633 від 18.08.2017), у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення (Пункт 12 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 633 від 18.08.2017), у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил; показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця; послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.
Згідно п. 18 Правил № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.
Згідно п. 20 Правил № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. У разі звернення споживача, який не має субсидії на оплату послуги з централізованого опалення, із заявою про надання розстрочки виконавець такої послуги у платіжному документі передбачає графи для зазначення 50 відсотків нарахованої плати за послугу з централізованого опалення протягом опалювального періоду та графи для зазначення розрахованої і розподіленої рівними частинами протягом кожного місяця міжопалювального періоду суми неоплачених 50 відсотків нарахованої плати за таку послугу.
Згідно п.21 Правил № 630, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Згідно вимог до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Наказом Міністерства розвитку громадян та територій України від 31.01.2020 № 23, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.02.2020 за № 202/34485, виконавець комунальної послуги або уповноважена особа щомісяця формує рахунок на оплату комунальної послуги та не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором про надання відповідної комунальної послуги, надає його споживачу або його представникові. Рахунки на оплату комунальних послуг надаються споживачу на паперовому носії. Рахунок на оплату комунальних послуг має обов'язково містити, зокрема, загальну суму платежу за спожиту комунальну послугу із структурою обсягу комунальної послуги, суму заборгованості за спожиті комунальні послуги, що не погашена споживачем на дату формування рахунків на оплату комунальних послуг (за наявності); суму перерахунку платежів та попередньо оплаченої відповідної комунальної послуги (за наявності); період, за який здійснюється перерахунок (за наявності); розмір плати за абонентське обслуговування; суму заборгованості за абонентське обслуговування, що не погашена споживачем на дату формування рахунків на оплату комунальних послуг (за наявності).
Таким чином, відповідачі при отриманні щомісяця рахунку на оплату комунальної послуги були обізнані про наявність заборгованості за послуги з централізованого опалення та абонентського обслуговування.
Відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (зі змінами) - далі Порядок), з 01.05.2016 у разі призначення субсидії пільги з оплати житлово-комунальних послуг та придбання твердого палива і скрапленого газу особам, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні (будинку), у період її отримання не нараховуються. Субсидія таким громадянам розраховується без врахування пільг.
Згідно із п.2, п. 9 Порядку, головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. Заяви про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики з необхідними документами приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.
Згідно п.73 даного Порядку, житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива і на оплату житлово-комунальних послуг призначається на календарний рік. При цьому житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг розраховується з місяця звернення за її призначенням до кінця поточного календарного року.
Таким чином, саме споживач комунальних послуг має звертатися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення щороку із заявою про призначення субсидії або про призначення пільги на оплату даних послуг.
За змістом ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
Згідно із ч.2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: 1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором. У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.
Згідно пунктів 19, 22, 32, 34, 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки, а порядок зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії визначається договором та здійснюється виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ст. 12, 13 ЦПК України гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідачі, заперечуючи проти позову, жодних доказів у спростування доводів позивача до суду не надали, а також не подали відзив на позовну заяву з доказами у підтвердження заперечень проти позову чи клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Це узгоджується з положеннями ст. 11 ЦК України, відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дій громадян. Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч.1, ч.2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Отже, згідно наведених вище правових підстав, відповідачі, як співвласники житлового приміщення, зобов'язані утримувати майно, що їм належить, та вони несуть відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц).
Судом враховується, що квартира АДРЕСА_4 перебуває у спільній частковій власності відповідачів та між ними не визначено порядок користування квартирою у встановленому законодавством порядку з відкриттям окремих особових рахунків зі сплати комунальних послуг, разом з тим, відповідачі в рівних частинах є власниками квартири, тому відповідно в рівних частинах несуть відповідальність перед позивачем.
Суд звертає увагу, що питання оплати житлового-комунальних послуг між декількома співвласниками житлового приміщення повинні регулюватися відповідною домовленістю (угодою) між ними, а в разі оплати наданих послуг одним із власників, останній не позбавлений права пред'явлення відповідного позову про стягнення понесених витрат (частини витрат) до іншого.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача суми на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів та трьох відсотків річних, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Як роз'яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми, полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, що також зазначено у правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).
Розмір інфляційних втрат розраховуються за формулою:[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] * [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]. Де:[Сума боргу] - сума простроченого боргу.[Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі ст. 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.
Три відсотки річних розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] * [Процентна ставка (%)] / 100% * [Кількість днів прострочення] / [Кількість днів у році]. Де:[Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - 3 % річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання ;[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
У даному випадку, факт порушення відповідачами зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за надані житлово - комунальні послуги встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачами.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що за період з 01.11.2014 по 23.02.2022 сума на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів становить 7374,51 грн, а три відсотки річних - 2485,27 грн; за період з 01.01.2024 по 01.10.2024 суму на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів ставить 143,96 грн, а три відсотки річних - 62,98 грн.
Відповідачка - ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог заявлених до жовтня 2021 року, однак суд критично оцінює її доводи у даній частині виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.
У ст. 264 ЦК України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Аналіз зазначеної норми ст. 264 ЦК України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; б) пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 зазначено, що: «відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №761/12553/15-ц.
За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Досліджуючи докази на підтвердження переривання позовної давності, суд виходить з того, що розрахунок заборгованості відображає обставин визнання відповідачами боргу, а саме: проведення коригувань оплати за послуги згідно отриманої споживачем субсидії у період з листопада 2016 року по травень 2017 року, яка надається лише за зверненням споживача до відповідного органу; здійснення оплати коштів між опалювальними періодами після проведених нарахувань за попередні місяці (400,00 грн - липень 2018 року, 290,00 грн - серпень 2018 року, 250,00 грн - вересень 2018 року) та здійснення оплати у більшому розмірі (4015,00 грн - вересень 2019 року, 1300,00 грн - грудень 2019 року, 1239,92 - лютий 2020 року, 1424,00 грн - березень 2021 року, 1400,00 грн - лютий 2022 року, 1300,00 грн - травень 2022 року).
Відповідачкою не було надано до суду доказів, а саме квитанцій про сплату коштів за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування із зазначенням призначення платежів - поточні нарахування, платників та періоду оплати, тому встановити обставини на які вона посилається, як на підставу застосування строку позовної давності, суд не має можливості.
Таким чином, враховуючи, що відповідачами вносилися суми коштів не у визначеному щомісячному розмірі, а на власний розсуд і у більшій сумі, суд дійшов висновку, що такі їх дії свідчать про визнання боргу та обов'язку сплати коштів на надані послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, адже коли особа вносить плату за комунальні послуги, вона вказує відповідний місяць, і виконавець зобов'язаний зарахувати кошти саме за місяць, указаний у платіжному документі. А якщо особа не вказує місяць оплати або вносить суму більшу, ніж нараховано, виконавець на власний розсуд може віднести надлишок та непозначену суму до сплати заборгованості за попередні періоди.
Позивач звернувся з даним позовом 18.10.2024, тому враховуючи вищевикладені обставини справи та норми права, суд дійшов висновку, що підстави для застосування строків позовної давності відсутні, адже наявні обставини, передбачені ч.1 ст. 264 ЦК України, для переривання перебігу позовної давності.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Слід зазначити, що згідно п.41 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, у разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту послугу виконавець і споживач за взаємною згодою можуть укладати угоду про реструктуризацію заборгованості згідно із законодавством, а відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, відповідачі мають право звернутися до суду з відповідною заявою щодо відстрочення чи розстрочення суми боргу, з наданням належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження таких вимог.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду були понесені судові витрати у сумі 3028,00 грн., які документально підтверджені (а.с.1), тому дані витрати підлягають стягненню з відповідачів, у рівних частинах з кожного, на користь позивача.
Керуючись ст. 67,68,162 ЖК України, ст. 319, 322, 525, 526, 541, 543, 544 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-4 від 24.06.2004, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ від 09.11.2017, Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» № 2479-VI від 09.07.2010, ст. 4, 12, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (код ЄДРПОУ: 04654336, місцезнаходження: 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» за період з 01.11.2014 по 01.10.2024 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у розмірі 13710,08 грн; суму на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 3687,26 грн та три відсотки річних у розмірі 1242,63 грн за період з 01.11.2014 по 23.02.2022; суму на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 71,98 грн та три відсотки річних у розмірі 31,49 грн за період з 01.01.2024 по 01.10.2024, усього 18743,44 грн (вісімнадцять тисяч сімсот сорок три гривні 44 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» за період з 01.11.2014 по 01.10.2024 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у розмірі 13710,08 грн; суму на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 3687,26 грн та три відсотки річних у розмірі 1242,63 грн за період з 01.11.2014 по 23.02.2022; суму на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 71,98 грн та три відсотки річних у розмірі 31,49 грн за період з 01.01.2024 по 01.10.2024, усього 18743,44 грн (вісімнадцять тисяч сімсот сорок три гривні 44 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.01.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко