Провадження № 11-сс/803/38/25 Справа № 932/8091/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 січня 2025 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області апеляційну скаргу представника ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2024 року, за скаргою представника військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, -
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2024 року повернуто скаргу військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що жодних доказів на підтвердження поважності причин пропущення строку до скарги не надано.
Із вказаним судовим рішенням не погодився представник військової частини та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою зобов'язати слідчих ТУ ДБР внести відомості до ЄРДР за повідомленням командира №5299. На обґрунтування своїх вимог вказує, що після надсилання повідомлення про вчинення злочину, на неодноразові дзвінки до ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, щодо стану поданого повідомлення зазначено, що через велику завантаженість слідчих опрацювання поданого повідомлення може затримуватись.
Стверджує, що про бездіяльність слідчого стало відомо протягом спливу всіх розумних термінів для надання відомостей про результат розгляду поданого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, навіть враховуючи рівень завантаженості слідчих.
Звертає увагу, що військова частина НОМЕР_1 з березня 2024 року перебуває в зоні ведення бойових дій в Донецькій області, всі комунікації з будь-якими органами державної влади здійснює виходячи з наявних вільних сил за засобів. Крім того, військова частина не передбачає такої кількості діловодів для опрацювання великої кількості військових правопорушень.
В судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомленні про день, місце та час судового розгляду. Представник скаржника ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначив про розгляд апеляційної скарги без участі представника військової частини НОМЕР_1 за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що оскаржувана ухвала про повернення скарги, постановлена 17.09.2024 року, без виклику сторін.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Отже, строк на оскарження даної ухвали обчислюється з дня отримання копії. Як вбачається з офіційного порталу Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2024 року надіслано для оприлюднення 11.11.2024 року, забезпечено надання загального доступу 12.11.2024 року, отже представник військової частини мав можливість отримати оскаржуване рішення не раніше його виготовлення, при цьому апеляційну скаргу представником військової частини подано 12.11.2024 року, тобто без порушення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, а згідно ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України.
При цьому завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні належить до повноважень слідчого судді у порядку, передбаченому КПК (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як убачається з матеріалів провадження, 30.06.2024 року № 5299 командиром військової частини НОМЕР_1 поштовим відправленням направлено до ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорськ, заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_7 , яке отримано 02.07.2024 року.
Вказані повідомлення ТУ ДБР розташованому у м. Краматорську не розглянули, відомості до ЄРДР не внесли, досудове розслідування не розпочали.
Судовим розглядом встановлено, що станом на час подання скарги до суду першої інстанції відомості до ЄРДР за заявою представника військової частини НОМЕР_1 не внесені, у зв'язку з чим представник ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою від 15 вересня 2024 року на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. У своїй скарзі представник військової частини просить поновити строк на оскарження бездіяльності ТУ ДБР, з підстав перебування військової частини у місці бойових дій та відповідно неможливістю своєчасного ведіння діловодства.
Згідно з частиною 1 статті 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Тобто, можливість поновлення вищезазначеного строку кримінальний процесуальний закон пов'язує з тим, чи були причини його пропуску поважними.
Поновлення процесуального строку за своєю правовою природою передбачає встановлення учасникам кримінального провадження додаткового проміжку часу для вчинення процесуальної дії за умови пропуску строку з поважних причин.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами необхідно розуміти ті обставини, які об'єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
При цьому про поважність причин для поновлення процесуального строку може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом установленого законом строку, виникли раптово, мали несподіваний характер і не могли бути контрольовані особою, яка звернулася зі скаргою.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 30 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому особа, яка бажає подати скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Тобто окрім принципу правової визначеності важливим також є і принцип добросовісності, як загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Повертаючи скаргу на бездіяльність, слідчий суддя належним чином не врахував та не оцінив доводи представника військової частини щодо причин пропуску строку на оскарження дій слідчого ТУ ДБР та не врахував, що військова частина НОМЕР_1 перебуває в зоні ведення бойових дій в Донецькій області. Не враховано слідчим суддею, що з моменту ініціювання кримінального провадження - 30.06.2024 року представником військової частини вживались відповідні заходи, які можливі в умовах воєнного стану та виконання обов'язків, з метою правового реагування щодо поданої заяви (повідомлення) № 5299 від 30.06.2024 року про кримінальне правопорушення за ознаками ст. 407 КК України.
Колегія суддів звертає увагу, що військова частина перебуває в місцях, де ведуться активні бойові дії, а тому не може мати можливості постійно відслідковувати прийнятті рішення ТУ ДБР за результатами розгляду повідомлень. Крім того, перебуваючи в зоні бойових дій, може бути відсутній зворотній зв'язок із ТУ ДБР. Також, враховуючи зміну місця дислокації військової частини, надіслані повідомлення можуть тривалий період передаватися від одного відділення поштового зв'язку до іншого, що унеможливлює своєчасне отримання та надсилання поштових відправлень.
Також, на переконання колегії суддів, поза увагою слідчого судді залишились вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме право на справедливий суд, зокрема, право бути заслуханим судом є однією з базових гарантій учасника судового спору рішення у справі Претто проти Італії (Pretto and Others v. Italy, 8 December 1983, Series A no. 71) Також рішення у справі Голдер (Golder, 21.02.1975, Series A, №4451/70 ) проти Об'єднаного Королівства, де суд зазначив: « на думку Суду, було б немислимим, щоб стаття 6 пункт перший містила детальний опис наданих сторонам процесуальних гарантій у справах і не захищала би в першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступу до суду. Такі характеристики процесу, як справедливість, публічність, динамізм, позбавляються сенсу, якщо немає самого судового розгляду. Все вищенаведене свідчить про те, що право доступу до правосуддя є одним із невід'ємних складових права, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку слідчим суддею безпідставно повернуто апеляційну скаргу військовій частині, оскільки пропущений строк на оскарження бездіяльності слідчого ТУ ДБР є поважним та підлягає поновленню.
На думку колегії суддів, висновок слідчого судді про повернення скарги командира військової частини у зв'язку з відмовою в поновлені строку на звернення зі скаргою, є необґрунтованим, а прийняте рішення таким, що підлягає скасуванню із призначенням нового судового розгляду, оскільки фактично скарга командира військової частини не розглядалась слідчим суддею по суті, доводи скарги не досліджувались слідчим суддею, а тому не можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 376, 404-407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2024 року за скаргою військової частини НОМЕР_1 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, скасувати та призначити новий судовий розгляду в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді