Єдиний унікальний номер: 704/1417/24
Номер провадження: 2-а/704/4/25
"17" січня 2025 р. м.Тальне
Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: головуючої судді Москаленко І.В., за участю секретаря Рябошапки Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тальне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 17.12.2024 р. звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову посилається на те, що постановою про адміністративне правопорушення № 595 від 13.12.2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки йому не вручалася, в установленому законом порядку та спосіб, повістка із зобов'язанням з'явитися о 11 год. 00 хв. 20.10.204 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як про це зазначено у постанові.
Позивач пояснив суду, що 13.12.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №595 по справі про адміністративне правопорушення, якою він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 гривень. Вказаною постановою він був визнаний винуватим у неявці за повісткою №568929 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про причини неявки не повідомив, і , таким чином, своїми діями, що виразились у тривалому не виконанні обов'язків, накладених на нього законом, а саме не виконав вимоги ч.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», абз.7 ч.3, абз.2,3,5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинив правопорушення в особливий період.
Зазначив, що 12.08. 2024 року особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 про взяття його на військовий облік, отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії, яку пройшов 13.08.2024 року. На підставі обстеження 13.08.2024 року його було поставлено на військовий облік та видано військово-обліковий документ № НОМЕР_1 .
Окрім того, позивач є студентом Тальняківського агротехнічного фахового коледжу Уманського національного університету садівництва, а тому 10.11.2024 року подав запит через електронний додаток Резерв + на отримання відстрочки під час мобілізації, як особі, яка здобуває освіту, і йому надана відстрочка від призову під час мобілізації до 07.02.2025 року.
05.12.2024 року під час оновлення військово-облікового документу у електронному додатку Резерв+ побачив попередження, що перебуває у розшуку . Він невідкладно, 05.12.2024 року, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому повідомили, що на його адресу проживання поштовим відправленням через АТ «Укрпошта» була відправлена повістка прибути на 20.10.2024 року о 11 год.00 хв., і склали протокол № 595 від 05.12.2025 року про адміністративне правовопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та 13.12. 2024 року притягнули до адміністративної відповідальності. Свою неявку за повісткою пояснює тим, що він не знав про те, що його викликають , а тому вважає, що постанова про накладення на нього штрафу винесена з порушенням і підлягає скасуванню.
В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій просить рогзлянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, та не направив на адресу суду відзив , про розгляд справи повідомлений належним чином.
За таких обставин, суд вважає неявку представника відповідача такою, що мала місце за відсутності будь-яких поважних причин, а тому, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності на підставі тих доказів, що є в матеріалах справи.
Суд, оголосивши заяву позивача, перевіривши матеріали справи в межах наданих доказів, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ч.2,3 ст.79 КАС України визначено, що: Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Отже, судом взяті до уваги всі подані сторонами докази, підстав для прийняття додаткових доказів у понад визначені законом строки немає і відповідних клопотань з доводами про поважність причин пропуску подання суду доказів - не надходило.
Судом об'єктивно встановлено, що ОСОБА_1 13.08.2024 року пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія довідки №1748/166 військово-лікарської комісії (а.с.9), отримав військово-обліковий документ №130820248876649400003 (а.с.8).
Відповідно до військово-облікового документу Резерв+ позивачем ОСОБА_1 дані уточнено 13.08.2024 року, відстрочка надана до 07.02.2025 року. (а.с. 13).
Згідно Інформації про поточне здобуття освіти від 20.08.2024 року позивач ОСОБА_1 є студентом відокремленого структурного підрозділу «Тальняківського агротехнічного фахового коледжу Уманського національного університету садівництва» з 02.09.2024 року. Форма здобуття освіти - Денна. Дата завершення здобуття освіти 28.07.2027 року (а.с. 10).
Згідно заяви від 30.09.2024 року позивачем ОСОБА_1 повідомлено відповідача по справі, що він є особою, яка на підставі абзацу п. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. (а.с. 11).
Згідно листа-перевірки від 30.09.2024 року ОСОБА_1 встановлено, що останній несвоєчасно став на військовий облік, про що винесено постанову №401 від 13.08.2024 року та штраф у розмірі 850 грн. ОСОБА_1 сплачено ( а.с.12).
05.12.2024 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол №595 про вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.14) ОСОБА_1 ознайомлений з даним протоколом, підписав його та виклав у ньому свої пояснення з запереченнями.
13.12.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №595 по справі про адміністративне правопорушення якою він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 гривень. Вказаною постановою він був визнаний винуватим у неявці за повісткою №568929 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про причини неявки не повідомив, і , таким чином, своїми діями, що виразились у тривалому не виконанні обов'язків, накладених на нього законом, а саме не виконав вимоги ч.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», абз.7 ч.3, абз.2,3,5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинив правопорушення в особливий період. В результаті чого на ОСОБА_1 було накладення адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.(а.с.15).
Копії повістки про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 20.10.2024 року о.11 год.00 хв. року суду не надано.
Відтак, відповідачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту належного повідомлення (оповіщення) ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 на вказану дату, згідно вимог п. 40 та п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Копії повістки про виклик та її отримання позивачем по справі суду не надано. Крім того, суд зазначає про те, що позивач має відстрочку до лютого 2025 року, дані влітку 2024 року оновлені (докази долучені до матеріалів справи), тобто не логічно, щоб позивач по справі умисно ухилився від явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Частиною 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі-відповідні районні(міські)територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського)територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, -за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП визначено, що: (ч. 1 статті) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;(ч. 2 статті) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 3 статті) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно пунктів 40, 41 вказаного Порядку, під час вручення повістки здійснюється фото-і відео фіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото-та відео фіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Натомість, суду такого підтвердження не надано.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Оскільки в суді не доведено факту належного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 на вказану дату, згідно вимог закону, підстави вважати що він порушив правила військового обліку, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відсутні.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Ч.3 ст.286 КАС України визначено, що: За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
В порядку ч.1 ст.139 КАС України стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає сплачений ним судовий збір.
Керуючись ст.ст. 244-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №595 від 13.12.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі - 605 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Суддя: І.В. Москаленко