Справа № 642/5040/24
Провадження № 2/953/492/25
15 січня 2025 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Кузьменко Б.С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», в інтересах якого діє представник - Пархомчук С.В., звернулося до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №199417 від 11.07.2021 у розмірі 10400 грн, з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8400 грн - прострочена заборгованість за процентами.
В обґрунтування позову посилається на те, що 11 липня 2021 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 199417 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальникм одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись. Сума виданого кредиту становить 2000 грн, дата надання кредиту 11.07.2021, строк кредиту 29 днів, стандартна процентна ставка 2% в день або 730 % річних.
17 лютого 2022 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17 лютого 2022 року до договору факторингу ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи.
Відповідач надала відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування позову відповідач зазначила, що позивач, обґрунтовуючи факт надання відповідачу кредитних коштів, додав до позовної заяви документ з назвою «Інформаційна довідка», згідно якої ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, повідомив, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. В таблиці даної інформаційної довідки, зокрема, зазначено таке: - номер платіжної картки: НОМЕР_1 . Номер платіжної картки не повний, не додано жодного доказу того, що дана картка належить відповідачу. Опис: «Выдача кредита #199417» суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства). Даний документ (Інформаційна довідка) не може бути належним доказом перерахування коштів у сумі 2000,00 гривень на рахунок відповідача, так як це електронний документ невідомого походження, який не містить жодних ідентифікаторів, які б дозволили в системі чи на сайті платника перевірити достовірність даного платіжного документу, а також не містить жодних відомостей про те, що даний документ був підписаний за допомогою кваліфікованого ЕЦП з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» уповноваженою на це особою. Крім того, дана інформаційна довідка не відповідає статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому у задоволені позовних вимог має бути відмовлено у повному обсязі у зв'язку із відсутністю доказів видачі кредитних коштів. Отже позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що відповідачу первинним кредитором надано кредит у розмірі 2000 гривень та відповідно не доведено підставність нарахування процентів за користування ним.
Як доказ набуття права вимоги за кредитним договором позивач надає копію договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022, укладеного між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ». Матеріали справи не містять доказів сплати новими кредиторами на користь попереднього кредитора плати згідно договору факторингу за таке відступлення права вимоги. Крім того, позивачем не надано реєстру боржників до договору факторингу, на який він посилається із якого буде беззаперечно слідувати, що до нього були включені і права вимоги до відповідача. Натомість наданий витяг з реєстру боржників до договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022. Однак даний витяг не містить підпису посадової особи і відтиску печатки ТОВ «ЗАЙМЕР», а тому не є допустимим доказом у справі, оскільки його зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу. Вказані обставини позбавляють можливості підтвердити перехід прав кредитора до позивача та встановити дійсність набуття позивачем права вимоги й відповідно і права на звернення до суду у якості кінцевого кредитора.
Позивачем надано розрахунок заборгованості, який являється одностороннім відображенням інформації за підписом директора позивача. Даний розрахунок заборгованості у розмірі 10400 грн, з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8400 грн - прострочена заборгованість за процентами не містить підпису посадової особи і відтиску печатки ТОВ «ЗАЙМЕР», а тому не є допустимим доказом у справі, оскільки його зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу. Крім того, даний розрахунок протирічить доданому до позову додатку №1 до кредитного договору №199417 від 11.07.2021 з якого слідує, що загальна сума за кредитом складає 3500,00 гривень (2000,00 грн - сума кредиту; 1200,00 грн - проценти; 300,00 грн - комісія).
Рух справи.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року матеріали вказаної цивільної справи передано на розгляд до Київського районного суду міста Харкова за підсудністю.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду відповідну заяву, де просив розглянути справу без його участі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Виходячи з положень частин 1, 3,4 статті 223 ЦПК України суд суд розглядає справу за відсутності сторін.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 11 липня 2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №199417, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора CL 6011.
На умовах, встановлених договором, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит наадється строком на 30 днів, тобто до 09.08.2021. Строк дії догвоору 30 днів. Але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. За користуванням кредиту клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - факсована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Невідємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розмішена на сайті товариства www.cly.com.ua (розділ 1 договору).
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).
Товариство має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі, у зв'язку із чим, відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим договором (п. 3.1.4 договору).
Клієнт зобов'язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому (п. 3.4.2 договору).
Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №199417 від 11.07.2021 є графік розрахунків та загальна вартість кредиту, відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 3500 грн, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора CL 6011.
ТОВ «Займер» довідкою про ідентифікацію підтвердила, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір №199417 від 11.07.2021 ідентифікований ТОВ «Займер». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/. Одноразовий ідентифікатор KL6011, дата відправки 11.07.2021, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 997047905.
Інформаційною довідкою за вих.№2843/05 від 20 травня 2024 року ТОВ «Платежі онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Сайт торговця CLY.COM.UA, тип транзакції - видача. Дані транзакції: 32600-21640-21333, номер замовлення А431341В212504CLY199417Т1372751, сума 2000 грн,дата та час проведення 2021-07-11 14:16:06, номер платіжної картки НОМЕР_1 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, код авторизації 357664, опис - видача кредиту 199417.
17 лютого 2022 року між ТОВ «Займер» (клієнт) та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (фактор) укладено договір факторингу № 01-17/02/2022. Предметом договору є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). На умовах даного договору та керуючись ст. 1077 ЦК України фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової виоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників (додатку №1 до цього договору).
Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників (п. 6.2.4 договору факторингу).
В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієжнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 311979,08 грн без ПДВ (п. 7.1 договору факторингу).
У витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року визначено, зокрема, реквізити боржника: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер договору 199417, дата укладення договору 11.07.2021, дата закінчення договору 09.08.2021, залишок по тілу кредиту 2000 грн, залишок по відсотках 8400, загальна сума заборгованості 10400 грн.
Зі змісту виписки з особового рахунку за кредитним договором №199417 встановлено, що станом на 21.05.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10400 гривень, який складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 гривень; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8400 гривень.
ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 21.05.2024 надіслало ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, в якій повідомлено про укладення між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022 на підставі якого відступлено право вимоги заборгованості по кредитному договору №199417 від 11.07.2021, яка становить 10400 грн та щодо необхідності сплати зазначеної заборгованості протягом 30-ти днів з дати отримання цієї вимоги, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №19907-02-Займер-33-23 від 21.05.2024.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України)
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зі змісту договору про надання фінансового кредиту № 199417 від 11 липня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки кредитний договір та додаток №1 до нього укладені на сайті позикодавця, ОСОБА_1 підписала їх одноразовим ідентифікаторам CL6011, відповідно, то можна стверджувати, що договір та додаток №1 до нього були укладені належним чином у встановленому чинним національним законодавством порядку. Без отримання повідомлень з відповідними ідентифікаторами та здійснення входу до особистого кабінету відповідачем на веб-сайті позивача, такий договір не був би належним чином укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Договір містить податковий номер ОСОБА_1 , її паспортні дані, адресу, номер особистого електронного платіжного засобу, номер телефону та адресу електронної пошти.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Факт зарахування кредитних коштів у сумі 2000 гривень на рахунок відповідача повністю підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування 11 липня 2021 року о 14:16:06 годині на платіжну картку НОМЕР_1 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, 2000 грн, видача кредиту НОМЕР_3 .
Зазначений номер, а саме - № НОМЕР_3 співпадає з номером договору про надання фінансового кредиту, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» 11 липня 2021 року. Зазначена довідка складена державною мовою, має всі необхідні реквізити, підписана повноважною особою та посвідчена печаткою установи, суд н вбачає підстав для визнання такої довідки недопустимим доказом. Зазначення в довідці в графі опис транзакції «выдача кредита» російськими літерами не є мовою складення довідки в цілому.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За умовами укладеного між сторонами кредитного договору встановлений строк користування кредитними коштами - 30 днів; за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу, термін дії договору - до 09 серпня 2021 року.
Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України).
Отже за умовами договору № 199417 про надання фінансового кредиту від 11 липня 2021 року сторони погодили строк кредитування 30 днів, тобто з 11 липня 2021 року по 09 серпня 2021 року.
Як слідує зі змісту виписки з особового рахунка за кредитним договором №199417 від 11.07.2021 відповідач на виконання умов договору оплату не здійснила. Отже, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми прострочених платежів по процентах на загальну суму 8400 гривень за період дії кредитного договору.
Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам також є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача щодо не належно оформленої виписки з особового рахунку за кредитним договором не знайшли свого підтвердження оскільки доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (надалі - Положення), затв. Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.
Пунктами 41, 42, 44, 46, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц викладено висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Судом встановлено, що надана позивачем виписка з особового рахунка за кредитним договором №199417 від 11.07.2021 містить усі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі назву дакументу, дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також її особистий підпис особи, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Щодо доводів відповідача про недоведеність переходу до позивача прав кредитора суд зазначає таке.
Відповідно до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року, укладеного між ТОВ «Займер» (клієнт) та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (фактор) предметом договору є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). На умовах даного договору та керуючись ст. 1077 ЦК України фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників (додатку №1 до цього договору).
Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників (п. 6.2.4 договору факторингу).
В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 311979,08 грн без ПДВ (п. 7.1 договору факторингу).
Позивачем до матеріалів справи додано витяг з реєстру боржників до договору факторингу №01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року, в якому визначено, зокрема, реквізити боржника: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер договору 199417, дата укладення договору 11.07.2021, дата закінчення договору 09.08.2021, залишок по тілу кредиту 2000 грн, залишок по відсотках 8400, загальна сума заборгованості 10400 грн.
Отже, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту.
Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першоюстатті 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першоїстатті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зістаттею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно достатті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першоїстатті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першоїстатті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені встатті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першоїстатті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другійстатті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до абзацу 1 частини першоїстатті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першоїстатті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому (частина першастатті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другоїстатті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
У п.2 спірного договору факторінгу визначено, що «право вимоги» - означає право грошової вимоги клієнта до боржників, строк платежу за якою настав та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених боржниками кредитних договорів, які підтверджуються документацією.
Пунктом 1.3 договору визначено, що підписанням цього договору клієнт гарантує, щзо йому належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених в реєстрі боржників.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора після підписання сторонами договору (п. 6.2.3 Договору).
При цьому суд звертає увагу, що умовами укладеного договору факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання сторонами цього договору та не пов'язано з оплатою за договором факторингу, проведення якої передбачено двома платежами та відтерміновано на визначений договором строк.
Посилання відповідача на те, що витяг з реєстру боржників до договору факторингу не містить підпису посадової особи і відтиску печатки ТОВ «Займер», тобто не підтверджено право переходу за договором факторингу, є безпідставним, адже наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу завірено підписом директора ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Осипенком І.С. , який посвідчений печаткою установи.
Матеріали справи не містять даних про те, що договір факторингу №01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року у встановленому порядку визнаний недійсним і таких доказів відповідач ОСОБА_1 суду не надала, а тому цей договір в силу ст.204 ЦК України є правомірним.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Оскільки договір факторингу є чинним, ніким не оскарженим, підстави вважати його неукладеним у суду відсутні, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» має право вимоги за договором фінансового кредиту та є належним позивачем у даній справі.
Частина 1 ст. 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач своєчасно не сплатив заборгованість за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення в розрахунках заборгованості за договором. Таким чином в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Інші доводи відповідача суд вважає безпідставними та такими, що жодним чином не спростовують висновків суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Отже, суд висновує про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, загальна сума заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №199417 від 11 липня 2021 року, яку відповідачу необхідно сплатити на користь позивача, становить 10400 гривень, з яких: 2000 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8400 гривень прострочена заборгованість за процентами.
Щодо витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Представником позивача - адвокатом Пархомчуком С.В. у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 гривень.
Представником позивача надано до суду заяву, якою останній просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 гривень.
В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, який укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В.
Згідно п. 3.1 зазначеного договору вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2000 грн за одну годину фактичного витраченого часу на надання правової допомоги.
Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат (п. 3.3 договору).
Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року (п. 4.1 договору).
Акт про отримання правової допомоги від 09.12.2024, який підписано директором ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (клієнт) та Пархомчуком С.В. (адвокат), свідчить, що у відповідності до розділу 3 договору адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову, яка складається з:
- зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору №199417 від 11.07.2021 - 2000 грн (1 год.);
- складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики - 5000 грн (2,5 год.);
- інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи - 3000 грн (1,5 год.);
- канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 10 500 грн.
На підставі рахунку від 09.12.2024 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» здійснено на користь адвоката Пархомчука С.В. оплату за правничу допомогу у розмірі 10500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3 3770 від 09.12.2024.
Відповідач ОСОБА_1 надала суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якому просила,у разі задоволення позовних вимог позивача (щодо яких відповідач заперечує повністю), зменшити витрати на правову допомогу до розумних та співмірних по відношенню до суми позову та складності справи у розмірі не більше 2000 грн.
За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом статей 10,11,12,13 ЦПК України при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Суд не знаходить підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 10500 гривень гривень, виходячи з наступного.
З огляду на зміст вказаного вище акту про отримання правової допомоги від 09.12.2024 та обставини цієї справи, суд погоджується з тим, що адвокатом у межах даної справи фактично надано/виконано такі послуги/роботи: 1) зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору №199417 від 11.07.2021; 2) складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики; 3) інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи.
При цьому, спираючись на обсяг та складність даної справи, суд вважає, що надання/виконання таких послуг/робіт не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін оскільки є малозначною у розумінні ст. 12 ГПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору (у цьому випадку - кредитного договору та договору факторингу), судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), розрахунок сум, що стягуються не є складним, а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, обмежується посиланням на норми ЦК України.
Представник позивача подавав усі заяви по суті спору, у тому числі позовну заяву, через систему «Електронний суд», крім позову до суду представником позивача також були надана заяви про розрахунок витрат на правничу допомогу та заяви про рогляд справи за відсутності представника позивача, які за своїм змістом не є складними та не вимагають значного часу для їх підготовки. Доказів понесення представником позивача будь-яких канцелярських витрат на виготовлення копій документів та відправки поштової кореспонденції представник позивача суду не надав.
Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу - 10500 грн не є обґрунтованим та пропорційним до ціни позову, яка складає 10400 грн, та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, враховуючи наведене та положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача у визнченому останнім розмірі є необ'єктивними та непропорційними. Враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, суд не може погодитися із заявленою представником позивача сумою витрат на правову допомогу, яку позивач поніс, тому вважає таку суму безпідставно завищеною.
Разом з цим, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності, ціни позову, а також результатів розгляду такої справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення таких у розмірі 5500 грн.
Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 5500 грн є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.
Щодо витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Згідно платіжної інструкції № 3 1892 від 09 серпня 2024 року при пред'явленні позову через систему «Електронний суд» до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 199417 від 11 липня 2021 року у розмірі 10400 (десять тисяч чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7,
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 20 січня 2025 року.
Суддя Т.В. Бобко