Справа № 274/184/25 Провадження № 1-в/0274/24/25
17.01.2025 м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за поданням державної установи "Бердичівський виправний центр (№ 108)" про приведення вироку у відповідність до закону щодо засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лубни Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшло подання державної установи "Бердичівський виправний центр (№ 108)" про приведення вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.06.2023 щодо ОСОБА_3 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Установа виконання покарань звернулася до суду із заявою про проведення судового засідання без участі представника установи.
Засуджений звернувся до суду із заявою про розгляд подання без його участі, подання підтримав.
Прокурор звернувся до суду із заявою про розгляд подання без його участі, не заперечив проти задоволення подання.
Суд не визнає явку засудженого, прокурора та представника установи виконання покарань в судове засідання обов'язковою та вважає за можливе розглянути подання без їх участі.
Перевіривши доводи подання та додані до нього матеріали, суд доходить таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Судом встановлено, що вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.06.2023 ОСОБА_3 призначено покарання у виді 3 років обмеження волі за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто за заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що вчинене повторно.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановлено іспитовий строк терміном у 2 (два) роки.
Вирок набрав законної сили 25.01.2024.
Вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 18.04.2024 ОСОБА_3 призначено покарання у виді 1 року обмеження волі за ч. 2 ст. 125 КК України.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.06.2023 та призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк три роки один місяць.
Вирок набрав законної сили 21.05.2024.
Вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.06.2024 ОСОБА_3 призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом повного поглинання покарання за цим вироком за ч. 1 ст. 358 КК України та покарання за вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 18.04.2024 за ч. 2 ст. 125 КК України визначено покарання у виді 3 років 1 місяця обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 18.04.2024 за ч. 2 ст.125 КК України та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 3 років 2 місяців обмеження волі.
Вирок набрав законної сили 06.07.2024.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо вартість майна, яке було предметом правопорушення, перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.06.2023 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_3 вчинив у 2023 році, а саме:
- 15.02.2023, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 831 грн 00 коп.;
- 28.02.2023, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 1999 грн 67 коп.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, а 50 відсотків від його розміру становили відповідно 1342 грн.
Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кожного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України, вчинених ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1342 грн х 2 = 2684 грн) станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.06.2023.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК України з урахуванням положень Закону № 3886-IX, зробленим об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.
Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,
подання державної установи "Бердичівський виправний центр (№ 108)" задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.06.2023 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 18.04.2024 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.06.2023.
ОСОБА_3 вважати засудженим вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 18.04.2024 до 1 року обмеження волі за ч. 2 ст. 125 КК України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1