Справа № 159/415/25
Провадження № 2-з/159/2/25
20 січня 2025 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Шишилін О.Г. ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , місце проживання якого за адресом: АДРЕСА_1 про забезпечення позову,
До Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та не рухоме майно, а також на грошові кошти у банківських установах, що належать ОСОБА_2 на суму боргового зобов'язання 500000 грн. за борговою розпискою від 20.10.2023р.. В заяві також зазначено, що заява про забезпечення позову подана одночасно з поданням позовної заяви про стягнення коштів за цією розпискою.
При поданні вказаної заяви ОСОБА_1 керувався тим, що він на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій.
В додатках до позовної заяви міститься копія посвідчення виданого на ім'я ОСОБА_1 , згідно якого пред'явник, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
В п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа №545/1149/17 вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Постановою від 11 вересня 2024 року, справа № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку вказаного у вищезазначеній Постанові ВП ВС, щодо сплати судового збору в цьому контексті, оскільки відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Як зазначено в ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд перевірив позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу 500000 грн. за борговою розпискою від 20.10.2023р. констатує, що предмет позову не стосується захисту прав ОСОБА_1 , щодо наданих пільг передбачених ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та права звільнення від судових витрат передбачених ст. 22 Цього Закону.
Отже за подання, заяви про забезпечення позову у цій справі позивач не звільнений від сплати судового збору, як учасників бойових дій на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір». За таких умов ОСОБА_1 не виконав вимоги ч.6 ст.151 ЦПК України та не додав документу, що підтверджує сплати судового збору у розмірі передбаченому пп.4 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» в сумі 605,60 грн.
Таким чином, суд встановив, що заяву про забезпечення позову подано заявником без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.
Згідно ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 153 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Волинського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Ухвала, що постановлені судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.
Головуючий:О. Г. Шишилін