20 січня 2025 року
м. Київ
справа №990/14/25
адміністративне провадження №П/990/14/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Загороднюка А.Г., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
14 січня 2025 року позивач подав до Верховного Суду як до суду першої інстанції позовну заяву, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року №1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», а також ухвалу Вищої ради правосуддя від 05 червня 2018 року «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 грудня 2015 року про звільнення у відставку, як похідної від рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року».
Також позивач просить суд поновити строк для оскарження рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18.
У обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження рішення Вищої ради правосуддя вказував на неправомірні дії відповідача. Так, на численні звернення до Вищої ради правосуддя та Голови Вищої ради правосуддя щодо розгляду його заяви про звільнення з посади судді у відставку не було надано жодної вмотивованої відповіді, а направлялися лише формальні відписки. Твердження про те, що рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року втратило юридичну силу, а його існування є формальним та не є перешкодою для розгляду питання про звільнення у відставку, не було прийнято до уваги Вищою радою правосуддя та з цього приводу не надано вмотивованого заперечення. Не надано Вищою радою правосуддя і вмотивованої відповіді на звернення щодо підстав звільнення з посади судді та за який саме дисциплінарний проступок.
Така переписка з відповідачем має триваючий характер (і до часу звернення до суду), однак вмотивованої відповіді на свої багаточисленні аргументи від Вищої ради правосуддя не було отримано, а тому вважає, що строк на оскарження рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» пропущено з поважних причин.
Звертав увагу на те, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року, на підставі якого Вищою радою правосуддя ухвалено 29 травня 2018 року оскаржуване рішення, було скасовано 06 лютого 2024 року. Упродовж цього часу у провадженні Вищої ради правосуддя знаходилися заяви позивача про звільнення у відставку (починаючи з заяви від 22 грудня 2015 року), а також наступні заяви, подані у зв'язку з нерозглядом заяви від 22 грудня 2015 року, які не розглянуті в результаті неправомірних дій відповідача, що, на переконання позивача є законною підставою для поновлення пропущеного строку на оскарження рішення.
Вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Приписами частини шостої статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України установлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, професійна діяльність суддів є публічною службою.
Оскільки цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду.
Частинами першою та другою статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини шостої статті 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
Позивач не заперечує вчасне ознайомлення з рішенням Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
Також як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 вже неодноразово реалізовував своє право на оскарження рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року №1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», а також ухвали Голови Вищої ради правосуддя від 05 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку.
Так, у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року, поновлення на посаді судді Апеляційного суду міста Києва (справа № 9901/766/18). Ухвалою від 22 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву повернуто скаржнику.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника повторно звернувся до Верховного Суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати, зокрема, рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 (справа № 9901/561/19). Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року, визнано неповажними причини пропуску строку, зазначені у заяві ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом; повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, без розгляду.
У червні 2021 року позивач втретє реалізував своє право на оскарження рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18, а також ухвали Голови Вищої ради правосуддя від 05 червня 2018 року. Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 9901/241/21 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 . Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 грудня 2021 року залишено без змін ухвалу Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 9901/241/21.
В черговий раз з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 та ухвали Вищої ради правосуддя від 05 червня 2018 року позивач звернувся до суду 14 січня 2025 року.
Не заперечуючи, що залишення позову без розгляду в силу вимог частини четвертої статті 240 КАС України не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, суд вважає за необхідне зазначити, що таке повторне звернення має відбуватися в порядку, встановленому законом.
Це означає, що повторна позовна заява має бути подана без зайвих зволікань та усувати недоліки, які стали підставою для залишення позову без розгляду вперше поданої позовної заяви.
Згідно з приписами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У своїй практиці Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №9901/14/21).
Мотивування поважності підстав пропуску ОСОБА_1 строку звернення до Верховного Суду із цим позовом зведене до неправомірності дій відповідача, ненадання вмотивованої відповіді на неодноразові його заяви про звільнення у відставку, а також до тривалої (до цього часу) переписки з Вищою радою правосуддя.
Також позивач звертає увагу на відсутність необхідності окремого оскарження рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року, яке ухвалено на підставі рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року, після того як Великою Палатою Верховного Суду 08 вересня 2022 року було скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 25 травня 2021 року про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року, та після скасування 06 лютого 2024 року Вищою радою правосуддя рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року та закриття дисциплінарного провадження.
Вважає, що таке рішення Вищої ради правосуддя втратило юридичну силу, а тому його формальне існування не є перешкодою для розгляду заяви про звільнення у відставку. Проте враховуючи чинність (нескасування у судовому порядку) рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року, відповідач продовжує залишати без розгляду подані ОСОБА_1 заяви про звільнення у відставку. Відповідно, він змушений звернутися за судовим захистом.
З цього приводу слід звернути увагу на непропорційно великий період пропуску установленого процесуальним законом строку звернення до суду, як з огляду на час отримання судових рішень про повернення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних на те причин, так і з огляду на повідомлення про скасування Вищою радою правосуддя рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року та закриття дисциплінарного провадження.
У заявленому позивачем клопотанні про поновлення строку для оскарження рішення Вищої ради правосуддя не наведено переконливих доводів та підстав поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Частини перша статті 123 КАС України встановлює, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За наведених обставин та міркувань Суд визнає зазначені позивачем підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду неповажними, залишає позовну заяву без руху відповідно до частини першої статті 123 КАС України і надає позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для звернення до суду із заявою, у якій вказати інші підстави для поновлення процесуального строку.
У зв'язку з перебуванням судді Соколова В.М. у відпустці 16 та 17 січня 2025 року, виготовлення тексту судового рішення стало за можливе після його виходу на роботу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 266 КАС України, Суд
Визнати неповажними зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження.
Роз'яснити, що у разі неподання заяви у зазначений строк або визнання неповажними вказаних у ній підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
А.Г. Загороднюк
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов