20 січня 2025 року
м. Київ
справа №160/8040/24
адміністративне провадження № К/990/47552/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Похвалій Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказів,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 14 березня 2024 року № 474к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП", на підставі якого застосовано до слідчого СВ ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_1 (0048631) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 22 березня 2024 року № 322 о/с "По особовому складу", згідно якого звільнено за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) майора поліції ОСОБА_1 (0048631), слідчого СВ ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, з 22 березня 2024 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 березня 2024 року по дату поновлення на посаді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
10 грудня 2024 року надійшла до Верховного Суду касаційна скарга адвоката Похвалія Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року повністю і направити справу на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу адвоката Похвалія Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 160/8040/24 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Також, роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
23 грудня 2024 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху від адвоката Похвалія Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга.
Під час перевірки матеріалів касаційної скарги встановлено, що вона подана без додержання вимог частини другої статті 330 КАС України.
Так, перевіркою змісту поданої уточненої касаційної скарги установлено, що представник скаржника посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.
Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України представник скаржника зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, від 06 березня 2020 року у справі № 200/11036/20-а.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у силу положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не зазначено норму права, яка застосована судом без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.
Також в уточненій касаційній скарзі представник скаржника вказує пункт 4 частину четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з наявністю підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, оскільки апеляційний суд не мав права перекладати на позивача тягар доказування неправомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень, який не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що суб'єкт владних повноважень діяв відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», а саме начальнику відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення службового розслідування здійснити перевірку організації службової діяльності позивача.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Зокрема, у тексті уточненої касаційної скарги представник скаржника вказав, що суд першої та апеляційної інстанції також не здійснили оцінку допустимості кожного доказу окремо, що міститься у справі, не мотивували взагалі відхилення/врахування кожного доказу на які представник Позивача вказував як на недопустимі, в той же час, не надаючи оцінку таким доказам на предмет допустимості, суди попередніх інстанції взяли до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, які на переконання позивача, є недопустимим доказом в аспекті доведення правомірності наказів про звільнення позивача.
Водночас, згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Окрім цього, надання неправильної, на думку скаржника, оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в ухвалі Верховного Суду від 18 грудня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху надавалися вичерпні роз'яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Однак при поданні цієї касаційної скарги представником скаржника не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Похвалій Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказів - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько В.М. Соколов