20 січня 2025 року
м. Київ
справа №520/15082/24
адміністративне провадження №Зі/990/11/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Годунова Віталія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Смоковича М. І. від участі у розгляді касаційної скарги у справі №520/15082/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неповної виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року за період з травня 2023 року по квітень 2024 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову допомогу, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, за період з травня 2023 року по квітень 2024 року в повному обсязі без утримання сум аліментів та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, представник позивача звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Одночасно із касаційною скаргою представником позивача заявлено відвід судді Смоковичу М.І. від участі у розгляді касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року визнано необґрунтованою заяву Годунова В. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді і передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2025 року заяву Годунова В. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Смоковича М. І. від участі у розгляді касаційної скарги у справі №520/15082/24 передано для вирішення судді Соколову В. М.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Соколова В. М. у період 16-17 січня 2025 року (наказ від 15 січня 2025 року №98/0/5-25), питання про відвід судді вирішується в перший день після виходу судді з відпустки.
Обґрунтовуючи відвід судді Смоковича М. І представник позивача зазначає про безпідставність повернення його касаційних скарг.
На переконання скаржника, суддя будь-яким способом перешкоджає позивачу доступу до суду, ігнорує та не пояснює факт відкриття провадження в аналогічній справі.
Розглянувши цю заяву, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У цьому зв'язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді, а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Зі змісту заяви про відвід судді слідує, що необхідність відводу судді Смоковича М. І. у розгляді касаційної скарги у справі №520/15082/24 представник позивача мотивує перешкодою доступу до суду у зв'язку з безпідставним поверненням його касаційних скарг.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Доводи заявника зводяться до незгоди з ухвалами про повернення касаційних скарг.
Отже, мотиви, наведені у поданій заяві, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ'єктивність судді та не можуть слугувати підставою для відведення судді Смоковича М. І. оскільки фактично зводяться до припущень представника позивача.
Понад те, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
За таких обставин, заява про відвід судді Смоковича М. І. є необґрунтованою.
У частині четвертій статті 40 КАС України закріплено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви Годунова Віталія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Смоковича М. І. від участі у розгляді касаційної скарги у справі №520/15082/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов