20 січня 2025 року
м. Київ
справа №120/1382/23
адміністративне провадження № К/990/1857/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Кравчука В.М., Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №120/1382/23 за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вороновицької селищної ради Вінницької області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно нестворення комісії щодо складання акту про визначення розмірів збитку заподіяного позивачеві СФГ «Ромашка»;
- зобов'язати відповідача створити комісію щодо складання акту про визначення розмірів збитку, заподіяного позивачеві СФГ «Ромашка» внаслідок незаконного вилучення та тимчасового зайняття його земельної ділянки, неодержання доходів у зв'язку із тимчасовим невикористанням його земельної ділянки.
Вінницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 18.04.2023 у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.06.2024 апеляційну скаргу залишив без руху та надав десятиденний, з моменту отримання копії ухвали, строк для усунення недоліків шляхом надання до суду до суду заяви про поновлення строку або зазначення інших підстави для поновлення строку.
На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення терміну на апеляційне оскарження. яке мотивоване тим, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду він отримав 05.06.2023 та того ж дня звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Дослідивши подану заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції встановив, що таке клопотання підписано на сторінці у верхньому лівому куті, при цьому, під текстом заяви відсутній підпис ОСОБА_1 .
Як наслідок, у зв'язку з неусуненням згаданих недоліків, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.11.2024 визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 та відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з неподанням скаржником заяви про поновлення такого строку.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 14.01.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, а справу направити до цього ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувана ухвала суду не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 03.06.2024 залишив без руху апеляційну скаргу відповідача, з підстав подання її після закінчення строку апеляційного оскарження та непорушення скаржником питання про поновлення такого строку.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, отримавши копію вказаної вище ухвали, у встановлений строк не усунув недоліки апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження не подав, що в свою чергу стало підставою для постановлення оскаржуваної ухвали від 20.11.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження.
При цьому, Сьомий апеляційний адміністративний суд, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, встановив, що така підписана на сторінці у верхньому лівому куті, водночас під текстом заяви відсутній підпис ОСОБА_1 . З огляду на викладене, колегія суддів виснувала, що подана заява не підписана ОСОБА_2 , а тому ухвала суду від 03.06.2024 про залишення апеляційної скарги без руху є не виконаною.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Положенням пункту 4 частини 4 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, розглядаючи можливість відкриття апеляційного провадження за поданою позивачем апеляційною скаргою, встановив, що у згаданій скарзі позивач не заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Як наслідок, позивач, отримавши копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не усунув її недоліки у десятиденний строк, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано постановив відмовити у відкритті апеляційного провадження.
При цьому Верховний Суд погоджується із висновком Сьомого апеляційного адміністративного суду про невиконання його ухвали від 03.06.2024 з огляду на відсутність підпису ОСОБА_1 під текстом заяви про поновлення строку.
В контексті зазначеного колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок в ухвалі від 11.09.2024 у справі № 930/191/23, згідно якого, підпис має бути розташований після основного тексту документа для підтвердження дійсного волевиявлення особи та згоди з його змістом. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила:
« 36. Підпис - це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства.
37. Зазвичай підпис розташовується у кінці документа після його основного тексту та відомостей про додатки (у разі їх наявності).
38. Наведене зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов'язання і надає документу юридичну силу.
…
52. Викладене не лише забезпечує логічність, послідовність і зрозумілість викладу змісту апеляційної скарги, але й слугує запобіжником від зловживання учасниками процесу своїми процесуальними правами, оскільки унеможливить виникнення такої ситуації, коли в одному разі заявник стверджуватиме, що процесуальний документ ним підписаний, а в іншому разі - ні.
53. Сформульований принцип гарантуватиме однозначність правових наслідків подання апеляційної скарги та унеможливлюватиме неоднозначне тлумачення його змісту іншими учасниками справи.
54. Верховний Суд так само повинен враховувати і стандарти, які склалися в Україні, щодо ділового письма загалом.
55. Загальноприйнятою практикою є розташування підпису автора документа наприкінці нього. Таке розташування підпису логічно завершує виклад думок автора та підтверджує його згоду з усім написаним вище; до того ж воно відповідає загальним правилам композиції тексту і сприяє його кращому сприйняттю. Відступ від цього стандарту може призвести до сумнівів у дійсності документа або його окремих частин.
56. Зміст ділового і процесуального письма так само підкоряється правилам правопису української мови: у процесуальному законі немає посилання на те, що письмо здійснюється зліва направо і згори донизу, проте є усталеним саме використання правил правопису української мови, що є обов'язковим за замовчуванням.
…
63. Підпис перед текстом документа не виконуватиме посвідчувальної функції щодо його змісту, може виконувати інші завдання, зокрема візування.
64. Такої ж позиції щодо місця розташування підпису дотримується у своїй практиці й Європейський суд з прав людини, який у роз'ясненні «Типові помилки під час заповнення заяви і як їх уникнути» (Common Mistakes inFilling in the Application Form and How to Avoid Them) помилкою № 5 визначив надсилання документів без оригінального підпису в кінці (not sending the application form with the original signature at the end).
65. Отже, належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності).
…
73. З урахуванням наведених мотивів цієї постанови, з метою формування єдиної правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 120/11814/21-а, від 28 березня 2023 року у справі № 120/2708/22, від 17 травня 2023 року у справі № 120/2366/22-а, від 08 червня 2023 року у справі № 120/5397/22, щодо вирішення питання про прийняття судом документа, що не містить підпису особи, яка його подала, під текстом скарги або під відміткою про наявність додатків, та зазначає, що належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності), що свідчитиме про дійсне схвалення автором документа його тексту та унеможливить спотворення його змісту. Такий підхід запобігатиме зловживанню заявником своїми процесуальними правами в частині оспорення юридичної сили документа (його підписання чи непідписання), а також усуватиме сумніви в інших учасників відповідних правовідносин щодо правових наслідків подання такого документа.
74. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що такий підхід не звужує обсягу існуючих процесуальних прав учасників судового процесу, а створює підґрунтя для належного використання таких прав та запобігає їх зловживанню. У такому разі потреба в дотриманні завдання відповідного судочинства превалює над бажанням особи розташувати підпис в іншому місці, ніж під текстом його документа, особливо коли таке бажання не має переконливого обґрунтування».
Приймаючи до уваги наведене вище, Верховний Суд не бере до уваги зазначені скаржником доводи в обґрунтування касаційної скарги, позаяк такі є абстрактними, узагальненими та такими, що не містять ознак наявності перепони у вчиненні процесуальної дії протягом визначеного законодавством строку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення випливає, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 4 частини 4 статті 299 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №120/1382/23 за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа В.М. Кравчук Я.О. Берназюк