20 січня 2025 року
м. Київ
справа №560/4318/24
адміністративне провадження № К/990/2013/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В, Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 560/4318/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням починаючи з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ починаючи з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням починаючи з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ починаючи з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням починаючи з 01 січня 2022 року по 16 травня 2022 року включно;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ починаючи з 01 січня 2022 року по 16 травня 2022 року включно;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 сплатити недоплачені суми грошового забезпечення (в тому числі одноразові види грошового забезпечення) з урахуванням проведеного перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ, на 01 січня календарного року встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ, на 01 січня календарного року встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 16 травня 2022 року посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IХ станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX станом на 01 січня 2022 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року по 16 травня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IХ станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IХ станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX станом на 01 січня 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
15 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 560/4318/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України «Про запобігання корупції» (на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Як вбачається з рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Проте, відповідач, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Тобто, заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 560/4318/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська