20 січня 2025 рокуСправа № 380/13669/24 пров. № А/857/23791/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року (суддя Брильовський Р.М., м.Львів) -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ) в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність ГУПФ щодо відмови в призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII);
зобов'язати ГУПФ призначити та виплачувати позивачу пенсію в разі втрати годувальника у відповідності до пункту «д» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII з дня звернення за пенсію, а саме з 17.04.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі вказує, що для призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , якщо вона зайнята доглядом за дитиною, яка не досягла 8-річного віку слід долучити документ, що засвідчує родинні відносини, зокрема, свідоцтво про шлюб.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скарги - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність неврахування відповідачем рішення суду, яким підтверджено фактичні шлюбні відносини позивача з загиблим військовослужбовцем, що є поважною причиною відсутності свідоцтва про шлюб в пакеті документів для призначення пенсії. Позивач мала законне сподівання на призначення вказаного виду пенсії з огляду на статтю 30 Закону № 2262-XII щодо права членів сім'ї військовослужбовця, який загинув, на отримання пенсії в разі втрати годувальника, яку відповідач безпідставно не врахував у спірних правовідносинах.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням Старосамбірського районного суду у Львівської області від 26 лютого 2024 року у справі № 452/4343/23, яке набрало законної сили 28.03.2024 (далі - Рішення суду) встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Торез, Донецької області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області, зокрема по обороні міста Маріуполя, перебуваючи у розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (остання займана посада- інспектор прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги протитанкової групи відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), у період з 01.04.2020 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Торез, Донецької області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області, зокрема по обороні міста Маріуполя, перебуваючи у розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (остання займана посада- інспектор прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги протитанкової групи відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), у період з 01.04.2020 по день смерті останнього - 17.03.2022 .
ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУПФ про призначення пенсії в разі втрати годувальна відповідно до пункту «д» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII. До заяви були додані такі документи: Рішення суду, паспорт ОСОБА_1 , копія довідка про присвоєння РНОКПП, довідка з реквізитами банку для виплати пенсії, довідка із соціального органу про відсутність інших соціальних виплат.
Рішенням ГУПФ від 27.04.2024 № 149 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 2262-XII, у зв'язку із тим, що позивач не надала свідоцтво про шлюб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 29 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту «д» частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.
За положеннями статті 31 Закону № 2262-XII, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Пунктом 3 розділу ІІ «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок №3-1), чинним на момент звернення позивачки за призначенням пенсії, визначено, що для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку.
Для призначення пенсії в разі втрати годувальника особам, зазначеним у пункті «а» статті 30 Закону (2262-12), додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про народження; довідка з навчального закладу про навчання із зазначенням дати його закінчення, а також про перебування на повному державному утриманні; довідка Лікарсько-консультативної комісії про визнання дитини інвалідом або довідка МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства; копії свідоцтв про смерть батьків або інші документи, які підтверджують відсутність батьків (у разі призначення пенсії братам, сестрам, онукам); рішення суду про всиновлення; копія рішення про опіку чи піклування (у разі призначення пенсії дітям, які втратили обох батьків).
Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), зазначеним у пунктах «б», «в», «д» статті 30 Закону (2262-12 ), додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про шлюб; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія трудової книжки або довідка органів державної податкової служби про облік платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (для осіб, зазначених у пункті «д» статті 30 Закону ( 2262-12 ).
Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах «б», «в», «г» статті 30 Закону (2262-12), додатково подаються такі документи: довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності); копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків; довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, Законом № 2262-XII передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
При цьому Законом № 2262-XII чітко визначено, хто в розумінні цього Закону вважається непрацездатним членом сім'ї. До таких осіб віднесено, зокрема, дружину загиблого, померлого або такого, що пропав безвісти військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Зі змісту норм Законом № 2262-XII убачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Ужиті в Законі поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі статтею 36 СК саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №461/3169/17 Верховний Суд вказав на те, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб'єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.
У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року № 21-615а14.
Таким чином, у розумінні статті 30 Закону № 2262-XII право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
За обставин даної справи, померлий ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується, зокрема і Рішенням суду. З огляду на це позивач не є «дружиною» померлого ОСОБА_2 , в розумінні вищезазначених законодавчих норм, а тому не має права на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 30 Закону № 2262-XII.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, пенсію по втраті годувальника з 09.10.2022 отримує їх спільний з ОСОБА_2 син - ОСОБА_3 .
Зважаючи на викладене рішення ГУПФ про відмову позивачці у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, є правомірним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які є підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич