Справа № 120/5328/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
20 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ГУ ПФУ у Львівській області) в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 05.04.2024 № 025350010651 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII з 28.03.2023, зарахувавши при цьому до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 29.04.1989 та період роботи з 01.03.1988 по 26.12.1988.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.04.2024 № 025350010651.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , які дають право на призначення пенсії за віком періоди: з 01.09.1986 по 29.04.1989, з 01.03.1988 по 26.12.1988 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на п'ять років відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17.02.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.04.1996.
Так, 28.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області, та рішенням від 05.04.2024 № 025350010651 пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказавши, що страховий страж заявника складає 26 років 6 місяців 20 днів.
У рішенні від 05.04.2023 № 025350010651 відповідач 2 відмовив в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", через відсутність станом на 01.01.1993 доказів проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю не менше 4 років. Також, вказаним рішенням до страхового стажу позивача не зараховано: період навчання з 01.09.1986 по 29.04.1989 згідно диплому НОМЕР_2 та період роботи з 01.03.1998 по 26.12.1988 згідно довідки № 034 від 12.03.2024, оскільки дані документи видано на прізвище " ОСОБА_2 ", а документів, які б підтверджували зміну прізвища ОСОБА_3 не надано позивачем.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (Закон № 796-XII).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону № 796-XII.
Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, а особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абз.5-6 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII).
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно ч.1 ст. 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-ІV.
Так, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку слугувало те, що період роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю відповідно до статті 55 Закону №796-XII, згідно наданих позивачем документів, не підтверджено право на зниження пенсійного віку, оскільки період фактичного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року становить 3 роки 08 місяців 29 днів.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
-учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
- потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
Згідно із п.4 ч.1 ст.11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачені пільги для обумовленої категорії громадян, перелік яких та підстави надання залежать від категорії, до якої вони належать.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Частиною 3 ст.15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Згідно пп. 5 п. 2.1 Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Наведена норма міститься і в положеннях ч.3 ст. 65 Закону №796-XII, згідно з якими документом, що підтверджує статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, про що свідчить копія посвідчення, яка міститься в матеріалах справи.
Крім того, факт того, що позивач проживала в зоні посиленого радіологічного контролю (4 категорія) більше чотирьох років, в тому числі з моменту аварії по теперішній час, підтверджується довідкою з реєстру територіальної громади від 12.03.2024 № 23-14-64, виданої Відділом ведення реєстру Ладижинської міської територіальної громади.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості доводів відповідача про те, що неможливо визначити період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки як підтвердженням цього слугує посвідчення громадянина, який (яка) постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія серії НОМЕР_1 від 11.04.1996.
Більше того, Верховний Суд України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, а також Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №404/5266/16-а (2-а/404/29/17) дійшли наступних висновків:
«…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».
Крім того, відповідачем відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її навчання з 01.09.1986 по 29.04.1989 згідно диплому НОМЕР_2 та періоду роботи з 01.03.1998 по 26.12.1988 згідно довідки № 034 від 12.03.2024, оскільки дані документи видано на прізвище " ОСОБА_2 ", а документів, які б підтверджували зміну прізвища ОСОБА_3 не надано позивачем.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Так, період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1986 по 29.04.1989 підтверджується записом трудової книжки позивача НОМЕР_3 , де зазначено, що з 01.09.1986 по 29.04.1989 (запис № 1) ОСОБА_1 навчалась у Єфремівському біохімічному технікумі.
При цьому, стаж роботи підтверджується архівними довідками, виданими ДП "Ензим" від 13.02.2024 № 5, та від 11.04.2024 № 039, що свідчить про трудову зайнятість позивача на Ладижинському виробничому біофармацевтичному об'єднанні "Ензим", яке в процесі неодноразової послідовної реорганізації перетворено на ДП "Ензим", де працювала ОСОБА_1 (попередньо ОСОБА_4 ) в період з 01.03.1988 по 26.12.1988 в якості учня апаратника дослідної установки в цеху № 1 на період проходження виробничої технологічної практики, навчаючись на денному відділенні Єфремівського біохімічного технікуму.
Також, позивачем додано диплом НОМЕР_2 , виданий ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 по закінченню Єфремівського біохімічного технікум за спеціальністю "Технологія мікробіологічного виробництва".
Стосовно невідповідності прізвища в первинних документах позивача (дипломі та довідці) та необхідність проставлення апостилю, як це зазначено відповідачем, то такі обставини спростовується, доданими ОСОБА_1 :
-копією свідоцтва про народження позивача на прізвище ОСОБА_2 від 03.03.1969 серія НОМЕР_4 ;
- копією рішення Тростянецького районного суду від 29.01.1997 № 2-75 про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) та ОСОБА_7
- копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 12.02.1997 серія НОМЕР_5 , виданого Ладижинським відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької області;
- копією свідоцтва про укладення шлюбу 19.12.2014 серія НОМЕР_6 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Ладижину, в якому прослідковується зміна прізвища позивача з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які вказують додержання умови надання пенсій за віком особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ та наявність права зменшення пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, як особі, яка з моменту аварії постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю і станом на 01.01.1993 року прожив у цій зоні не менше чотирьох років.
Зважаючи на те, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, досягнув відповідного віку та має право на користування пільгами, зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то оскаржуване рішення не відповідає передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, а відтак є протиправним та підлягало скасуванню, що не спростовано доводами апеляційної скарги.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.