Справа № 640/23385/21 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
20 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, яким просила:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та видати їй довідку про реєстрацію громадянином України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року адміністративну справу №640/23385/21 прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неправильно встановлено обставини справи.
Апелянт наголосив, що саме на заявника покладено обов'язок протягом двох років з моменту набуття громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави, і зазначений документ має відповідати встановленому зразку та видаватись уповноваженим органом.
Звернув увагу суду на те, що єдиною незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) яка перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Додатково зазначив про те, що відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Посольства РФ в Україні розмір збору за вчинення консульських дій за оформлення заяви про вихід із громадянства РФ в загальному та спрощеному порядку становить 78 доларів США або 2148 грн (збір за вчинення консульських дій 65 доларів США та збір за покриття фактичних видатків 13 доларів США), водночас позивач, як громадянка РФ, за оформлення заяви про вихід з громадянства РФ в загальному чи спрощеному порядку не зобов'язана сплачувати збір на покриття фактичних видатків у розмірі 13 доларів США, або 364 грн, а тому збір за вчинення консульських дій становить 65 доларів США або 1820 грн та не перевищує половини розміру мінімальної заробітної плати.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 22 травня 2017 року подала Президентові України заяву про прийняття до громадянства України відповідно до ст. 9 Закону України "Про громадянство України".
Також позивачем разом з заявою про прийняття до громадянства України подано зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України.
Указом Президента України від 19 листопада 2018 року №375/2018 позивача прийнято до громадянства України на підставі ст. 9 Закону України "Про громадянство України".
03 липня 2020 року позивачем подано до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області заяву-анкету №223 "Про оформлення тимчасового посвідчення громадянина України".
06 липня 2020 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення про документування ОСОБА_1 тимчасовим посвідченням громадянина України терміном дії до 19 листопада 2020 року.
08 липня 2020 року позивачу видана довідка №1458/20 "Про реєстрацію особи громадянином України", відповідно до якої ОСОБА_1 згідно з Указом Президента України від 19 листопада 2018 року №375/2018 набула громадянство України на підставі ст. 9 Закону України "Про громадянство України". Довідка видана до посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15 листопада 2016 року, орган видачі 3201 і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України, а саме тимчасового посвідчення громадянина України.
08 липня 2020 року позивачем отримано тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 .
Центральне міжрегіональне управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області листом від 03 серпня 2021 року №П-5368/6/8010-21/8010.4.2/5678-21 на звернення позивача відмовило в прийнятті декларації від громадянства Російської Федерації від 20 липня 2021 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації та видачі довідки про реєстрацію позивача громадянином України, остання звернулась до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вартість оформлення припинення громадянства Російської Федерації на момент набуття позивачем громадянства України перевищувала половину розміру мінімальної заробітної плати в Україні, позивачем було подано декларацію про відмову від іноземного громадянства, яку відповідачем не прийнято та повернуто останній.
Також суд першої інстанції зазначив про те, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства Російської Федерації відбулося з незалежних від неї причин, отже відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про громадянство України" остання має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III.
Статтею 2 Закону України "Про громадянство України" визначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків без громадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Згідно з ст. 9 Закону України "Про громадянство України" умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;
2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);
3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті;
4) отримання дозволу на імміграцію;
5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про громадянство України" іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Положеннями ст. 1 Закону України "Про громадянство України" передбачено, що зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Отже особа, яка набула громадянство України, зобов'язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Як встановлено судом, Указом Президента України від 19 листопада 2018 року №375/2018 позивача прийнято до громадянства України на підставі ст. 9 Закону України "Про громадянство України".
03 липня 2020 року позивачем подано до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області заяву-анкету №223 "Про оформлення тимчасового посвідчення громадянина України".
06 липня 2020 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення про документування ОСОБА_1 тимчасовим посвідченням громадянина України терміном дії до 19 листопада 2020 року.
08 липня 2020 року позивачу видана довідка №1458/20 "Про реєстрацію особи громадянином України", відповідно до якої ОСОБА_1 згідно з Указом Президента України від 19 листопада 2018 року №375/2018 набула громадянство України на підставі ст. 9 Закону України "Про громадянство України". Довідка видана до посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15 листопада 2016 року, орган видачі 3201 і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України, а саме тимчасового посвідчення громадянина України.
08 липня 2020 року позивачем отримано тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 .
Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області листом від 26 листопада 2020 року №7093/6/8010-20/8010.4/7314-20 на лист позивача від 19 листопада 2020 року, запрошено ОСОБА_1 на особистий прийом з усіма наявними документами та довідкам для більш детального з'ясування обставин.
23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з заявою, якою повідомила про те, що для подачі заяви про вихід з громадянства Російської Федерації їй не вистачає "листка вибуття", який вона може отримати лише особисто за місцем прописки в РФ, водночас вона не має змоги виїхати на територію РФ у зв'язку з пандемією Covid-19, складним матеріальним становищем та наявністю малолітньої дитини (2016 року народження).
Також позивачем у зв'язку з неможливістю подання документу про припинення громадянства Російської Федерації подано декларацію про відмову від іноземного громадянства.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначив про те, що єдиною незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) яка перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України, водночас у спірних правовідносинах зазначені обставини були відсутні, оскільки збір за вчинення консульських дій становить 65 доларів США або 1820 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про те, що повна вартість процедури оформлення виходу із громадянства Російської Федерації становить 4004,00 грн, а тому, оскільки, вартість оформлення припинення громадянства Російської Федерації на момент набуття позивачем громадянства України перевищувала половину розміру мінімальної заробітної плати в Україні, позивачем було подано декларацію про відмову від іноземного громадянства, яку відповідачем не прийнято та повернуто позивачу.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у прийнятті декларації про відмову від громадянства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню та про те, що у даному випадку належним способом захисту буде зобов'язання відповідача прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства РФ та видати їй довідку про реєстрацію громадянином України.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 30 червня 2022 року у справі №280/7910/20 вартість оформлення припинення громадянства Російської Федерації становить 1820,00 грн, а відтак не перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на час, коли особа набула громадянство України, який відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", починаючи з 01 січня у місячному розмірі становить 3 723,00 грн, а половина цієї суми складає 1 861,50 грн.
Як зазначено вище, Указом Президента України від 19 листопада 2018 року №375/2018 позивача прийнято до громадянства України на підставі ст. 9 Закону України "Про громадянство України", отже висновки суду першої інстанції про те, що вартість оформлення припинення громадянства Російської Федерації на момент набуття позивачем громадянства України перевищувала половину розміру мінімальної заробітної плати в Україні є помилковими.
Щодо висновків суду першої інстанції щодо неотримання позивачем документа про припинення громадянства Російської Федерації відбулося з незалежних від неї причин, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 580/3264/22 зазначив, що, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов'язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила про те, що не була належним чином повідомлена про наявність Указу Президента України від 19 листопада 2018 року №375/2018, про його існування дізналась лише у липні 2020 року у зв'язку з чим почала вчиняти дії для припинення іноземного громадянства, проте у зв'язку з запровадженням карантинних обмежень пов'язаних з пандемією COVID-19 та закриттям транспортного сполучення між країнами та не можливістю отримання необхідних документів для подання заяви про вихід із громадянства, а також відмовою відповідача у продовженні строку для подачі документів про вихід х громадянства змушена була подати декларацію про відмову від громадянства РФ.
Вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених ст. 20 Федерального закону "Про громадянство Російської Федерації" (далі - Закон).
Стаття 32 Закону, яка визначає прядок подання заяв з питань громадянства російської федерації, встановлює, що заява з питань громадянства Російської Федерації подається за місцем проживання заявника, зокрема:
б) особою, яка проживає за межами російської федерації і не має місця проживання на території російської федерації, - дипломатичне представництво або консульська установа російської федерації, що знаходяться за межами російської федерації.
Заява подається особисто заявником.
У випадку, якщо заявник не може особисто подати заяву у зв'язку з обставинами, що мають винятковий характер та підтверджені документально, заяви та необхідні документи можуть бути передані для розгляду через іншу особу або надіслані поштою. У цьому випадку справжність підпису особи, яка підписала заяву, та вірність копії документа, що додається до заяви, її оригіналу засвідчуються нотаріально.
Порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації регламентується Положенням про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації, затвердженим 14 листопада 2002 року № 1325, яким встановлюються порядок розгляду заяв з питань громадянства Російської Федерації, прийняття, виконання та скасування рішень із зазначених питань, а також форми заяв та перелік необхідних документів, відповідних конкретним підставам набуття чи припинення громадянства Російської Федерації.
Положення визначає певні особливості, за умови дотримання яких може бути прийнята заява про вихід з (припинення) громадянства РФ.
Вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території Російської Федерації або за її межами, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення цієї особи. У випадках, передбачених ст. 20 Федерального закону, вихід із громадянства російської федерації не допускається.
При виході з громадянства Російської Федерації на підставі ч. 1 ст. 19 Федерального закону особа, яка проживає на території російської федерації, разом із заявою (додаток №4) подає документ повноважного органу іноземної держави про наявність у заявника іншого громадянства або підтвердження можливості надання йому іншого громадянства у разі виходу з громадянства Російської Федерації, військовий квиток (для громадян чоловічої статі віком від 18 до 27 років, які проживають на території російської федерації) з позначкою про закінчення проходження військової служби за призовом (для тих, хто пройшов військову службу за призовом або альтернативну цивільну службу) або з позначкою "не придатний до військової служби" або "обмежено придатний до військової служби" (для визнаних непридатними або обмежено придатними до військової служби за станом здоров'я), а також документ податкового органу Російської Федерації про відсутність заборгованості зі сплати податків.
При виході з громадянства російської федерації на підставі ч. 2 ст. 19 Федерального закону особою, яка проживає на території іноземної держави, разом із заявою (додаток № 5) подаються:
документ, що підтверджує дозвіл повноважного органу іноземної держави на проживання у цій державі (у разі відсутності цих даних у паспорті заявника);
документ про зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання Російської Федерації (у разі відсутності цих даних у паспорті заявника);
документ повноважного органу іноземної держави про наявність у заявника іншого громадянства або підтвердження можливості надання заявнику іншого громадянства у разі виходу з громадянства російської федерації;
документ податкового органу російської федерації про відсутність заборгованості зі сплати податків.
Як встановлено судом першої інстанції позивач намагалась отримати необхідні документи для відмови від громадянства Російської Федерації, що підтверджується копіями електронних листів позивача адресованих консульству та посольству РФ, підрозділу з питань міграції ГУ МВС РФ (а.с. 11-12, 102-107).
23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з заявою, якою повідомила про те, що для подачі заяви про вихід з громадянства Російської Федерації їй не вистачає "листка вибуття", який вона може отримати лише особисто за місцем прописки в РФ, водночас вона не має змоги виїхати на територію РФ у зв'язку з пандемією Covid-19, складним матеріальним становищем та наявністю малолітньої дитини (2016 року народження).
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України було встановлено карантин відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем вживались залежні від неї дії щодо припинення громадянства Російської Федерації, проте не було досягнуто позитивних результатів з незалежних від неї причин, а тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 довідку про реєстрацію громадянином України, колегія суддів зазначає наступне.
Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215).
Так, відповідно до абз. 1 п. 117 Порядку №215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.
За правилами абз. 1 п. 119 Порядку №215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення всіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Як встановлено судом, відповідачем не розглянуто по суті звернення ОСОБА_1 , не надало жодної оцінки підставам подання нею саме декларації про відмову від іноземного громадянства, що свідчить про передчасність вимог про зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 довідку про реєстрацію громадянином України.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення Київським окружним адміністративним судом норм матеріального права, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 далі - КАС України.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання позовної заяви до суду першої інстанції згідно з квитанцією від 30 серпня 2021 року №994 сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то на користь позивача слід присудити понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 800,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) прийняти у ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у сумі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Ю.К. Черпак