Справа № 320/15685/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
15 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.
за участю секретаря Дудин А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні; зобов'язати відповідача у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, нарахувати та виплатити позивачу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення за період з 18.05.2018 по 25.11.2021.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 22 травня 2024 року позов задовольнив у повному обсязі.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст.116,117 Кодексу законів про працю України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця. Апелянт вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було грубо порушено норми матеріального права, а саме підпункт б пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, яким передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Також апелянт вважає, що судом першої інстанції всупереч судовим рішенням Верховного Суду не було обраховано в оскаржуваному рішенні суму середнього заробітку для нарахування і виплати позивачу.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Костюк О.А. просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні, яке відбулося 11 грудня 2024 року, були присутні адвокат Костюк О.А., яка представляла інтереси ОСОБА_1 та представник відповідача.
Колегія суддів, заслухавши доводи представників сторін, у зв'язку з необхідністю отримання від стронін додаткових доказів, відклала розгляд справи на 15 січня 2025 року.
15 січня 2025 року до початку розгляду справи представником Головного управління Національної гвардії України було подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача.
У свою чергу двокатом Костюк О.А. було подано клопотання про заміну сторони на правонаступника.
Встановивши, що позивач помер ще у 2022 році, а ордер на представлення його інтересів виписано адвокатом Костюк О.А. 06 листопада 2024 року, колегія суддів запропонувала адвокату надати договір про надання правничої допоги б/н від 15 листопада 2021 року, який зазначений як підстава для видачі ордеру №1739160 від 06.11.2024 (а.с. 159).
Адвокатом надано оригінал Договору про надання правової допомоги б/н від 08 вересня 2021 року, який скріплений підписом ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, зокрема адміністратвиний позов, який був підписаний та поданий особисто позивачем, а також наданий адвокатом Договір про надання правової допомоги, колегія суддів встановила та присутні у судовому засіданні особи підтвердлили, що підписи ОСОБА_1 у вказаних документах різні.
Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що у ордері наявне посилання на Договір про надання правової допомоги від 15 листопада 2021 року, а у судовому засіданні адвокатом надано Договір про надання правової допомоги від 08 вересня 2021 року.
Слід зазначити, що у розумінні ст. 25 Цивільного кодексу України, смерть фізичної особи призводить до припинення цивільно-правових відносин, у тому числі й договору про надання правової допомоги. Отже, адвокат втрачає повноваження на представництво інтересів свого клієнта в суді після смерті останнього. Цей принцип випливає з загальних засад цивільного права та процесуального законодавства.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що адвокат Костюк О.А. на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не має правових підстав для представництва інтересів ОСОБА_1 , який помер у 2022 році, а отже вказану особу не допущено до участі у розгляді справи в якості представника позивача.
Подане адвокатом Костюк О.А. клопотання про заміну сторони на правонаступника, колегія суддів визнала необгрунтованим з огляду на те, що спірні відносини не допускають правонаступництва.
Надаючи правову оцінку клопотанню представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку зі сметрю позивача та тією обставиною, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, колегія суддів виходить із наступного.
Правові підстави закриття провадження у справі визначені статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Статтею 319 КАС України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, настали після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
Тобто, виходячи з правового аналізу положень частини другої цієї статті передбачений випадок, коли в суді апеляційної інстанції буде встановлений факт смерті особи у спорі, що не допускає правонаступництво, то рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню у випадку його законності та обґрунтованості, а повинно визнаватися нечинним, в той же час провадження у справі підлягає закриттю з підстав передбачених п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно зі статтею 1219 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які були нараховані, належали до виплати особі за життя і залишилися неотриманими у зв'язку з його смертю.
Разом з тим, обставини цієї справи вказують на те, що предметом спору є наявність у ОСОБА_1 права на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.05.2018 по 25.11.2021, який позивачу не був нарахований та виплачений, що і слугувало підставою для його звернення до суду з даним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, тобто спір не вирішено, а тому померлий ОСОБА_1 за життя не набув права на виплату грошових коштів, а саме на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.05.2018 по 25.11.2021.
Таким чином, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Зазначені висновки колегії суддів узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 1218, 1219, 1227 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема у постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 522/19647/17, від 13 березня 2019 року у справі № 484/3648/16-а, від 20 грудня 2019 року у справі № 496/5894/15-а та від 29 квітня 2020 року у справі № 576/1388/17, і колегія суддів не знайшла підстав для відступу від неї.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно Витягу з Книги реєтрації актів про смерть ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного перегляду, прийнято 22 травня 2024 року, тобто значно пізніше моменту настання смерті позивача у справі, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та, як наслідок, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а смерть позивача настала до прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі, судова колегія вважає, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі є обгрунтованим, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано на підставі ч. 1 ст. 319 КАС України із подальшим закриттям провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Керуючись ст. ст. 305, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі №320/15685/21 - скасувати.
Провадження у справі №320/15685/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20.01.2025.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Ю.К.Черпак
І.В.Штульман