П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17278/24
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю.М., Шеметенко Л. П.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі за позовом адвоката Осипенко Оксани Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2024 року адвокат Осипенко О.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаток 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок №413) грошового атестату, довідки про додаткові види грошового забезпечення, витягу з наказу про прийняття на військову службу, витягу з наказу про звільнення з військової служби, особової справи матроса ОСОБА_1 , а також невиплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби після звільнення зі служби за станом здоров'я;
- зобов'язати направити на його адресу та на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаток 6 до Порядку №413 ), грошовий атестат ОСОБА_1 , довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 , витяг з наказу про прийняття на військову службу ОСОБА_1 , витяг з наказу про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , особову справу матроса ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби після звільнення зі служби за станом здоров'я.
В обґрунтування заявлених позовних вимог адвокат Осипенко О.А. зазначає, що її довіритель ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнятий на військову службу у Збройних Силах України за контрактом з 08.10.2021.
Далі, пояснює, що 04.10.2022 медичною комісією КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку на підставі статті 16-а графи ІІ розкладу хвороб (наказ Міноборони (СЗРУ) від 2008 №402.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №504079 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності на строк до 01.09.2024, з датою чергового переогляду 12.08.2024.
Як указує адвокат, протягом майже року ОСОБА_1 не може отримати статус учасника бойових дій, отримати необхідні документи для призначення пенсії по інвалідності, оскільки ВЧ НОМЕР_1 ігнорує неодноразові запити ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання необхідних документів.
Адвокат вважає протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у ненаданні довідки про безпосередню участь матроса ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Додаток 6 до Порядку), що позбавляє її довірителя - особу з інвалідністю, що отримана у зв'язку із проходженням військової служби, отримати статус учасника бойових дій.
Також адвокат вважає протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у ненаданні грошового атестату, довідки про додаткові види грошового забезпечення, витягу з наказу про прийняття на військову службу, витягу з наказу про звільнення з військової служби, особової справи матроса ОСОБА_1 , що позбавляє її довірителя можливості оформити пенсію по інвалідності.
Мотивуючи вимоги про обов'язок відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби, після звільнення зі служби за станом здоров'я, адвокат указує, що ОСОБА_1 отримав захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, перебував на обстеженні та лікуванні у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради - з 01.08.2022 по 19.08.2022. Перебував у ВЧ НОМЕР_2 - з 19.08.2022 по 20.08.2022. Далі був направлений КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради - з 03.09.2022 по 04.10.2022, але виплату грошової допомоги після звільнення з військової служби відповідач не здійснив.
Наведене, на переконання адвоката, призвело до порушення прав її довірителя, оскільки пункт 1 статі 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 у ненаданні довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаток 6 до Порядку).
Зобов'язано відповідача вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 довідки про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 у ненаправлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 особової справи матроса ОСОБА_1 .
Зобов'язано відповідача направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 особову справу матроса ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що Порядок №413, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 встановлює, що підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, форма якої затверджена додатком 6 до вказаного Порядку.
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, якими, на спірний період, визначені райони ведення воєнних (бойових) дій, район, в якому перебував ОСОБА_1 , а саме: Донецька область входив до визначеного переліку областей, у яких військовослужбовці беруть безпосередню участь у воєнних (бойових) діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.
Як установив суд, в матеріалах справи наявні докази безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у зв'язку з чим суд визнав бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваної довідки протиправною.
Також суд дійшов висновку, що оскільки позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що не заперечується, останньою, відповідно до приписів наказу Міністерства оборони України від 15.02.2022 №280, є обов'язок складення особової справи військовослужбовця.
За такого правового регулювання, суд визнав протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненаправлення особової справи матроса ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язав відповідача здійснити відповідні дії.
Водночас, суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 грошовий атестат ОСОБА_1 , довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 , витяг з наказу про прийняття на військову службу ОСОБА_1 , витяг з наказу про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , оскільки встановив, що у відповідь на звернення адвоката Осипенко О.А., перелічені документи були надіслані листом від 22.06.2024 за вих. №22/159.
Досліджуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки такий обов'язок передбачений положеннями частини 2 статті 15 Закону №2011-XII, а тому бездіяльність відповідача щодо не виплати такої допомоги, на переконання суду, є протиправною.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просить його скасувати, в частині задоволених вимог, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
По-перше, скаржник не погоджується із висновком суду щодо покладення обов'язку видати довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Як зазначає скаржник, чинним законодавством України встановлені чіткі критерії, необхідні для підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та в подальшому отримання статусу учасника бойових дій, а саме:
- наявність бойового донесення або витягу із журналу бойових дій (якими підтверджуються саме безпосередня участь у бойових діях, а не лише перебування в зоні бойових дій);
- наявність документального підтвердження періоду участі у згаданих бойових діях.
На думку скаржника, суд першої інстанції помилково ототожнює перебування позивача в зоні бойових дій із безпосередньою участю в бойових діях, тоді як нормативно закріпленим і обґрунтованим підтвердженням реального виконання бойових завдань є витяг зі журналу бойових дій щодо особи, яка клопоче про надання статусу учасника бойових дій.
По-друге, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 направити особову справу позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Як указує скаржник, нормами наказу Міністерства оборони України від 15.02.2022 №280 на військові частини покладається обов'язок зі складення на матросів обліково-послужних карток, а тому у ВЧ НОМЕР_1 відсутній обов'язок складення на позивача саме особової справи.
По-третє, скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції про обов'язок військової частини виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Мотивуючи свою позицію скаржник зазначає, що одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачена частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII не входить до грошового забезпечення військовослужбовців та має виплачуватись військовослужбовцям при звільненні незалежно від того чи наявний рапорт або заява військовослужбовця з клопотанням про здійснення такої виплати.
Скаржник зазначає, що згідно статті 14 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХIV (далі - Статут ЗСУ), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Водночас, скаржник зауважує, що за весь час проходження служби позивачем не було подано жодного рапорту на отримання відповідного виду одноразової грошової допомоги.
За таких підстав, скаржник вважає, що позивач не набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині також відсутні.
Адвокат у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим в задоволенні скарги просить відмовити. Рішення суду адвокат вважає законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнятий на військову службу у Збройних Силах України за контрактом з 08.10.2021 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_3 №112-РС від 08.10.2021.
Згідно наказу командира НОМЕР_4 окремої роти охорони та обслуговування (далі - ОРОО) (по стройовій частині) №26 від 11.02.2022 матрос ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу НОМЕР_4 окремої роти охорони та обслуговування, на всі види забезпечення ВЧ НОМЕР_5 з 11.02.2022 справи та посаду прийняв і з 12.02.2022 приступає до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 2 820 гривень, шпк «матрос».
Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 28.01.2022 № 5-РС, припис від 10.02.2022 № 29 (вх. № 57 від 11.02.2022), рапорт матроса ОСОБА_1 (вх. № 58 від 11.02.2022), довідка вступного інструктажу № 26, продовольчий атестат № 31/004423 серія БВГ (а.с.52-54).
Згідно витягу з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по стройовій частині) №40 від 01.08.2022 матроса ОСОБА_1 , водія взводу охорони НОМЕР_4 ОРОО вважати таким, що вибув зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_4 », які залучаються та беруть безпосередню участь в здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань. Підстава: клопотання командира ВЧ НОМЕР_7 від 01.08.2022 №27/ООС (вх.№2022/окп/36/589 від 01.08.2022).(а.с. 15).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_6 (по особовому складу) №4-РС від 15.01.2023 матрос ОСОБА_1 , водій відділення охорони взводу охорони 137 ОРОО, звільнений у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до наказу командира 137 ОРОО (по стройовій частині) №22 від 23.01.2023 матрос ОСОБА_1 справи та посаду здав з 23.01.2023, знятий зі усіх видів забезпечення та виключений зі списків особового складу частини і направлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.49).
У вказаному наказі визначена календарна вислуга років у Збройних Силах України - 01 років 03 місяців 12 днів, пільгова вислуга 00 років 02 місяців 04 днів. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 307 % посадового окладу. Виплатити оклад за військовим званням у розмірі 530 гривень, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та вислугу років за період з 01 січня по 23 січня 2023 року. Виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. із розрахунку на місяць пропорційно часу проходження військової служби у період дії воєнного стану за період з 01 січня по 23 січня 2023 року. Грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік отримав. Основну щорічну відпустку за 2021 рік не використав у кількості 5 (п'ять) діб, за 2022 рік не використав у кількості 30 (тридцять) діб, за які виплачена компенсація.
Згідно свідоцтва про хворобу №277 від 04.10.2022 позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради ОСОБА_1 встановлено причинний зв'язок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби та визнано його непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку на підставі статті 16-а графи ІІ розкладу хвороб (наказ Міноборони (СЗРУ) від 2008 №402 (а.с.26).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №504079 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності на строк до 01.09.2024, з датою чергового переогляду 12.08.2024 (а.с.29).
Як указує адвокат, протягом майже року ОСОБА_1 не може отримати статус учасника бойових дій, отримати необхідні документи для призначення пенсії по інвалідності, оскільки ВЧ НОМЕР_1 ігнорує неодноразові запити ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання необхідних документів.
На адвокатський запит представника позивача, ІНФОРМАЦІЯ_6 надав відповідь листом від 20.05.2024 за № 1/1367 в якій повідомив, про відправлення запитів до військової частини:
1) щодо отримання необхідних документів для подання на комісію для встановлення статусу учасника бойових дій матросу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідь ВЧ НОМЕР_1 надіслала всі документи, крім довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України (додаток 6 до Порядку №413), яка с головним документом при наданні статусу учасника бойових дій (запити відправлені 16.10.2023 вих. № 1/2499, 25.01.2024 вих. №1321/37, 07.03.2024 вих. № 1321/142);
2) щодо отримання необхідних документів для призначення пенсії по інвалідності (грошовий атестат, довідку про додаткові види грошового забезпечення, витяг з наказу про прийняття на військову службу, витяг з наказу про звільнення з військової служби, особову справу), (запити відправлені 16.10.2023 вих. № 1/2498, 25.01.2024 вих. № 1321/36, 22.02.2024 вих. № 1321/107, 07.03.2024 вих. № 1321/143).
Однак, документи, що витребовулися, військовою частиною не надані.
Водночас документи на виплату одноразової грошової допомоги були відправлені до ІНФОРМАЦІЯ_7 19.10.2023 вихідний № 1/2557.
11.06.2024 за віх. №1321/511 ІНФОРМАЦІЯ_6 направив до ВЧ НОМЕР_1 черговий запит про надання документів для встановлення позивачу статусу учасника бойових дій.
ВЧ НОМЕР_1 листом від 22.06.2024 вих. №22/159 надала відповідь на вказаний запит, в якій зазначила про відсутність будь-яких відомостей або документів, які б підтверджували безпосередню участь ОСОБА_1 , особисто або у складі військової частини, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства, підстави для видачі довідки за формою Додатку 6 до Порядку №413 відсутні.
Далі відповідач повідомив, що особова справа на військовослужбовця за призовом під час мобілізації матроса ОСОБА_1 не складалася і не велася.
На указаний вище запит відповідач надав такі документи:
- грошовий атестат ОСОБА_1 №10 від 19.06.2024;
-довідка про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії ОСОБА_1 для обчислення пенсії, відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу 8 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393;
- копія наказу командира 137 ОРОО (по стройовій частині) від 11.02.2022 №26;
-копія наказу командира 137 ОРОО (по стройовій частині) від 23.01.2023 № 22 (а.с.58).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Досліджуючи питання обґрунтованості доводів скаржника про відсутність у позивача права на отримання довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, форма якої затверджена Додатком 6 до Порядку №413, колегія суддів керується наступним.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону№ 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частина 6 статті 2 Закону№ 2232-ХІІ визначає види військової служби, до яких, зокрема віднесені, військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі і вище - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статей 1, 2 Закон № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі і вище - Закон № 3551-ХІІ).
Розділ II Закону№3551-XII визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність цього закону.
Згідно статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Стаття 5 Закону № 3551-ХІІ визначає, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Стаття 6 Закону № 3551-ХІІ визначає коло осіб, які належать до учасників бойових дій.
Зокрема, згідно пункту 19 частини 1 цієї статті учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці сил територіальної оборони), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, або їх представники мають право відповідно до Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг» подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.
У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб'єкта звернення (за наявності).
Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п'ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов'язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.
Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
Стаття 6-1 Закону №3551-XII визначає особливості набуття статусу учасника бойових дій під час дії воєнного стану.
Так, згідно із цією статтею під час дії воєнного стану військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового і начальницького складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, військовослужбовці Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України під час дії воєнного стану, виконуючи бойові завдання безпосередньо в районах ведення бойових дій, незалежно від тривалості виконання таких завдань, або брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, набувають статусу учасника бойових дій на підставі довідки або відомостей про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Довідка про безпосередню участь у бойових діях) у формі та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджений Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок №413).
Пункт 1 Порядку № 413 встановлює, що цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та категорії таких осіб.
Згідно пункту 2-1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва).
Пункт 4 Порядку № 413 визначає перелік документів, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій,
Зокрема, підпункт 4 пункту 4 Порядку № 413 визначає, що для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
Отже, підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, форма якої затверджена додатком 6 до Порядку №413.
Така довідка видається на підставі та із зазначенням документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України:
Згідно матеріалів справи, в якості доказу безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач надав витяг з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по стройовій частині) №40 від 01.08.2022, згідно якого матрос ОСОБА_1 , водій взводу охорони НОМЕР_4 ОРОО вибув зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_4 », які залучаються та беруть безпосередню участь в здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань (а. с. 15).
Тобто вказаним наказом підтверджується, що військовослужбовець ОСОБА_1 , брав безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань.
Також колегія суддів враховує, що безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 та пунктом 1 Доручення від 06.03.2023 №5178/з.
При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 та абзацами 2-4 пункту 1 та пунктом 4 Доручення від 06.03.2023 №5178/з, на підставі яких керівник органу військового управління видає довідку про дні безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах.
Абзаци 1 та 2 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 передбачають, що райони ведення бойових дій визначаються відповідним рішенням (накази, директиви, розпорядження) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідним рішенням (накази, директиви, розпорядження) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідним рішенням (накази, директиви, розпорядження) Головнокомандувача Збройних Сил України визначаються інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Абзац 1 пункту 4 Доручення від 06.03.2023 №5178/з передбачає, що Генеральному штабу Збройних Сил України щомісячно до 5 числа встановленим порядком доводити до військ, Департаменту внутрішнього аудиту та Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України - райони ведення бойових дій.
Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.07.2022 №184, 01.08.2022 №212, 01.09.2022 №237; від 01.10.2022 №262; від 01.11.2022 №282; від 02.12.2022 № 311; від 02.01.2023 № 1; від 02.02.2023 № 26; від 01.03.2023 №52; від 01.04.2023 №89; від 01.05.2023 №111; від 01.06.2023 №147; від 01.07.2023 №183; від 01.08.2023 №210; від 01.09.2023 №247; від 01.10.2023 №273; від 01.11.2023 №301; від 01.12.2023 №341 визначені райони ведення воєнних (бойових) дій (на період спірних правовідносин).
Відповідно до зазначених наказів, ОСОБА_1 перебуваючи у Донецькій області брав безпосередню участь у воєнних (бойових) діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.
Крім того, як слушно зауважив суд першої інстанції, вказане підтверджується свідоцтвом про хворобу №277 від 04.10.2022 військово-лікарської комісії КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, згідно якої ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_4 окремій роті охорони та обслуговування.
Згідно свідоцтва про хворобу №277 позивач після початку війни був направлений у Донецьку область, брав участь в бойових діях та у період з 01.08.2022 по 19.08.2022 перебував на лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги», у період з 19.08.2022 по 20.08.2022 у ВЧ НОМЕР_2 , а також з 03.09.2022 у КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги».
Згідно висновку військово-лікарської комісії захворювання ОСОБА_1 . ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку на підставі підпункту а) (шизофренія, шизотипові та маячні розлади, афективні розлади з часто повторюваними фазами) статті 16 графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби (наказ Міноборони (СЗРУ) від 2008 №402.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №504079 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності на строк до 01.09.2024, з датою чергового переогляду 12.08.2024.
З урахуванням зазначеного, оскільки ОСОБА_1 перебував у Донецькій області, в якій брав участь у воєнних (бойових) діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не надання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (додаток 6 до Порядку) та зобов'язав останню вирішити питання щодо надання позивачеві такої довідки.
З огляду на наведені вище норми, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного задоволення позову в цій частині є необґрунтованими та суперечать наведеним вище нормам права.
Наступним доводом скаржника є помилковість висновків суду першої інстанції щодо зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 направити особову справу позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Як указує скаржник, нормами наказу Міністерства оборони України від 15.02.2022 №280 на військові частини покладається обов'язок зі складення на матросів обліково-послужних карток, а тому у ВЧ НОМЕР_1 відсутній обов'язок складення на позивача саме особової справи.
Досліджуючи довід скаржника про відсутність у відповідача обов'язку вести особову справу на матроса ОСОБА_1 колегія суддів виходить з такого.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 затверджена Інструкція з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція).
Згідно пункту 1 розділу І «Загальні положення» ця Інструкція визначає:
1) організацію обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад) в Міноборони, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), органі управління Державної спеціальної служби транспорту, бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до її складу;
2) завдання і види обліку, призначення облікових документів, їх складання і ведення;
3) обов'язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу;
4) облік загальних (безповоротних та тимчасових) втрат особового складу;
5) видання, облік, зберігання, розсилку наказів по особовому складу та витягів із них.
Пункту 11 розділу І «Загальні положення» Інструкції визначає, що документами персонального обліку військовослужбовців є:
1) особові справи;
2) послужні (скорочені послужні) картки;
3) обліково-послужні картки, які ведуться відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби.
На осіб, які проходять військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, в тому числі на осіб офіцерського складу призваних із запасу на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призваних з числа резервістів в особливий період (далі - особи офіцерського складу),- ведуться особові справи, послужні (скорочені послужні) картки.
На осіб, які проходять військову службу за контрактом осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу (далі - особи рядового, сержантського і старшинського складу) - ведуться особові справи, послужні (скорочені послужні) картки.
На осіб, рядового, сержантського і старшинського складу, призваних із запасу на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призваних з числа резервістів в особливий період (далі - особи рядового, сержантського і старшинського складу за призовом), які до зарахування в запас або у резерв проходили тільки базову військову службу (або строкову військову службу) або не мали досвіду військової служби - ведуться обліково-послужні картки, а на тих, які проходили військову службу за контрактом - особові справи за правилами, визначеними цією Інструкцією для особових справ осіб рядового сержантського і старшинського складу.
На осіб, які проходять базову військову службу ведуться обліково-послужні картки.
Облік особового складу, який проходить випробування перед прийняттям на військову службу за контрактом, здійснюється за правилами та формами облікових документів, встановленими цією Інструкцією на мирний час та під час особливого періоду для відповідних категорій військовослужбовців.
Згідно пункту 12 цього розділу Інструкції командири (начальники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах управління, військових частинах, установах та їх підрозділах, а також створювати для посадових осіб, які здійснюють облік особового складу, належні умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
Окрім наведеного, положеннями пункту 4 розділу XII Інструкції передбачено, що військовослужбовцям, переміщеним під час мобілізації до нового місця служби у військові частини, що не входять до складу військ (сил), які беруть участь у бойових діях, одночасно із врученням припису видається на руки в опечатаному пакеті їхні облікові документи (крім особових справ). Особові справи таких військовослужбовців (для осіб офіцерського складу - перші примірники) пересилаються встановленим порядком до нового місця проходження військової служби. Другі примірники та послужні картки осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів або кадрових центрів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.
З урахуванням викладеного, оскільки позивач проходив службу за контрактом, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині покладення на ВЧ НОМЕР_1 обов'язку направити особову справу ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними.
Наступним доводом скаржника є помилковість висновків суду першої інстанції про обов'язок військової частини виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Скаржник мотивуючи свою позицію зазначає, що передбачена частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення має виплачуватись військовослужбовцям при звільненні тільки за умови подання рапорту або заяви з клопотанням про здійснення такої виплати. Оскільки позивач відповідної заяви/рапорту не подавав, відсутні підстави для виплати такої допомоги.
Відповідаючи на цей довід скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Як мовилося вище, стаття 9 Закону Закон №2011-XII визначає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
З цього приводу колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і в рішенні Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Як указав Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності згаданої категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Зокрема, підпункт 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби -
Як вбачається з матеріалів справи, а саме наказу командира ВЧ НОМЕР_6 (по особовому складу) №4-РС від 15.01.2023 матрос ОСОБА_1 звільнений за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто, за станом здоров'я на підставі висновку лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Також з наказу вбачається, що календарна вислуга років у Збройних Силах України позивача складає 01 рік 03 місяці 12 днів.
Наведене свідчить про те, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що указана правова норма не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату такої одноразової грошової допомоги виникає за умови подання військовослужбовцем рапорту з цього приводу.
Умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби згідно пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII є звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров'я.
За вказаних обставин колегія суддів вважає недоречними посилання скаржника на те, що виплата такої допомоги може бути здійснена лише за умови подання рапорту або заяви про її виплату, адже положення вказаної статті не містять жодних застережень з цього приводу.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що відмова відповідача у виплаті передбаченої підпунктом 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, становить втручання відповідача у майнові права ОСОБА_1 .
За таких умов, колегія суддів доходить висновку, що доводи покладені в обґрунтування апеляційної скарги щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, у встановленому підпунктом 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII розмірі, є неспроможними, а рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.
Інших аргументів апеляційна скарга не містить, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що надав оцінку визначальним доводам апеляційної скарги та не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі за позовом адвоката Осипенко Оксани Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 20.01.2025.