П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/378/24
Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі -ГУ ПФУ в Миколаївській області) в якому просив:
-визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, відповідно до положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати перерахувати та виплатити пенсію за віком позивачу на підставі положень частини 2 статті 56 Закону №796-XII із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII.
Як зазначає позивач, у відповідь на його звернення до територіального органу Пенсійного фонду про перерахунок пенсії, на підставі частини 2 статті 56 Закону №796-XII, отримав відмову із посиланням на те, що пенсія обчислена відповідно до норм чинного законодавства України та підстав для її перерахунку немає.
Позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 у справі №560/675/17, від 24.07.2018 у справі №347/581/17 зазначає про протиправність відмови у перерахунку пенсії за віком на підставі частини 2 статті 56 Закону №796-XII із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні), в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції, покликаючись на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №300/168/21, від 06.12.2023 у справі №320/6063/19 наголосив, що у зв'язку з змінами Закону №796-XII, внесеними Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», правове регулювання спірних правовідносин змінилось, у зв'язку з чим збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною 2 статті 56 цього Закону, пов'язане із призначенням пенсії на умовах, визначених частиною 2 статті 27 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Суд встановив, що у межах даного спору, позивач не виявив бажання обрахувати розмір пенсії за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV, а залишився на пенсії за віком на умовах, визначених частиною 1 статті 27 вказаного Закону.
Відтак суд визнав, що територіальний орган Пенсійного фонду правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.
Суд відхилив посилання позивача на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.02.2018 у справі №560/675/17, від 24.07.2018 у справі №347/581/17 оскільки у них йдеться про правовідносини, що мали місце до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не врахував, що право особи на відповідну доплату закріплене Законом №796-XII, і його виникнення має гарантуватись та реалізовуватись на підставі того, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Мотивуючи свою позицію скаржник наголошує, що частина 2 статті 56 Закону №796-XII визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 у справі №560/675/17, від 24.07.2018 у справі №347/581/17, скаржник зазначає, що перерахунок його пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
За таких підстав позивач вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду повинен здійснити перерахунок його пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-XII шляхом збільшенням на 1 % заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 % цього заробітку.
ГУ ПФУ в Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та правомірність та законність рішення суду першої інстанції, просить в задоволенні скарги відмовити а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде розглядатися в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 від 16.12.1992 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 2 та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області, та з 14.08.2010 отримує пенсію за віком, призначену зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, яка обчислена за нормами Закону №1058-ІV.
15.12.2023 ОСОБА_1 через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж.
За результатом розгляду заяви, листом від 01.01.2024 ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило позивача, що пенсія призначена та обчислена відповідно до норм чинного законодавства України.
Також відповідач роз'яснив, що обчислення пенсії ОСОБА_1 здійснене з урахуванням норм частини 1 статті 27 Закону №1058-ІV.
Водночас, як пояснив відповідач, обчислення понаднормового стажу передбаченого частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ зі збільшенням на 1 % проводиться виключно, при обчисленні пенсії за нормами частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV, що призводить до зменшення розміру пенсії.
Позивач, вважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідаючи на доводи скаржника про протиправність відмови територіального органу Пенсійного фонду у перерахунку пенсії, відповідно до положень частини 2 статті 56 Закону №796-XII , колегія суддів виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №769-ХІІ (далі і вище - Закон №769-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 49 цього Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 55 Закону № 796-XII визначає умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Частина 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно частини 3 статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 796-XII (в редакції, чинній до 11.10.2017), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесені зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Колеія суддів враховує, що спірні відносини виникли у грудні 2022 року, оскільки з відповідною заявою позивач звернувся 18.12.2022.
Отже правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закону № 796-ХІІ, які пов'язують збільшення пенсії на один 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною 2 статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 статті 27 Закону №1058-ІV.
Також колегія суддів враховує, що згідно матеріалів справи позивач заяву про бажання обрахувати розмір пенсії за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV, а залишився на пенсії за віком на умовах частини 1 статті 27 Закону № 1058-IV.
За таких підстав, у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин територіальний орган Пенсійного фонду правомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії зі збільшенням, яке передбачене частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017.
Аналогічний висновок щодо подібних правовідносин викладений в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, від 10.01.2024 року у справі № 300/168/21, які в силу положень статі 242 КАС країни мають бути враховані судом під час вирішення спору.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №560/675/17, від 24.07.2018 у справі №347/581/17 колегія суддів не приймає, оскільки у цих рішеннях судом касаційної інстанції був наданий аналіз правовідносин, що сталися до внесення змін Законом № 2148-VIII.
З цього приводу колегія суддів вважає слушним зауважити на такому.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Великода проти України», в сформулював правову позицію про те, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд у цьому рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для здійснення позивачеві перерахунку пенсії, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.
На думку колегії суддів доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ґрунтуються на помилковому трактуванні норм права та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що надала відповідь на поставлені в апеляційній скарзі питання.
У відповідності до ст. ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 20.01.2025.