П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6836/24
Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.07.1981 по 11.03.1984, з 13.03.1984 по 04.10.1986, з 22.10.1986 по 06.03.1989, з 01.04.1989 по 22.02.1995, з 24.02.1995 по 20.01.2014 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
Позивач, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині прийняття рішення від 12.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком № 143150015769 та дії Головного управління ПФУ в Миколаївській області про відмову зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.07.1981 по 11.03.1984 на посаді кондитера 3 розряду у їдальні № 8 в Другому Ярославському міському тресті їдальнь, з 13.03.1984 по 04.10.1986 на посаді кондитера їдальні № 9 у Ярославському відділенні північних залізничних доріг, з 22.10.1986 по 06.03.1989 на посаді кондитера 4 розряду їдальні № 1 Военторгу у м. Ярославль, з 01.04.1989 по 22.02.1995 на посаді кондитера 5 розряду у КОП Ленінського району, з 24.02.1995 по 20.01.2014 на посаді головного бухгалтера, директора у Приватному агропромисловому багатогалузевому підприємстві "Герат";
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Миколаївській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.07.1981 по 11.03.1984 на посаді кондитера 3 розряду у їдальні № 8 в Другому Ярославському міському тресті їдальнь, з 13.03.1984 по 04.10.1986 на посаді кондитера їдальні № 9 у Ярославському відділенні північних залізничних доріг, з 22.10.1986 по 06.03.1989 на посаді кондитера 4 розряду їдальні № 1 Военторгу у м. Ярославль, з 01.04.1989 по 22.02.1995 на посаді кондитера 5 розряду у КОП Ленінського району, з 24.02.1995 по 20.01.2014 на посаді головного бухгалтера, директора у Приватному агропромисловому багатогалузевому підприємстві "Герат";
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Миколаївській області та Головне управління ПФУ у Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позову вказував, що Головним управлінням ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову їй в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Не зараховано до стажу період роботи згідно із трудовою книжкою, оскільки на титульному аркуші зміна прізвища ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач вважає, що вищезазначені періоди її роботи неправомірно та безпідставно не включені відповідачем до загального страхового (трудового) стажу, що надає право на призначення пенсії за віком.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов ОСОБА_1 .
Визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 12.04.2024 № 143150015769 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди її роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.07.1981 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12.03.2024, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 605,60 гривень.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 605,60 гривень.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що рішення УПФУ прийнято законно та обґрунтовано.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи ідентичні тим, що викладені в позовній заяві та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 12.03.2024 позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до територіального органу ПФУ.
Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 12.04.2024 №143150015769 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивачки не зараховано періоди її роботи згідно із трудовою книжкою, оскільки на титульному аркуші зміна прізвища ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивачки згідно з відомостями її трудової книжки відповідачем протиправно не було зараховано до її страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з матеріалами справи, до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи згідно з відомостями трудової книжки від 01.07.1981 серії НОМЕР_1 , оскільки на титульному аркуші зміна прізвища " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 " зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи про її роботу: - 2-4) з 01.07.1981 по 11.03.1984 перебувала на посаді кондитера 3 розряду у їдальні № 8 в Другому Ярославському міському тресті їдальнь; - 5-6) з 13.03.1984 по 04.10.1986 працювала на посаді кондитера їдальні № 9 у Ярославському відділенні північних залізничних доріг; - 7-8) з 22.10.1986 по 06.03.1989 працювала на посаді кондитера 4 розряду їдальні № 1 Военторгу у м. Ярославль; - 9, 11) з 01.04.1989 по 22.02.1995 на посаді кондитера 5 розряду у КОП Ленінського району; - 12, 14) з 24.02.1995 по 20.01.2014 на посаді головного бухгалтера, директора у Приватному агропромисловому багатогалузевому підприємстві "Герат".
Отже, записами у трудовій книжці позивачки підтверджуються періоди її роботи у спірні періоди.
Той вказаний період роботи не зарахований до страхового стажу, оскільки на титульному аркуші зміна прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_3 зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, апеляційний суд не може брати до уваги при ухваленні рішення.
Вказане посилання апелянта є безпідставним, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання та записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивачка у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Окрім того, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо доводів відповідача про відсутність підстав зарахувати до страхового стажу позивачки період її роботи на території рф, починаючи з 01.01.1992, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.
Проте, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 580/3576/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, період роботи позивачки згідно з відомостями її трудової книжки відповідачем протиправно не було зараховано до її страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Відповідачем у рішенні від 12.04.2024 визначено, що страховий стаж позивачки становить 24 років 08 місяців 00 днів. З урахуванням періодів роботи ОСОБА_1 відповідно до її трудової книжки серії НОМЕР_1 , її страховий стаж складає більше 31 року, що є достатнім для призначення пенсії.
Враховуючи наведене, апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що апелянтом було протиправно відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 400/6836/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20.01.2025
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький