П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19571/24
Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 18.12.2023 № UA500020/2023/000228/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2023 № UA500020/0023/000703,
Позивач, Приватне підприємство «АРТ-ТЕКСГРУП» звернулось з позовом до Одеської митниці, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару від 18.12.2023 № UA500020/2023/000228/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2023 № UA500020/0023/000703.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що зазначені відповідачем у оскаржуваному рішенні доводи не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не обґрунтовано, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, позивач наголосив, що надані ним до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» задоволений.
Визнане протиправним та скасоване рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару від 18.12.2023 № UA500020/2023/000228/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2023 № UA500020/0023/000703.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» судовий збір в розмірі 6056,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.
Так, апелянт вказує, що в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
Також, на думку апелянта, у митній декларації країни відправлення відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно якого здійснюється дана поставка.
Окрім того, за твердженням скаржника, подані до митного оформлення документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, що може свідчити про факт їх підробки.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи ідентичні тим, що викладені в позовній заяві та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 12.11.2018 між JIAXING Y AND Q TEXTILE CO.,LTD (Китай) (продавець) та позивачем (покупець) був укладений Контракт купівлі продажу № 20181112, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (оббивний матеріал), в терміни і на умовах цього Контракту.
18.12.2023 декларантом ТОВ “С.М.Т.-ЛТД», діючи в інтересах позивача на підставі Договору-доручення № 142/01-2012 від 21.11.2012, подано до митного оформлення митну декларацію № 23UA500020016054U0 щодо товару:
1. Меблева оббивна тканина: - номер замовлення "АК2113", найменування дизайну "PERFECT" (двошаровий текстильний матеріал, шари якого з'єднані між собою склеюванням. Верхній шар-тканина з ниток різних кольорів, складного переплетення з синтетичних комплексних текстурованих ниток поліефіру-100%. Нижній шар -поперечнов'язане трикотажне полотно без ворсу (з одного боку піддане ворсуванню), вибілене, з синтетичних поліефірних ниток-100%. Масова частка верхнього шару більш ніж 50%. Просочення, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком, відсутнє).тканина кольорова- 5760 пог.м.-номер заказу "АК2113",найменування дизайну "MAGIC" (двошаровий текстильний матеріал, шари якого з'єднані між собою склеюванням. Верхній шар-тканина з ниток різних кольорів, складного переплетення з синтетичних комплексних текстурованих ниток поліефіру-100%. Нижній шар - поперечнов'язане трикотажне полотно без ворсу (з одного боку піддане ворсуванню), пофарбоване, з синтетичних поліефірних ниток-100%. Масова частка верхнього шару більш ніж 50%. Просочення, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком, відсутнє),тканина кольорова-3692,10 пог.м. Ширина рулонів-142 см, перевантажено з контейнеру CCLU7461808 Торговельна марка "нема даних" Країна виробництва CN Китай фірма-виробник: Jiaxing Y and Q Textile Co.,Ltd.,Китай. Місць 261 BT 261 рулон на картонній втулці;
2. Меблева оббивна тканина: - номер замовлення “АК2113», найменування дизайну "MILAN" (тканина складного переплетення, пофарбована, виготовлена з синтетичних синельних ниток з поліефіру. Просочення, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком, відсутнє), кольори: тканина кольорова-888,10 пог.м. Ширина рулонів-142 см. перевантажено з контейнеру CCLU7461808 Торговельна марка "нема даних" Країна виробництва CN Китай фірма-виробник: Jiaxing Y and Q Textile Co.,Ltd.,Китай. Місць 20 ВТ 20 рулон на картонній втулці; 44;
3. Меблева оббивна тканина: - номер заказу "АК2113",найменування дизайну "PRESTIGE" (двошаровий текстильний матеріал, шари якого з'єднані між собою склеюванням. Перший шар -поперечнов'язане трикотажне полотно вибілене, без ворсу (з одного боку піддано ворсуванню),виготовлене з синтетичних поліефірних волокон-100%.Другий шар-основов'язане трикотажне полотно вибивне, виготовлене з синтетичних поліефірних волокон-100%.Масова частка першого шару більш ніж 50%),тканина кольорова-9085,20 пог.м. Ширина рулонів- 142 см. перевантажено з контейнеру CCLU7461808 Торговельна марка "нема даних" Країна виробництва CN Китай фірма-виробник: Jiaxing Y and Q Textile Co.,Ltd.,Китай. Місць 264 ВТ 264 рулон на картонній втулці;
4. Меблева оббивна тканина: - номер заказу "АК2308", найменування дизайну "Royal" (двошаровий текстильний матеріал, шари якого з'єднані між собою склеюванням. Верхній шар- ворсове основов'язане трикотажне полотно з розрізаним ворсом пофарбоване з синтетичних поліефірних волокон - 100%, Нижній шар- поперечнов'язане пофарбоване трикотажне полотно без ворсу з синтетичних поліефірних волокон- 100%. Масова частка верхнього шару більш ніж 50%. ), тканина кольорова-3032,10 пог.м. Ширина рулонів-142 см. перевантажено з контейнеру CCLU7461808 Торговельна марка "нема даних" Країна виробництва CN Китай фірма- виробник: Jiaxing Y and Q Textile Co.,Ltd., Китай Див. "електронний інвойс" 2.Місць 81 ВТ 81 рулон на картонній втулці;
5. Тримач (етикетка) картонний з друкованим написом "ARTEKS" (використовується для підвішування зразків тканини)-3090 комплектів перевантажено з контейнеру CCLU7461808 Торговельна марка "нема даних". Країна виробництва CN Китай фірма-виробник: Jiaxing Y and Q Textile Co.,Ltd.,Китай Див. "електронний інвойс" 2.Місць 4 СТ 3.0
До митної декларації позивач надав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.11.2018 № 20181112 з додатком від 02.10.2023, прайс лист від 02.10.2023, комерційний інвойс від 12.10.2023 № YQ231012063, калькуляція ціни, сертифікат якості, пакувальний лист та інші документи.
На вимогу митного органу позивач 18.12.2023 додатково надано: - банківській платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-екпедиційних послуг (платіжні інструкції № 1685 від 13.12.2023); - виписку з бухгалтерської документації від 18.12.2023 з податковими накладними; - банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати за товар по попередніх поставках (платіжні інструкції № 340 від 03.10.2023, № 341 від 06.10.2023, № 347 від 23.11.2023, № 348 від 29.11.2023,); - фото каталогів виробника товару та специфікації на товар.
18.12.2023 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000228/2, у п.33 якого зазначено:
1) згідно п. 1 розд. 2 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 53 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу III “Правил...», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Надані до митного оформлення документи довідка про транспортні витрати від 07.12.2023 р. № 0712/01, та рахунок-фактура на оплату послуг з організації перевезення вантажів від 13.12.2023 № 2312123 не містять усієї інформації щодо доставки товарів, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;
2) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі -МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Відповідно до п.2.2 Контракту в ціну Товару включається вартість стандартної упаковки, маркування, тощо, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
3) у митній декларації країни відправлення від 12.10.2023 № 223120230003627063 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно якого здійснюється дана поставка, код товару відрізняється від заявленого, зазначено номер коносаменту від № ООLU4120074500, якого на момент створення експортної декларації, ще не існувало, зазначено вагу товару, яка не відповідає заявленому до митного оформлення.
Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000703, де зазначено про відмову в митному оформленні згідно з вимогами ч.6 п.2 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .
Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.
Як стверджує скаржник, в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
При цьому, Митниця посилається на положення підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України.
Так, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Слід зазначити, що положення даної норми є диспозитивними та містять гіпотезу, якщо витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, то такі витрати додаються до ціни при визначенні митної вартості.
Тобто, вказані положення закону містять умову, за наявністю якої норма має бути застосована, а саме якщо витрати, які включають вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням не включені у вартість товару.
В іншому випадку при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додаються такі складові митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Відповідно до контракту купівлі-продажу № 20181112 від 12.11.2018, пунктом 2.2 визначено, що в ціну Товару включається вартість стандартної упаковки, маркування, страховки, завантаження на транспортний засіб, митного очищення Товару, вивантаження в порту доставки.
Таким чином, за умовами контракту купівлі-продажу № 20181112 від 12.11.2018 ціна товару включає в себе вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а тому відповідно до приписів підпункту “в» пункту 1 ч. 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларант зазначає ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів суд встановив відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідач не довів понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
За таких підстав підприємством жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за правилами частини 10 статті 58 МК України ці складові не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року (справа №160/8775/18).
Згідно положень статті 43 МК України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові документи.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що сертифікат про походження товару є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару.
Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції, що сертифікат про походження товару складається в іншій країні відправником (продавцем) та за законодавством іншої країни, при цьому не виключено, що коди товару, який поставляється, в країні відправлення відповідають класифікаторам кодів товару в Україні.
Отже, апеляційний суд вважає, що наведені твердження скаржника не заслуговують на увагу.
Також скаржник указує, що у митній декларації країни відправлення відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно якого здійснюється дана поставка.
З цього приводу слід зазначити, що експортна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості товару, а декларант не відповідає за її заповнення.
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Також слід зауважити, що орган митного контролю у спірному рішенні не навів обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно якого здійснюється дана поставка, в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезений підприємством.
Отже, не зазначення в експортній декларації країни відправлення зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким здійснюється поставка, жодним чином не впливає на визначення числового значення митної вартості товару.
Стосовно посилань скаржника, що подані до митного оформлення документи мають різну щільність друку, різні шрифти та різну мову, що може свідчити про факт їх підробки колегія суддів відповідає, що орган митного контролю не є експертною організацією та не може робити висновки про факти підробки документів.
Варто зауважити, що за наявності таких сумнівів, митний орган має можливість звернутися до відповідних органів до повноважень яких входить встановлення факту підробки документів, що зокрема, останній не зробив, а тому такі доводи ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути прийняті судом.
Отже, аналізом наведених вище доводів, є підстави стверджувати про необґрунтованість доводів Митниці щодо не доведення декларантом митної вартості товару.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали Митниці змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 статті 55 МК України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що декларант надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 МК України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 МК України.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/19571/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20.01.2025
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький