П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36771/24
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту та зобов'язання скасувати обтяження на підставі постанови ВП46565509 від 27.02.2015,
28.11.2024 позивач - ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з належного ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна;
- зобов'язати уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати обтяження, яке накладене на майно ОСОБА_1 на підставі постанови головного державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пуркар Ярослава Кириловича №46565509 від 27.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер запису про обтяження 9010625 (спеціальний розділ).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 позовна заява повернута позивачеві.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 12.12.2024 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду та не надав пояснень з приводу неможливості звернутися до суду з позовом у встановлений законом строк. При цьому апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Верхового Суду, викладені у постанові від 25.03.2020 у справі №175/3995/27, а також судову практику у подібних справах, сформовану на підставі вказаної постанови, відповідно до якої бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. Апелянт вказує, що на підставі зазначеного правового висновку Верховного Суду сформувалась усталена судова практика у справах, пов'язаних із оскарженням бездіяльності державного виконавця, пов'язаної із не скасуванням арешту майна після закінчення та/або завершення виконавчого провадження.
Також апелянт зазначає, що в обґрунтування позову вказувалось, що зі спливом 8 років після завершення виконавчого провадження Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не скасував арешт накладений на все належне позивачу майно.
Звертає увагу апелянт і на те, що в заяві про усунення недоліків она просила суд поновити строк на звернення до суду, посилаючись на те, що після отримання відповіді Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.10.2024 року, у встановлений 10-ти денний строк помилково оскаржила бездіяльність виконавчої служби до Суворовського районного суду м. Одеси та у десятиденний строк з моменту отримання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2024 року звернулась із позовом до адміністративного суду.
Натомість, повертаючи позову заяву Одеський окружний адміністративний суд не розглянув заяву позивача про поновлення процесуального строку, відповідно до ч. 3 ст. 121 КАС, не дав оцінки правовому висновку у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 175/3995/17, провадження №61-36762св18, не навів мотивів відмови у поновленні строку та навіть не зазначив в оскаржуваній ухвалі про те, що питання поновлення строку ставилось у заяві.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Суд встановив, що 28.11.2024 адвокат Голосов Ю.В в інтересах ОСОБА_1 подав до Одеського окружного адміністративного суду позов про визнання протиправною бездіяльності уповноважених осіб Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна та зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна, який був накладений постановою у виконавчому проваджені №46565509 від 27.02.2015.
До позовної заяви були додані:
- копія заяви адвоката Голосова Ю.В в інтересах ОСОБА_1 , подана 27.09.2024 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогою про зняття арешту з майна, який накладений на підставі постанови головного державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пуркаром Ярославом Кириловичем про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №46565509 від 27.02.2015.
- копія листа-відповіді від 23.10.2024 за вих. №159415 Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій зазначено про відсутність підстав для звільнення майна з-під арешту та роз'яснене право заявника на звернення до суду.
Залишаючи позовну заяву без руху та надаючи позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (10 днів з моменту отримання копії ухвали), суд першої інстанції в ухвалі від 02.12.2024 зазначив недоліки (відсутність копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №46565509 від 27.02.2015, пропуск позивачем десяти денного строку звернення до суду та відсутність заяви про поновлення цього строку) та вказав спосіб усунення недоліків (надати копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №46565509 від 27.02.2015, порушити питання щодо поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку).
Копія ухвали суду першої інстанції від 02.12.2024 була доставлена до електронного кабінету адвоката позивача 02.12.2024 о 19:21 год, а тому, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України, вважається такою, що отримана адвокатом позивача в електронному кабінеті 03.12.2024, а відтак, відповідно до ч. 7 ст. 251 КАС України, є врученою позивачу 03.12.2024.
Оскільки позивач копію ухвали суду першої інстанції від 02.12.2024 отримав 03.12.2024, то, відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України, останнім днем усунення недоліків позовної заяви є 13.12.2024.
Відповідно до матеріалів справи, адвокат позивача через електронний кабінет 04.12.2024 подав заяву про усунення недоліків, в якій зазначив про відсутність можливості надання копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №46565509 від 27.02.2015, зазначивши при цьому, що за інформацією відповідача виконавче провадження №46565509 знищене у 2016 році.
Також, в цій заяві порушене питання про поновлення строку звернення до суду та наведені обґрунтування заявленого клопотання, зокрема судом першої інстанції повідомлено, що 23.10.2024 позивач отримала відповідь від відповідача в цій справі та одразу 01.11.2024 звернулась з відповідним позовом (в порядку цивільного судочинства) до Суворовського районного суду м. Одеси, який ухвалою від 05.11.2024 у справі №523/18345/24 відмовив у відкритті провадження у справі, з копією якої позивач ознайомилась лише 18.11.2024 через проблеми в роботі електронного кабінету. Також у заяві було вказано, що після ознайомлення 18.11.2024 зі змістом ухвали від 05.11.2024, позивач подала адміністративний позов 28.11.2024 до Одеського окружного адміністративного суду. Звертав позивач у цій заяві увагу суду першої інстанції і на те, що, на його думку, протиправна бездіяльність відповідача є триваючим порушенням, у зв'язку із чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається, про що, як вважав позивач, зазначив і Верховний Суд у постанові від 25.03.2020 у справі №175/3995/17.
До заяви про усунення недоліків позивач додав ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2024 у справі №523/18345/24, отриману з ЄДРСР, яка не містить персональних даних учасників процесу; скановану копію ордеру адвоката від 27.11.2024; документ під назвою «Електронний суд» в якому наведена інформація про відсутність результатів запиту щодо пошуку справи №523/18345/24, за відсутності при цьому дати такого документа та відомостей щодо особи яка здійснювала пошук.
Постановляючи ухвалу від 12.12.2024 про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем так і не було надано пояснень з приводу неможливості звернутися до суду з даним позовом у визначений чинним законодавством десятиденний строк з моменту отримання відповіді від 23.10.2024 №159415 від Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), натомість з позовом ОСОБА_1 до суду звернулась 28.11.2024, тобто понад місяць після одержання відповіді.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
За приписами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України).
За приписами ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частино 5 статті 169 КАС України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Апеляційний суд зазначає, що подана апелянтом до суду першої інстанції заява про усунення недоліків містить клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, містить обґрунтування причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, що спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність пояснень з приводу неможливості звернутися до суду з даним позовом у визначений чинним законодавством десятиденний строк з моменту отримання відповіді від 23.10.2024 №159415 від Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що до заяви про усунення недоліків, позивач не надав докази на підтвердження тих причин, які він вважає поважними та на які він послався у заяві від 04.12.2024.
При цьому, ухвала про залишення позовної заяви без руху від 02.12.2024 містила роз'яснення способу усунення недоліків шляхом надання до суду заяви щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропущення строку, наданням постанови головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП46565509 від 27.02.2015.
Отже, вказуючи на необхідність подання заяви щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропущення строку, суд першої інстанції не зазначив у якості способу усунення недоліків про надання позивачем доказів на підтвердження причин пропущення строку звернення до адміністративного суду.
До апеляційної скарги також не надані докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду на які апелянт посилався в суді першої інстанції.
Звертає увагу апеляційний суд і на передчасність постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, оскільки останнім днем усунення недоліків позовної заяви було 13.12.2024, а оскаржувана ухвала постановлена 12.12.2024, що не відповідає вимогам частини 5 статті 169 КАС України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, проігнорував висновок викладений в постанові Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі №175/3995/17-ц суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, що розглядається не є тотожними.
Апеляційний суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 зазначила, що пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску такого строку.
А у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 ВП ВС дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Враховуючи встановлені фактичні обставини, не надання оцінки доводам позивача щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги (не з підстав наведених апелянтом), скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема для надання позивачу додаткового строку для усунення недоліків позовної заяви із роз'ясненням, окрім зазначення підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, необхідності подання доказів на підтвердження підстав, які наведені позивачем та які позивач вважає поважними.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо порушеного клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, внаслідок чого, відповідно до п. 1ч. 1 ст. 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржувана ухвала - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 2-12, 72-79, 169, 242, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №420/36771/24 скасувати.
Направити справу №420/36771/24 для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20.01.2025.
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький