П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28819/24
Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, оформленої довідкою від 06.09.2024 № 15/3636, зобов'язання повторно провести медичний огляд та прийняти рішення щодо визначення ступеня придатності до військової служби,
19.09.2024 позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-лікарської комісії 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про ступінь придатності позивача до військової служби, оформлену довідкою від 06.09.2024 № 15/3636, та зобов'язати відповідача повторно провести медичний огляд позивача та прийняти рішення щодо визначення ступеня придатності до військової служби відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони від 14.08.2008 №402.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20.11.2024 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд:
- зупинити дію постанови Військово-лікарської комісії 2 ІНФОРМАЦІЯ_2 оформленої у формі довідки від 06.09.2024 № 15/3636 щодо висновку придатності ОСОБА_1 до військової служби до набрання законної сили рішенням у цій справі;
- заборонити Військовій частині НОМЕР_1 , в особі її посадових осіб, вчиняти дії щодо подальшого проходження ОСОБА_1 на військовій службі у статусі придатній до військової служби до набрання законної сили рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначав, що йому 53 роки, у нього гіпертонія ІІ стадії та в теперішній час він знаходиться у 39 роті запасу у Київській області. При цьому, позивач наголошував, що якщо позов не забезпечити він може бути направлений для проходження військової служби, яка не відповідає ступеню його придатності необхідної для її проходження, що призведе до певних, навіть негативних наслідків, які можуть унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвалу є незаконною та необґрунтованою, оскільки, на думку апелянта, а ні КАС України, а ні правові позиції Верховного Суду не визначають забезпечення адміністративного позову як крайній захід та не пов'язують можливість його вжиття виключно за наявністю очевидності протиправного рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки саме така протиправність є предметом судового розгляду по суті. Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Апелянт також вказує на незаконність тверджень суду першої інстанції про те, що з огляду на матеріали позовної заяви суд не вбачає підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Апелянт вказує, що в умовах воєнного стану направлення позивача на боєві позиції або в інші місця для несення військової служби, яка не відповідає його стану здоров'я, та отримання непоправимої шкоди здоров'ю, каліцтво або смерть, - є очевидною небезпекою заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову та направлення позивача на повторне проходження ВЛК та встановлення за її результатами обмеженої придатності.
На думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою, що за даними медичного обстеження позивача, зробленого 22.10.2024 у ВЧ НОМЕР_1 доктором - капітаном м/с ОСОБА_2 , зокрема, зазначено: діагноз гіпертензія 1ст. 2 сі., показники систолічного артеріального тиску 160 мм.рт.ст., виписані медичні препарати, ЕХГ, спостереження кардіолога тощо (копія Особистої медичної книжки військовослужбовця додана до заяви про забезпечення позову, є в справі), що відповідає обмеженої придатності - придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони згідно п. «Б» ст. 39 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року N 402.
Відповідно до медичних документів, доданих до заяви про забезпечення позову, у позивача, зокрема, вбачається наявність хронічних захворювань, зокрема хронічний панкреатит, високі показники артеріального тиску, відсутність внутрішнього органу -жовчного міхура, що також відповідає обмеженої придатності згідно п. «Б» ст. 54 Положення №402 та має значення для встановлення ступеня придатності військовозобов'язаного у відповідності до Положення № 402 при повторному медичному огляді з дотриманням встановленої процедури.
Апелянт вказує, що за фактичним станом здоров'я, його дійсному діагнозі, медичних показниках він фактично є особою обмежено придатною до військової служби, зокрема, придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони» відповідно до статей 39 та 54 графи II, графи ТДВ Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого (відповідні Витяги з Положення № 402, є в справі), що залишено без уваги Відповідачем при медичному огляді.
Крім того, на думку апелянта, ненадання відповідачем суду доказів витребуваних ухвалою суду від 05.11.2024, свідчить на користь задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову під час її розгляду, що суд першої інстанції проігнорував, з чого вбачається певна упередженість.
Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив доказ, а саме Картку обстеження та медичного огляду позивача (перша сторінка якої додана як до позовної заяви так і до заяви про забезпечення позову) яка свідчить про очевидну протиправність дій відповідача. Так, на названому аркуші цього медичного документа, який позивач сфотографував з наданих йому для ознайомлення документів перебуваючи вже у в/ч військовій частині НОМЕР_1 з 09.09.2024, тобто після проведення ВЛК, - не вбачається що на ВЛК були проведені: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, серологічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, флюорографія грудної клітки, ЕКГ, інші дослідження, які мають бути проведені при медичному огляді військовозобов'язаного, оскільки відповідні дані відсутні - це свідчить про очевидність протиправності дій відповідача, що проігнорував суд першої інстанції.
Звертає увагу апелянт і на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції також зазначив: «Суд також звертає увагу на те, що у заяві позивач просить заборонити Військовій частині НОМЕР_1 , в особі його посадових осіб, вчиняти дії щодо подальшого проходження позивачем на військовій службі у статусі придатній до військової служби, тобто тим суб'єктам, які не є учасниками спірних правовідносин.». Проте на думку апелянта даний аргумент взагалі не витримує критики, оскільки законом, а саме п.4 ч .І ст.151 КАС України, прямо передбачена можливість встановлення заборони іншим особам, які не є учасниками спірних правовідносин, вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Апелянт вважає, що заходи забезпечення позову у даній справі відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища та уникнення його погіршення до розгляду справи по суті, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також є ознаки протиправності рішення та дій відповідача, саме тому суд першої інстанції мав постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що предметом спору в цій справі є постанова Військово-лікарської комісії 2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності позивача до військової служби, оформлена довідкою від 06.09.2024 №15/3636, якою позивач визнаний придатним до військової служби.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що аргументи позивача щодо не проведення медичного обстеження стану його здоров'я потребують перевірки в ході судового розгляду справи по суті, в той час як оскаржуване рішення не містить очевидних ознак протиправності, а вимога щодо заборони Військовій частині НОМЕР_1 , в особі його посадових осіб, вчиняти дії щодо подальшого проходження позивачем на військовій службі у статусі придатній до військової служби, стосується особи, яка не є учасниками спірних правовідносин.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (ч. 1 ст. 150 КАС України).
За приписами ч. 2 ст. 150 КАС України Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, Позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України, встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Подане позивачем до суду першої інстанції клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, обґрунтоване доводами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а цитування норм КАС України, рішення КСУ від 30.01.2003 у справі №3-рн/2003, рішень ЄСПЛ, Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №805/526/16, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, цитування норм матеріального права, не є беззаперечним свідченням існування обставин які зумовлюють вжиття судом заходів забезпечення позову, та які передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, а саме:
- наявність обставин які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
- наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Апеляційний суд зазначає, що, а ні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а ні апеляційна скарга не містять обґрунтувань та доказів на їх підтвердження, про те, що в цій справі наявні обставини які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або наявні очевидні ознаки протиправності рішення ВЛК № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та очевидні ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Посилання апелянта на відсутність витребуваних судом першої інстанції доказів, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд відхиляє, як таке що не відповідає вимогам ст. 150 КАС України.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що у разі, якщо апелянт після ознайомлення з витребуваними судом доказами, дійсно обґрунтує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, він не позбавлений права повторно звернутись до суду першої інстанції в відповідною заявою (клопотанням).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини необідні для вирішення клопотання щодо вжиття заходів забезпечення позову, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 2-12, 72-79, 242, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, ч. 2 ст. 328 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №420/28819/24 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20.01.2025
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький