Справа №359/10814/23 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4209/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
16 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Бориспіль Київської області, непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень та призначено покарання:
за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Зарахувано в строк відбування покарання ОСОБА_7 термін попереднього ув'язнення в період з 06.09.2023 року по 29.12.2023 року згідно вимог ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 2 (два) роки та визначенням згідно ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов'язків.
Цим же вироком вирішено цивільний позов потерпілого, питання речових доказів, процесуальних витрат,
Згідно вироку суду, 06.09.2023 року у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на заподіяння будь-кому тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів за допомогою ножа.
Реалізуючи злочинний умисел на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_7 06.09.2023 приблизно о 15 год. 30 хв., заздалегідь заготовивши господарсько-побутовий ніж для нанесення тілесних ушкоджень, прибув до озера "Олесницьке", розташованого по вул. Київський шлях в м. Бориспіль, де почав переслідувати ОСОБА_9 , висловлюючи намір спричинити тілесні ушкодження.
Коли ОСОБА_9 втік із вказаної ділянки місцевості, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію власного злочинного умислу, керуючись хуліганським мотивом, тримаючи у руці ножа, підійшов до припаркованого на автомобільній стоянці автомобіля марки "КІА NIRO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому перебували ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Помітивши, що вікно передніх пасажирських дверей відкрите, ОСОБА_7 з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, підійшов до вказаних дверей та через відчинене вікно наніс 1 удар ножем в область грудної клітини раніше незнайомому йому ОСОБА_10 , який сидів на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, спричинивши йому тілесне ушкодження у виді колото-різаної рани передньої грудної клітки, проникаючої в праву плевральну порожнину з правостороннім гемотораксом (рана розташована по сосковій лінії в проекції 8-го міжреберного проміжку), що є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент спричинення.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_7 намагався нанести другий удар в груди ОСОБА_10 , проте останній схопив ніж за клинок і зупинив дії ОСОБА_7 .
Вказаними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_10 тілесне ушкодження різану рану 2-го пальця лівої кисті, яке є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В подальшому, ОСОБА_10 вийшов з автомобілю та почав тікати від ОСОБА_7 , який, продовжуючи хуліганські дії, переслідував потерпілого, тримаючи ніж в руці, проте більше тілесних ушкоджень потерпілому не наніс, оскільки останній залишив місце події разом із ОСОБА_11 на вказаному автомобілі, а ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України, про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Мотивуючи свої вимоги вказує, що при призначенні покарання судом не достатньо враховано ряд обставин злочину, зокрема безпричинність дій ОСОБА_7 , який наніс удари ОСОБА_10 заздалегідь принесеним з собою кухонним ножем, при цьому між собою вони раніше не знайомі, тобто ОСОБА_7 напав на собу, яку випадково зустрів у громадському місці.Крім того, після того як потерпілий тікав від обвинуваченого, останній не покидав наміру продовжити наносити потерпілому удари ножем.
Наведені обставини, на думку прокурора, свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого ОСОБА_7 , що унеможливлює застосування щодо нього ст. 75 КК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, та про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на сукупності допустимих, достовірних та достатніх для цих висновків доказів, які повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості.
Так, за змістом положень ст. 50 КК України покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд врахував, характер і ступінь тяжкості скоєного, дані про особу ОСОБА_7 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має місце реєстрації та місце постійного проживання, де характеризуються виключно з позитивної сторони, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває,неодружений, офіційно не працевлаштований, однак на даний момент займається (неофіційно) суспільно корисною працею (підробіток). Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття та часткове відшкодування моральної шкоди від злочину потерпілому. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
При цьому, виходячи із фактичної тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу їх вчинення, індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема, його віку, стану здоров'я, способу та умов його життя, його виключно позитивних характеристик, який має неофіційний дохід у вигляді різних підробітків, але бажає офіційно працевлаштуватися, який раніше не притягувався до жодного виду відповідальності, а також добросовісної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження та те, що останній в судовому засіданні засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення власної протиправної поведінки, який після звільнення з під варти вжив заходів щодо часткового відшкодування моральної шкоди потерпілому, наявність обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд дійшов до переконання, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_7 залишається можливим без ізоляції від суспільства, а тому застосував до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в два роки з визначенням відповідних обов'язків.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки, в даному випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим, а встановлений іспитовий строк буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Відтак, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість - є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неврахування тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також обставини їх вчинення, а також даних про особу ОСОБА_7 , не знайшли свого підтверджуння під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження.
Доказів на спростування висновків місцевого суду прокурором в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що підстави для скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора зазишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: