Ухвала від 14.01.2025 по справі 757/52762/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/52762/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/629/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинове Костянтинівського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №42022000000000719 від 16.06.2022 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 05.01.2025 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022 року.

Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначено у межах 33 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 100 226 800 гривень, із зобов'язанням підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- не відлучатися із міста у якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину згідно переліку, зазначеного слідчим;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.

Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя привів доводи сторони обвинувачення на користь застосування відносно ОСОБА_7 виключної міри запобіжного заходу - тримання під вартою. В той же час, постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя жодного доводу проти обрання даного запобіжного заходу, що були висловлені стороною захисту, не привів, а лише обмежився вказівкою на заперечення проти задоволення клопотання, що підтримувалось стороною обвинувачення.

Зазначає, що оскаржувана ухвала суду була прийнята з істотними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства України, з упередженим ставленням судді до справи, у зв'язку з чим було заявлено відвід слідчому судді; порушує законні права та інтереси ОСОБА_7 , який має ряд хронічних захворювань, є незаконною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню.

Також апелянт посилається на те, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці вказує на те, що суди обов'язково мають обґрунтовувати неможливість застосування альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

Захисник стверджує, що за відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи необґрунтованість на думку сторони захисту підозри ОСОБА_7 , оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а тримання ОСОБА_7 під вартою - свавільним.

Крім того, в судовому засіданні 26.11.2024 року прокурор не зміг назвати суму збитків, завданих потерпілій особі діями підозрюваного, тобто, відсутній розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_7 .

В матеріалах справи відсутня судово-економічна експертиза, яка підтверджує розмір збитків, відсутнє рішення суду, яке підтверджує факт того, що строк оплати по господарських договорах настав чи факт того, що договори визнані судом недійсними, тощо.

Апелянт зазначає, що сторона обвинувачення не надала в матеріали справи жодного доказу, поданого в кримінальному провадженні стороною захисту.

Також вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги вік та стан здоров'я підозрюваного (хронічні захворювання: цукровий діабет, гіпертонія, виразка шлунку), міцність соціальних зв'язків підозрюваного, в тому числі наявність в нього родини, неповнолітнього сина, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, який неспіврозмірний та обтяжливий з розміром застави, відсутність судимостей та відсутність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022 року за підозрою ОСОБА_10 в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

06.11.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Калинове Костянтинівського району Донецької області, раніше не судимому, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

12.11.2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_9 , за погодження з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №42022000000000719 від 16.06.2022 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022 року за підозрою ОСОБА_10 в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , будучи керівником організованої групи, діючи відповідно до розробленого ним плану, спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та іншими наразі невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період із другої половини 2017 року по 31.07.2024, заволодів майном Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (з 21.05.2024 змінено назву - Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», код ЄДРПОУ 00152307) у сумі 5 804 274 050,93 грн, що є особливо великим розміром.

Так, ОСОБА_7 , будучи учасником організованої групи, діючи відповідно до розробленого плану її організатора ОСОБА_10 , спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими наразі невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період із другої половини 2017 року по 31.07.2024, переслідуючи корисливі мотиви, шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів майном ПАТ «Укртатнафта» у сумі 699 398 848,89 грн, що є особливо великим розміром, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

06.11.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Калинове Костянтинівського району Донецької області, раніше не судимому, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий зазначив, що у ході досудового розслідування залучено спеціалістів з числа працівників Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, якими складено довідку, згідно висновку якої підтверджується завдання матеріальних збитків ПАТ «Укртатнафта» у сумі 5 804 274 050,93 грн.

Причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- матеріалами тимчасових доступів до речей і документів - реєстраційних справ юридичних осіб, які були задіяні у протиправній діяльності, відповідно до яких підтверджується перебування осіб на займаних посадах, наявності у них прав та обов'язків щодо вчинення відповідних дій;

- матеріалами тимчасових доступів до речей і документів - документів фінансово-господарської діяльності юридичних осіб, які отримували нафтопродукти від ПАТ «Укртатнафта», та по яким не було здійснено фінансових розрахунків;

- довідкою Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №б/н від 28.08.2024 року, відповідно до висновку якої документально підтверджено завдавання матеріальних збитків ПАТ «Укртатнафта»;

- показами представника потерпілого ПАТ «Укртатнафта», які відображені в протоколі допиту потерпілого від 28.06.2024 року;

- матеріалами прийнятих рішень та укладених договорів, наданих представниками ПАТ «Укртатнафта» у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним законодавством України;

- довідкою ПАТ «Укртатнафта» № 13-2116 від 25.06.2024 року, відповідно до якої суб'єкти господарювання приватного права мають заборгованість перед ПАТ «Укртатнафта», що відображені у фінансовій звітності підприємства як збитки;

- виписками руху коштів по рахунках юридичних осіб, що містять інформацію про отримання коштів за реалізацію нафтопродуктів, а також їх подальшого перерахування на рахунки інших юридичних осіб, що отримані у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним законодавством України;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слідчий у клопотанні зазначив, що беручи до уваги вищевикладене, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 згідно зі ст. 177 КПК є запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та фігурантів у кримінальному провадженні.

З урахуванням зазначених відомостей у сукупності сторона обвинувачення вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 .

Зазначені вище обставини є достатніми для переконання, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам.

Поряд з цим, слідчий зазначив, що у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, оскільки наявні у матеріалах досудового розслідування дані та докази в їх сукупності підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належне виконання підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов'язків не буде можливим.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №42022000000000719 від 16.06.2022 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 05.01.2025 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022 року.

Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначено у межах 33 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 100 226 800 гривні, із зобов'язанням підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- не відлучатися із міста, у якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину згідно переліку, зазначеного слідчим;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.

Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Зокрема, причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: матеріалами тимчасових доступів до речей і документів - реєстраційних справ юридичних осіб, які були задіяні у протиправній діяльності, відповідно до яких підтверджується перебування осіб на займаних посадах, наявності у них прав та обов'язків щодо вчинення відповідних дій; матеріалами тимчасових доступів до речей і документів - документів фінансово-господарської діяльності юридичних осіб, які отримували нафтопродукти від ПАТ «Укртатнафта», та по яким не було здійснено фінансових розрахунків; довідкою Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області №б/н від 28.08.2024 року, відповідно до висновку якої документально підтверджено завдавання матеріальних збитків ПАТ «Укртатнафта»; показами представника потерпілого ПАТ «Укртатнафта», які відображені в протоколі допиту потерпілого від 28.06.2024 року; матеріалами прийнятих рішень та укладених договорів, наданих представниками ПАТ «Укртатнафта» у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним законодавством України; довідкою ПАТ «Укртатнафта» № 13-2116 від 25.06.2024 року, відповідно до якої суб'єкти господарювання приватного права мають заборгованість перед ПАТ «Укртатнафта», що відображені у фінансовій звітності підприємства як збитки; виписками руху коштів по рахунках юридичних осіб, що містять інформацію про отримання коштів за реалізацію нафтопродуктів, а також їх подальшого перерахування на рахунки інших юридичних осіб, що отримані у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним законодавством України; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.

На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.

Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що підозрюваний ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, маючи достатній матеріальний достаток для залишення меж України, може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду за межами України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що частина оригіналів документів, які досліджуються та мають доказове значення у кримінальному провадженні, переховуються не установленими на теперішній час органом досудового розслідування особами, з метою приховання вчинених кримінальних правопорушень ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та інших осіб, які були задіяні у злочинній схемі із заволодіння майна підприємства, наявний значний ризик того, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, вчинить усі необхідні дії з метою знищення вказаних документів, а також будучи знайомим з невстановленими на теперішній час органом досудового розслідування особами, надасть інформацію про наявну доказову базу у вказаному кримінальному провадженні з метою перешкоджання об'єктивного та всебічного розслідування кримінального провадження, а також подальшим уникненням кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

Підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи на волі, усвідомлюючи, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна, вчинить дії, спрямовані на продаж рухомого та нерухомого майна, власником якого він є, з метою уникнення конфіскації вказаного майна.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, дані про яких йому стануть відомі після ознайомлення з письмовим повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та матеріалами клопотання про обрання запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі 33 100прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 100 226 800 грн.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 , є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у виді 33 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.

Посилання захисника на вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, в тому числі наявність в нього родини, неповнолітнього сина, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, та не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.

Із оскаржуваної ухвали також вбачається, що, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував стан здоров'я ОСОБА_7 , зазначивши, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді не надано, а тому правильним є висновок слідчого судді, що таких перешкод для утримування ОСОБА_7 в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» немає.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.

Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року вичерпала свою дію 05 січня 2025 року.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ _____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4