Справа №754/16768/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/791/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
13 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 рокучастково задоволено клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби строком на 2 (два) місяці - до 24 годин 00 хвилин 29 січня 2025 року, заборонивши в період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати квартиру АДРЕСА_3 .
Покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування з представниками потерпілого та будь-якими свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'ясненопідозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Строк дії обов'язків, покладених судом, визначенодо 29 січня 2025 року включно.
Ухвалу направлено для виконання до органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Зазначено, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на підозрюваного зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Вказано, що ухвала припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, старший
прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року та постановити нову ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
На обґрунтування апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що ухвала є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Зазначає, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за вчинення якого в разі доведення в подальшому вини ОСОБА_11 , останньому загрожуватиме покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину, розуміючи його невідворотність, перебуваючи на волі, ОСОБА_10 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор звертає увагу суду на характеристику підозрюваного, а саме, згідно показань свідків, які проживають по сусідству з підозрюваним, останній характеризується негативно, з квартири проживання постійно доноситься шум, підозрюваний схильний до вживання алкогольних напоїв.
На думку прокурора, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_10 , з метою уникнення покарання, яке йому загрожуватиме у разі визнання його вини, розуміючи його невідворотність, може вчинити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може будь-яким чином впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, тобто існують реальні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, підставами обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_12 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти життя та здоров'я особи, наявність вищевказаних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, а тому менш суворі запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_11 під вартою зможе забезпечити запобіганню можливості ухилення останнього від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному проваджені, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, а також не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Беручи до уваги викладене, а також дані про особу ОСОБА_11 , обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а саме вчинення тяжкого злочину, який має надзвичайно високий ступінь небезпечності, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, а також те, що кримінальне правопорушення вчинене проти життя та здоров'я особи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїми рішеннями повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, прокурор просить врахувати вищевикладене та при визначенні застави, користуватись правовою нормою, передбаченою п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до якої суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Також зазначає, що утримання підозрюваного ОСОБА_11 у спеціальній установі забезпечить його безперешкодну доставку відповідними конвойними підрозділами до органу досудового розслідування та суду, що забезпечить належну процесуальну поведінку останнього, а також дотримання розумних строків досудового розслідування, а в подальшому і судового розгляду.
На думку апелянта, є підстави вважати, що ризики, які обґрунтовані у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не можуть бути усунені шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Однак, зазначені обставини, що мають істотне значення, слідчим суддею до уваги не прийняті, що свідчить про те, що судом неповно вивчено всі необхідні обставини при розгляді зазначеного клопотання, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її з наведених в ній підстав, доводи підозрюваного ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12024100030001810 від 22.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.07.2024 рокуприблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Лісовий, 26, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вступив у словесний конфлікт із ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ході розвитку якого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, руками,зведеними у кулак, наніс ними чисельну кількість ударів в область голови, чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: множинні садна голови, перелом правої скроневої кістки по ходу лямбдовидного шву, субдуральні нашарування у скроневій ділянці справа, які за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
28.11.2024 року у рамках вказаного кримінального провадження гр. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
29.11.2024 року слідчий СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, на те, що ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні шляхом погроз, вмовляння чи підбурювання до дачі неправдивих показань, або до безпідставної відмови від дачі показань, що свідчить про неможливість запобігання вищевказаних ризиків застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання підозрюваного під вартою.
Також слідчий посилався на те, що підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним умисного тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти життя та здоров'я, наявність вищевказаних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, тому менш тяжкі запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання чи особистої поруки, застави чи домашнього арешту не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.
Посилаючись на вказані обставини, слідчий просив застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 рокучастково задоволено клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби строком на 2 (два) місяці - до 24 годин 00 хвилин 29 січня 2025 року, заборонивши в період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати квартиру АДРЕСА_3 .
Покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування з представниками потерпілого та будь-якими свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'ясненопідозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Строк дії обов'язків, покладених судом, визначенодо 29 січня 2025 року включно.
Ухвалу направлено для виконання до органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Зазначено, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на підозрюваного зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Вказано, що ухвала припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя дійшов висновку про те, що прокурором доведено обставини, передбачені ст. 194 КПК України, передбачені п.1, п.2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено обставини, передбачені п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, а саме недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
При цьому, слідчим суддею також враховано характеристику особи підозрюваного, зокрема те, що він має зареєстроване та постійне місце проживання у м. Києві, має міцні соціальні зв'язки, та зважаючи на недоведеність прокурором неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя, на переконання колегії суддів, обґрунтовано вважав за доцільне застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя дійшов висновку, що в результаті застосування запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту в певний період доби, буде досягнута мета забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків і обраний запобіжний захід буде запобігати його спробам переховуватись від органів досудового розслідування, або суду, а також спробам незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваного та конкретних обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З такими висновками погоджується колегія суддів, та звертає увагу на недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, сталі соціальні зв'язки, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби.
При цьому, апеляційна скарга прокурора не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона обвинувачення під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, з урахуванням змісту повідомленої ОСОБА_7 підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, а також враховуючи обставини кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби - без змін, оскільки, на думку колегії, саме такий запобіжний захід у повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 182, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
постановила:
Апеляційну скаргу старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4