17 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20691/24
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Ясенова Т.І. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року в адміністративній справі № 160/20691/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяни Миколаївни, Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
ОСОБА_1 до суду подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року.
При перевірці апеляційної скарги встановлено, що скаргу подано з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із пункту 5 частини 2 статті 296 КАС України, в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що у вимогах заявник, зокрема, зазначає, що просить суд “…визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів ВП№68297428 від 24.07.2024; притягти до відповідальності за незаконні дії приватного виконавця Лисенко Юрія Олександровича; притягти до відповідальності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяну Миколаївну; направити ухвалу до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з приводу позбавлення ліцензії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяну Миколаївну за грубі порушення; за неправомірні дії, нанесення мені моральних та матеріальних збитків стягнути на користь позивача з приватного виконавця ОСОБА_2 кошти в розмірі 364 270 грн 42 коп.; за неправомірні дії, нанесення мені моральних та матеріальних збитків стягнути на користь позивача з приватного нотаріуса Гончаренко Тетяни Миколаївни кошти в розмірі 364 270 грн 42 коп.; за неправомірні дії, нанесення позивачу моральних та матеріальних збитків, незаконне блокування пенсійного рахунку та списання з нього коштів стягнути на користь позивача з АО «Державний ощадний банк України» кошти в розмірі 364 270 грн 42 коп.; скасувати рішення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/20691/24; задовольнити позов в повному обсязі…»
Суд зазначає, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 320 КАС України, направляє справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції, а не розглядає справу по суті.
Зі змісту апеляційної скарги слідує, що заявник має намір оскаржити ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року в адміністративній справі № 160/20691/24, однак не вказує ці вимоги до суду апеляційної інстанції. У зв'язку з чим заявнику слід уточнити ці вимоги та привести їх у відповідність до положень ст. 320 КАС України.
Крім того, частинами 1, 2 статті 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до матеріалів справи, заявник вперше звернувся до суду з апеляційною скаргою 09 жовтня 2024 року.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23 жовтня 2024 року повернуто апеляційну скаргу заявнику у зв'язку із не виконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Так, в разі повернення апеляційної скарги особа має право повторно подати апеляційну скаргу, але в межах строку звернення до суду з апеляційною скаргою встановленого статтею 295 КАС України, або у разі поновлення пропущеного строку з причин, які будуть визнані судом поважними.
При цьому, до повторної апеляційної скарги застосовуються вимоги КАС України, як до нової апеляційної скарги.
09 січня 2025 року ОСОБА_1 до суду повторно подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, тобто поза межами строку встановленого статтею 295 КАС України.
Судом встановлено, що скаржником було реалізовано право на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №160/20691/24 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича, приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяни Миколаївни про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Після касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції позивач звернувся до суду апеляційної інстанції вдруге.
Відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Частиною 3 статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків встановлених цим Кодексом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші поважні підстави для поновлення строку.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що заявником подано апеляційну скаргу до адміністративного суду апеляційної інстанції після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для направлення до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою заявником не додано до скарги документ про сплату судового збору, при цьому заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з наявністю у позивача статусу учасника бойових дій.
Суд зазначає, що за приписами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону, серед яких немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні.
Тому, оскільки позивач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою у справі, предмет спору якої не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій та будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання позивачем апеляційної скарги у цій справі сплачується на загальних підставах.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
Щодо посилання позивача на ухвалу Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі №567/79/23 (провадження №61-16782св23) суд зазначає таке.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у зазначеній справі зроблено висновок, що із часу прийняття Великою Палатою Верховного Суду 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається.
Також зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що саме по собі періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими Великою Палатою Верховного Суду висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності.
Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду розмір ставки судового збору дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 цієї статті Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ухваленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028 грн.
З матеріалів справи слідує, що скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому законом порядку та розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши, невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням десятиденного строку з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст. 169, 241-245, 298 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року в адміністративній справі № 160/20691/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяни Миколаївни Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення моральної та матеріальної шкоди залишити без руху та надати строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції:
- апеляційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, уточнивши вимоги апеляційної скарги та привести їх у відповідність до положень ст. 320 КАС України;
- заяви із зазначенням поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві;
- документу про сплату судового збору в розмірі 3028 грн.
Судовий збір сплатити за наступними реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA668999980313161206081004628
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась з апеляційною скаргою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.І. Ясенова