15 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/5120/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №280/5120/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року прийнято звіт Головного управління ПФУ в Запорізькій області з виконання судового рішення.
Не погодившись з ухвалою суду, з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 .
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року апеляційна скарга позивача залишена без руху та скаржнику надано строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків апеляційної скарги.
На виконання ухвали суду від 10 грудня 2024 року позивачем надано клопотання, в якому заявник посилається на аналіз відповідних конституційних приписів, положень законодавства про пенсійне забезпечення в Україні та робить висновок, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України. Отже, на його думку, пенсія або інші соціальні виплати, що отримує особа, як в Україні, так і в Ізраїлі не є доходом. З цих підстав позивач просить звільнити його від сплати судового збору.
Такі аргументи позивача суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки в ухвалі про залишення без руху не йшлося про надання доказів отримання позивачем пенсії чи інших соціальних виплат, суд, з метою оцінки майнового стану позивача, зобов'язав останнього надати інформацію про його доходи, як на території України так і на території Ізраїль. При цьому, зобов'язуючи надати інформацію про доходи, суд не вказав про те, що така інформація повинна стосуватися пенсії або інших соціальних виплат.
За змістом ч.1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Крім того, суд вважає за необхідне зазхначити, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища скаржника, оскільки наданий до суду витяг містить інформацію про відсутність доходів ОСОБА_1 на території України, проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, позивач проживає на території держави Ізраїль.
Проте, доказів відсутності доходів на території держави Ізраїль, позивачем до суду подано не було.
Таким чином, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального становища), суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Приймаючи до уваги, що відповідач у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційну скаргу слід йому повернути.
На підставі викладеного, керуючись 169, 296, 298 КАС України, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 р. у справі № 280/5120/19 - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку і строки, визначені ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова