20 січня 2025 р. Справа № 440/1408/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, по справі № 440/1408/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, в якій просила суд визнати протиправною та скасувати постанову №022978 від 23 січня 2024 року, винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Ткаченком про застосування до гр. ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.
Позивачка, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі № 440/1408/24 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час проведенні перевірки була надана на перевірку товарно-транспортна накладна № Р887 від 04.12.2023, відповідно до якої здійснювалося перевезення будівельних матеріалів з м. Київ до м. Полтава. В зв'язку із виробничою необхідністю доставлення попутних документів автомобіль рухався з м. Київ до м. Полтава через смт. Опішня Полтавської області. Номенклатура будівельних матеріалів повністю відповідала відомостям, вказаним у ТТН. Також стверджує, що автомобіль марки Mercedes-benz НОМЕР_1 був обладнаний тахографом, який був в наявності в автомобілі в момент проведення перевірки та в документах на автомобіль був наявний діючий протокол перевірки та адаптації тахографа. Вказує, що 2 відеозаписи з нагрудної камери інспектора не є належним доказом по справі, оскільки відеозапис переривається.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. Наголошує, що водій транспортного засобу був ознайомлений зі змістом акту та виявлених порушень, що засвідчив власним підписом, жодних пояснень/заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 22 грудня 2023 року на підставі графіка проведення рейдових перевірок від 18 грудня 2023 року та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №008232 від 18 грудня 2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті у місці: а/д Н-12 Суми-Полтава км 176 проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 .
За результатами перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР019731 від 22 грудня 2023 року, в якому зафіксовано, що 22 грудня 2023 року о 10:15 а/д Н-12 Суми-Полтава км 176 проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію: НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_1 ; під час перевірки виявлено порушення: при здійсненні вантажних перевезень (будматеріали) у водія відсутня товарно-транспортна накладна (надана ТТН №Р887 від 04 грудня 2023 року на інший маршрут перевезення), відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (транспортний засіб не обладнано тахографом), у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка, що унеможливлює контроль режиму праці та відпочинку, чим порушено вимоги статі 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.
В графі Пояснення водія про причини порушень акту зазначено: ознайомлено. З вказаним актом водій ОСОБА_2 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис в акті перевірки.
Згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2011, його власником є ОСОБА_1 .
23 січня 2024 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ткаченком Дмитром винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022978, якою до ОСОБА_1 на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано (стягнуто) адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн за допущення 22 грудня 2023 року о 10:15 а/д Н-12 км 176 транспортним засобом MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (згідно акту проведення перевірки від 22 грудня 2023 року №019731).
Не погодившись із прийняттям постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №022978 від 23 січня 2024 року, позивачка звернулася до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності в ході судового розгляду справи факту відсутності у водія товарно-транспортної накладної щодо перевезення вантажу 22 грудня 2023 року, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та індивідуальної контрольної книжки та правомірності застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України № 2344-ІІІ від 05.04.2001"Про автомобільний транспорт" (надалі - Закон№ 2344-ІІІ).
Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно ч. 19 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема,: використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) /надалі - Порядок №1567 (у відповідній редакції)/, який відповідно до пункту 1 Порядку №1567 визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пунктів 14, 15, 21 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до п. 1ч. 2 ста. 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-ІІІ товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження (ст. 48 Закону № 2344-ІІІ).
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що під час проведення перевірки водієм була надана на вимогу посадової особи Укртрансбезпеки товаро-транспортна накладна №Р887 від 04 грудня 2023 року.
Відповідно до змісту вказаної ТТН вона видана на маршрут перевезення з відповідними пунктами навантаження та розвантаження з смт. Коцюбинське до м. Полтава.
Натомість, як вбачається з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР019731 від 22 грудня 2023 року перевірки мала місце 22 грудня 2023 року о 10:15 а/д Н-12 Суми-Полтава км 176.
Згідно усних пояснень водія ОСОБА_2 , зафіксованих на відеозаписі з нагрудної боді-камери посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті, на момент перевірки він рухався маршрутом з м. Полтава до смт. Опішня.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана товаро-транспортна накладна №Р887 від 04 грудня 2023 року видана на інший маршрут перевезення, а тому не спростовує обставини, зафіксовані відповідачем в акті перевірки №АР019731 від 22 грудня 2023 року.
Щодо доводів апеляційної скарги, що посадовими особами відповідача не перевірялася відповідність вантажу, що перевозився, відомостям, зазначеним в наданій водієм товарно-транспортній накладній, колегія суддів зауважує, що згідно п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно даних товаро-транспортної накладної №Р887 від 04 грудня 2023 року автомобільним перевізником зазначено водія ОСОБА_2 , натомість згідно усних пояснень водія ОСОБА_2 , зафіксованих на відеозаписі з нагрудної боді-камери посадової особи відповідача, ОСОБА_2 не є автомобільним перевідником в розумінні Закону № 2344-ІІІ, а працює водієм у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
Зважаючи на встановлені по справі обставини, беручи до уваги відпустіть у водія на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладеної, на підставі якої 22 грудня 2023 року здійснювалось перевезення вантажу на ділянці дороги а/д Н-12 Суми-Полтава км 17, враховуючи усні пояснення водія ОСОБА_2 , надані в ході проведення перевірки та зафіксовані на відеозаписі з нагрудної боді-камери посадової особи відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за вказаних обставин саме ФОП ОСОБА_1 як автомобільний перевізник не забезпечила водія транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 товарно-транспортною накладною, та є суб'єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно зі ст. 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Згідно з положеннями цих Правил перевізник це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 за № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі по тексту - Положення № 340).
Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
За приписами п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Отже згідно з визначенням Положення № 340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Матеріалами справи підтверджується, що водієм транспортного засобу MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не надано особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та індивідуальну контрольну книжку, чим порушено статтю 48 Закону України Про автомобільний транспорт.
Вказане підтверджується, зокрема, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР019731 від 22 грудня 2023 року та усними поясненнями водія, наданими в ході перевірки та зафіксованими на відеозаписі з нагрудної боді-камери спеціаліста Укртрансбезпеки.
Доводи апелянта, що належний їй транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнано тахографом та відповідний протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA107-258078W від 27 березня 2023 року був в наявності, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ покладено на автомобільного перевізника обов'язок з забезпечення, а на водія пред'явлення для перевірки документів, безпосередньо зазначених у статті 48 Закону № 2344-ІІІ, в тому числі товарно-транспортної накладної, а також інших документів, передбачених законодавством.
Тобто, законодавством покладено на автомобільного перевідника та водія не лише обов'язок мати встановлені законом документи у наявності, але й пред'явити їх посадовим особам контролюючого органу для перевірки.
Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
При цьому, Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 у справі № 240/10400/23.
Колегія суддів зауважує, що акт перевірки, складений згідно Порядку № 1567, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення.
Водій ОСОБА_2 із актом №АР019731 від 22 грудня 2023 року ознайомлений під підпис, про що у Акті зроблена відповідна відмітка. Жодних пояснень з приводу виявлених порушень водій не надав, хоча, як вбачається з відеозапису з нагрудної боді-камери працівника відповідача, водієві під час його ознайомлення з актом було роз'яснено його право надання письмових пояснень.
Під час перевірки водій пояснив посадовим особам Укртрансбезпеки, що транспортний засіб марки був нещодавно (30 листопада 2023 року) перереєстрований, тому тахографом не обладнаний, а індивідуальні книжна водія не ведеться. Вказане підтверджується записом відеофіксації нагрудної камери посадових осіб Укртрансбезпеки.
На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доданий до позовної заяви протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA107-258078W від 27 березня 2023 року за обставин даної справи не має силу юридично значимого документа, оскільки був відсутній на місці події (під час рейдової перевірки), а надання матеріалів згодом жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті рейдової перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
Також в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи апелянта, що спеціаліст відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області самовільно зупинив відеозапис проведення перевірки на моменті надання водієм пояснень, оскільки як вбачається з самого відеозапису, останній був зупинений працівником відповідача після закінчення розмови з водієм на шляху від транспортного засобу, щодо якого здійснювалася перевірка, до транспортного засобу працівників відповідача.
Своїм правом надати додаткові або будь-які інші, аніж ті, що зафіксовані на відео з нагрудної боді-камери працівника відповідача, пояснення шляхом їх прямого викладення в акті перевірки водій ОСОБА_2 не скористався, про що свідчить сам акт перевірки, з яким водія було ознайомлено під підпис.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу та вважає, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі № 440/1408/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич