20 січня 2025 р. Справа № 520/30297/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, по справі № 520/30297/23
за позовом ОСОБА_1
до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просила суд стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) середній заробіток за час затримки виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року по справі №520/1991/23 про поновлення на роботі ОСОБА_1 за період з 15 квітня 2023 року по 29 вересня 2023 року у розмірі 36 544,8 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задоволено частково.
Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 37 395,60 грн, з подальшим вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Відповідач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 по справі № 520/30297/23 скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що затримка виконання судового рішення наявна лише тоді, коли у роботодавця існує обов'язок, проте він його не виконує з власної волі (без поважних причин). Наголошує, що у спірних правовідносинах важливим є з'ясування періоду затримки виконання рішення суду, та з'ясування поважності причин такої затримки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. Вказує, що її фактично було позбавлено права на отримання заробітної плати внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року по справі №520/1991/23, тому стверджує про наявність у неї права на стягнення середнього заробітку за час такого вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 26.12.2022 № 6830/к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку було звільнено 30 грудня 2022 року з посади головного спеціаліста відділу організації роботи та розвитку персоналу Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відповідно до пункту 1 частини 1, абзацу третього частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, з припиненням державної служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року по справі №520/1991/23, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 26 грудня 2022 року № 6830/к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організації роботи та розвитку персоналу Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 02.01.2023. Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу 02.01.2023 по 14.04.2023 в розмірі 23372,25 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
Вищевказане судове рішення набрало законної сили.
На виконання рішення суду по справі №520/1991/23 наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.09.2023 №9/к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ", зокрема, скасовано наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 26.12.2022 №6830/к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організації роботи та розвитку персоналу Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 02 січня 2023 року.
Позивачка, стверджуючи про затримку виконання рішення про поновлення на посаді в період з 15.04.2023 по 29.09.2023 включно - 120 робочих днів, у зв'язку з чим у вказаний період позивачка перебувала у вимушеному прогулі, не отримавши відшкодування середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді в силу приписів статті 236 КЗпП України, звернулася до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що причини невиконання судового рішення про поновлення на роботі у відносинах публічної служби жодного правового значення не мають, та дійшов висновку про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 37 395,60 грн.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов'язків.
Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/12318/21, від 20 листопада 2024 року по справі № 560/4660/23, від 20 листопада 2024 року по справі № 560/4660/23.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, приписами якої передбачено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
У постанові від 21 лютого 2023 року у справі №380/10648/21 Верховний Суд вказав, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
У справі, що розглядається, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року по справі №520/1991/23, яке набрало законної сили, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організації роботи та розвитку персоналу Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 02.01.2023. При цьому допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, існування зазначеного судового рішення породжує у відповідача обов'язок його негайного виконання щодо поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.
Між тим, як висновується з матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року по справі №520/1991/23 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді було виконане лише 29.09.2023 наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.09.2023 №9/к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " з 02 січня 2023 року.
Так, визначивши наявність у цій справі затримки виконання судового рішення, варто зауважити, що початком періоду затримки є день, наступний за днем після ухвалення рішення про поновлення на роботі, тобто 15 квітня 2023 року.
За таких обставин та правового врегулювання колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про затримку з боку відповідача виконання судового рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з нього на користь позивачки середнього заробітку за час такої затримки, а саме за період з 15 квітня 2023 року по 29 вересня 2023 року.
Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, згідно з пунктом 5 якого нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Отже, при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року по справі №520/1991/23 про поновлення позивача на посаді суд виходить із середньоденної заробітної плати за два попередні місяці перед звільненням ОСОБА_1 - 30.12.2022 (наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 26.12.2022 №6830/к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено позивача 30 грудня 2022 року) - жовтень та листопад 2022 року.
Згідно довідки Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10.11.2023 №12.3-17-46/СЗ, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 311,63 грн, яку розраховано виходячи із заробітної плати 6700,00 грн за жовтень 2022 року, 6700,00 грн за листопад 2022 року (13 400,00 грн : 43 (кількість робочих днів в жовтні - листопаді 2022) = 311,63 грн).
Період затримки виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року по справі №520/1991/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді становить 120 робочих днів - з 15.04.2023 (наступний день після ухваленого рішення суду) по 29.09.2023 (наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.09.2023 №9/к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ").
Таким чином, стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток в розмірі 37 395,60 грн. (311,63 грн. х 120 днів), як це було правильно обраховано судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про перебування Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в стані припинення, а також про закриття рахунків відповідача та відсутності грошових коштів жодного значення для вирішення питання про компенсацію вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі не мають.
Жодних інших причин та обставин, що унеможливлювали або перешкоджали відповідачу виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі апеляційна скарга не містить.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 по справі № 520/30297/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич