20 січня 2025 р.Справа № 440/6004/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 440/6004/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 440/6004/24 частково задоволено вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
03.01.2025 через засоби поштового зв'язку на зазначене судове рішення позивачем подана апеляційна скарга. Одночасно з вимогами апеляційної скарги, скаржник просить звільнити від сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання скаржник зазначає, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 звільнено позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову. З наведених обставин просить апеляційний суд звільнити також від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік умов за яких, можливо звільнити від сплати судового збору.
Зокрема, за нормами вказаної статті, суд може звільнити особу від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний.
Згідно з електронних матеріалів справи № 440/6004/24 до позовної заяви позивачем додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13.05.2024 лише за період з 2 кварталу 2023 по 1 квартал 2024, однак ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає встановлення судом розміру річного доходу особи за попередній календарний рік, тому вказаний документ не є належним доказам для звільнення апелянта від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.
Суд враховує, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01).
Правова позиція з цього питання викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 340/741/20.
Так, з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13.05.2024 встановлено, що надано інформацію лише за період з 2 кварталу 2023 по 1 квартал 2024, що не може бути доказом важкого матеріального становища, оскільки ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає встановлення судом розміру річного доходу особи за попередній календарний рік, в даному випадку за 2024 рік, так як дата звернення з апеляційної скаргою позивачем є 03.01.2025.
Колегія суддів зазначає, що скаржник просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка подана 03.01.2025 через засоби поштового зв'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», апелянт повинен був надати довідку про доходи за попередній календарний рік, тобто за 2024 рік.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Керуючись ст. 3, 73, 74, 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мельнікова Л.В.
Судді Русанова В.Б. Бегунц А.О.