13 січня 2025 р.Справа № 545/4527/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 21.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Путря О.Г., повний текст складено 21.10.24 по справі № 545/4527/24
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава ради
про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава ради, в якому просить суд: визнати незаконним порушення адміністративною комісією виконкому Київської районної в м. Полтава ради вимог ст.277 КУпАП і нерозгляд адміністративної справи про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024 в п'ятнадцятиденний строк згідно вимог ст.277 КУпАП; визнати незаконною бездіяльність адміністративної комісії по нерозгляду згідно вимог ст.277 КУпАП адміністративної справи про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024; зобов'язати адміністративну комісію виконати вимоги ст.277 КУпАП і розглянути адміністративну справу про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024, прийняти рішення, встановлене законодавством; зобов'язати адміністративну комісію виконкому Київської районної в м. Полтава ради відповідно до вимог КУпАП надати (вручити, направити) ОСОБА_1 рішення, прийняте по адміністративній справі про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024, складеному Інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 21.10.2024 відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава ради про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 21.10.2024 та повернути справу для розгляду по суті позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем оскаржується протокол №0259 від 29.03.2024, складений Інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста. Вказує, що позивачем оскаржується бездіяльність адміністративної комісії виконкому Київської районної в м. Полтава ради щодо нерозгляду згідно вимог ст.277 КУпАП адміністративної справи про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024. Стверджує, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, порушив вимоги ч.6 ст.170 КАС України та не роз'яснив позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справ, так як послався на п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.03.2024 Інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Виконавчого комітету Полтавської міської ради складено протокол №0259 про порушення ОСОБА_1 ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вважаючи протиправною бездіяльність адміністративної комісії виконкому Київської районної в м. Полтава ради щодо нерозгляду згідно вимог ст.277 КУпАП адміністративної справи про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024, позивач ініціював даний спір.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що протокол про адміністративне правопорушення та дії суб'єкта владних повноважень по його складанню не можуть бути предметом розгляду в суді в порядку адміністративного судочинства, так як не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Під суб'єктом владних повноважень у п.7 ч.1 ст.4 КАС України розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено, у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність адміністративної комісії виконкому Київської районної в м. Полтава ради щодо нерозгляду згідно вимог ст.277 КУпАП адміністративної справи про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024 та просить суд зобов'язати адміністративну комісію виконати вимоги ст.277 КУпАП і розглянути адміністративну справу про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024, прийняти рішення, встановлене законодавством та надати його позивачу.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Статтею 218 КУпАП визначено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з положеннями п.2 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад (зокрема, стаття 152).
Відповідно до ч.7 ст.276 КУпАП адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.
Частиною 1 ст.277 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
У спірному випадку постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась та позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Як встановлено вище, позивач вважає протиправною бездіяльність адміністративної комісії виконкому Київської районної в м. Полтава ради щодо нерозгляду адміністративної справи про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024.
Однак, така бездіяльність адміністративної комісії не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, безпосередньо не впливає на права та обов'язки позивача.
Крім того, суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення №0259 від 29.03.2024 та дії суб'єкта владних повноважень по його складанню не можуть бути предметом розгляду в суді в порядку адміністративного судочинства, так як не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків позивача.
Верховний Суд в постанові у справі №712/7385/17 від 13.03.2019 зазначив, що оскільки дії відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення до відповідальності не породжують наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від такого рішення не оскаржуються.
У постанові Верховного Суду від 10.07.2020 у справі №420/647/19 зазначено, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, дії посадових осіб із складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для позивача, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для нього, тобто не порушують права особи за вказаних обставин.
Відтак, відсутність спору у даному випадку виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто воно стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності адміністративної комісії виконкому Київської районної в м. Полтава ради щодо нерозгляду адміністративної справи про адміністративне правопорушення по протоколу №0259 від 29.03.2024, не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм прав і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 21.10.2024 по справі № 545/4527/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 20.01.2025 року