20 січня 2025 р. Справа № 440/15469/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.11.23 по справі № 440/15469/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 , апелянт 1) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просила:
-визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку і виплати їй пенсії з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 №1381 (далі- Постанова №1381) у розмірі 25% від основного розміру пенсії 9914,75 грн з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік у розмірі 1735,09 грн та 2023 рік у розмірі 1500,00 грн, а саме: з загальної суми 13 149,84 грн з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16.02.2022 №118 ( далі- Постанова № 118) та постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24.02.2023 №168 (далі- Постанова № 168);
-зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату їй пенсії з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до положень п. 1 Постанови №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії 9914,75 грн, з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік у розмірі 1735,09 грн та 2023 рік у розмірі 1500,00 грн, а саме: з загальної суми 13 149,84 грн з урахуванням положень Постанови №118 та Постанови №168.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи, відповідно до пункту 1 Постанови №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії 9914,75 грн без урахування індексації пенсії на 2023 рік в розмірі 1500,00 грн.
Зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи відповідно до пункту 1 Постанови №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії 9914,75 грн з урахуванням індексації пенсії на 2023 рік у розмірі 1500,00 грн, із загальної суми 11414,75 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині, в якій суд відмовив у задоволенні позовних вимог, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати судове рішення в частині, в якій суд їй відмовив у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначила, що вона не погоджується з викладеною у судовому рішенні методикою розрахунку збільшення основного розміру її пенсії : 9914,75 грн (основний розмір пенсії) + 1500,00 грн (індексація пенсії за 2023 рік) * 25 % = 2853,68 грн. Вважала, що відбулося порушення вимог п. 1 Постанови № 1381 у розрахунку збільшення пенсії, виходячи з її основного розміру, оскільки сума збільшення основного розміру пенсії (25%) при перерахунку з 01.03.2023 повинна розраховуватися, виходячи з суми отриманої пенсії з додавання суми основного розміру пенсії та індексацій пенсії за 2022 та 2023 роки.
Виклала правильний, на її думку, розрахунок збільшення основного розміру своєї пенсії на 25% у 2023 році , відповідно до п.1 Постанови №1381, а саме: 9914,75 грн (основний розмір пенсії) + 1735,09 грн (індексація базового ОСНП 2022 відповідно до Постанови №118) + 1500,00 грн (індексація базового ОСНП 2023 згідно з Постановою № 168) = 13149,84 грн * 25% = 3287,46 грн.
Зазначила, що сума основного розміру пенсії, з якого повинно вираховуватися збільшення основного розміру її пенсії (25%), складає 13149,84 грн (9914,75 грн+1735,09 грн+1500,00 грн), а не 11414,75 грн, як невірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Таким чином, сума збільшення основного розміру пенсії (25%) при перерахунку з 01.03.2023 повинна становити 3287,46 грн, а не 2853,68 грн, як невірно зазначив суд в мотивувальній частині свого рішення.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Крім того, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині, в якій суд задовольнив позовні вимоги, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт 2 послався на статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі- Закон № 2262-ХІІ), згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначив, що підстави для перегляду розміру виплачуваної позивачці пенсії відсутні.
Позивач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ГУ ПФУ в Полтавській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, де отримує пенсію по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Основний розмір пенсії позивачки становить 9914,75 грн (80% від суми грошового забезпечення у розмірі 12393,44 грн.
З 01.03.2022 відповідач на виконання приписів Постанови №118 здійснив індексацію пенсії позивачки, з урахуванням грошового забезпечення у розмірі 12393,44 грн. Основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення у розмірі 9914,75 грн. Індексація базового ОСНП (9914,75 х 0,140) - 1388,07 грн, у т. ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від 11302,82 грн - 2825,71 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) склав 14952,13 грн.
З 01.03.2023 відповідач на виконання приписів Постанови №168 здійснив індексацію, перерахунок та виплату пенсії позивачки з урахуванням грошового забезпечення у сумі 12393,44 грн. Основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення у розмірі 9914,75 грн. Індексація базового ОСНП 2022 (12393,44 х 0,140) - 1735,09 грн, індексація базового ОСНП 2023 (14128,53 х 0,197) - 1500,00 грн, у т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 9914,75 грн - 2478,69 грн. Підсумок пенсії позивачки (з надбавками) склав - 16515,73 грн.
На адвокатський запит представника позивачки від 22.09.2023 листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.09.2023 повідомлено, що нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач не погодився із діями відповідача, які , на його думку, полягають у визначенні розміру підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до положень пункту 1 Постанови №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії без урахування сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік у розмірі 1735,09 грн та за 2023 рік у розмірі 1500,00 грн, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, у порушення п.1 Постанови №1381 під час обчислення збільшення позивачці розміру пенсії на 25% з 01.03.2023 , як особі з інвалідністю внаслідок війни, не врахував у своєму розрахунку індексацію її пенсії за 2023 рік та правильно не врахував індексацію її пенсії за 2022 рік.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон № 2262-ХІІ.
За приписами ст. 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина 1 ст. 2 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) встановлює, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Пунктом 2 Постанови № 118 встановлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ(без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом 2 пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 року відповідно до Закону №2262-ХІІ, та перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 року до 28 лютого 2022 року за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини 4 статті 63 зазначеного Закону.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ.
Згідно з п. 2 Постанови 168, з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 Постанови № 118 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 10 Постанови № 168 установлено, що у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Пунктом 1 Постанови № 1381 встановлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 13 і 21 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Як встановлено вище, позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Позивачка є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Відповідно до протоколів про перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності з 01.03.2022 та з 01.03.2023 позивачці проведена індексація пенсії на підставі Постанови № 118 та Постанови № 168 відповідно. Крім того, позивачці здійснено нарахування збільшення пенсії на 25% з урахуванням Постанови № 1381, але під час розрахунку не враховано суми проведеної індексації.
Колегія суддів зазначає, що сума збільшення основного розміру пенсії позивачки розрахована пенсійним органом виключно з основного розміру пенсії у такий спосіб: 9914,75 грн х 25% = 2478,69 грн, чим порушено вимоги пункту 1 Постанови №1381, оскільки сума збільшення основного розміру пенсії мала би бути розрахована так: 9914,75 грн (основний розмір пенсії) + 1735,09 грн (індексація пенсії за 2022 рік) + 1500 грн (індексація пенсії за 2023 рік) х 25 %) = 13149,84 грн * 25% = 3287,46 грн, що більше, ніж обраховано відповідачем (2478,69 грн) та більше, ніж обраховано судом (2853,68 грн).
Отже враховуючи вищевикладене, відповідач у порушення вимог п. 1 Постанови № 1381 здійснив розрахунок збільшення пенсії позивачки, виходячи з основного розміру пенсії та без врахування індексації за 2022 рік та індексації за 2023 рік.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у 2023 році сума підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення обчислюється з урахуванням індексації пенсії за 2023 рік.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що при обчисленні з 01.03.2023 суми підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення відповідно до Постанови № 1381 необхідно врахувати і суми індексації пенсії на 2022 рік, оскільки при перерахунку пенсії позивачки пенсійним органом самостійно враховується, як індексація базового ОСНП за 2022 рік, так і за 2023 рік.
Зазначене узгоджується з положеннями п.1 Постанови № 1381.
Враховуючи, що під час апеляційного перегляду справи підтвердилось безпідставне неврахування відповідачем під час перерахунку та виплати позивачці пенсії з 01.03.2023, з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до положень п.1 Постанови № 1381, суми індексації за 2022 рік, з метою ефективного захисту прав та законних інтересів позивачки, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення в цій частині та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З приводу доводів апеляційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області про те, що згідно зі ст.43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії позивачки не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, а саме доповнено ст. 43 новою частиною сьомою, згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), внесено зміни до Закону № 2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме: частину 7 ст. 43, яку викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 норм ч. 7 ст. 43 в Закону № 2262-XII. Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною такої, вона вважається «відсутньою» у тексті закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIIІ), передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIIІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII була відсутньою норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, вказане означає, що починаючи із 2017 року ст. 43 Закону № 2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом № 1774-VIIІ до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною та втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17, від 27.01.2022 по справі № 240/7087/20.
Таким чином, колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта 2, що максимальний розмір пенсії позивачки не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки воно не узгоджується із нормативним регулюванням спірних правовідносин.
Отже, доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області є безпідставними та спростовуються вказаним вище.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 та відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 242,243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 440/15469/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалити у скасованій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, виклавши абзаци 1,2,3 резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року наступним чином.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2022 №1381, у розмірі 25% від основного розміру пенсії 9914,75 грн без урахування індексації пенсії за 2022 рік у розмірі 1735,09 грн та індексації пенсії за 2023 рік в розмірі 1500,00 грн, із загальної суми 13149,84 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2022 №1381, у розмірі 25% від основного розміру пенсії 9914,75 грн з урахуванням індексації пенсії за 2022 рік у розмірі 1735,09 грн та індексації пенсії за 2023 рік у розмірі 1500,00 грн, із загальної суми 13149,84 грн.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №440/15469/23 - залишити без змін..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк