20 січня 2025 року справа №200/6158/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 200/6158/24 (головуючий суддя у І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області № 057350007838 від 24.05.2024 щодо відмови в перерахунку пенсії щодо надання грошової допомоги у розмірі 10 пенсій станом на день призначення виплати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, період роботи з 19.08.1986 по 05.05.1998 РБУ-1 на шахті імені РСЧА виробничого об'єднання Добропіллявугілля» Міністерства вугільної промисловості УРСР, на посадах з 19.08.1986 по 31.01.1993 вихователь, дільниця шахти РСЧА дитячий садок “Золота Рибка»; з 01.02.1993 по 05.05.1998 методист дільниця шахти РСЧА дитячий садок “Золота Рибка»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, періоди роботи з 15.05.1998 по 30.11.2001 у Державному відкритому акціонерному товаристві “Шахта Добропільська» Державної холдингової компанії “Добропіллявугілля» на посадах з 15.05.1998 по 28.02.1999 старший вихователь дитячого садка № 4; з 01.03.1999 по 04.09.2001 старший вихователь дитячого садка № 4; з 05.09.2001 по 31.10.2001 виконуюча обов'язки завідуючої дитячим садком № 4; з 01.11.2001 по 30.11.2001 завідуючої дитячим садком № 4;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7.1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову зазначила, що з 16.12.2023 є отримувачем пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказувала, що неодноразово зверталася до пенсійного органу із заявою про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте у призначенні допомоги відмовлено з посиланням на відсутність необхідного стажу, що обумовлено неврахуванням довідок, оскільки відсутні відомості про форму власності установи та про перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 057350007838 від 24.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 про перерахунок пенсії, з урахуванням до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періодів роботи з 19.08.1986 по 05.05.1998, з 15.05.1998 по 30.11.2001, прийнявши рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Для зарахування періодів роботи до спеціального стажу та виплати грошової допомоги надаються довідки із зазначенням повних назв установ, всіх перейменувань (реорганізацій), інформація про те, чи відносяться установи, в яких особа працювала, до закладів, передбачених Переліком № 909, а також інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати з кожної окремої установи, проте в довідках від 18.01.2024 № 1/132, від 22.01.2024 № 1/149 та від 09.02.2024 № 02/05-34/3 не вказано чи користувалася ОСОБА_1 відпусткою без збереження заробітної плати.
На підставі наданих документів стаж позивача на посадах, що визначає право на виплату грошової допомоги становить 22 роки 03 місця 10 днів.
Таким чином, оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, позивач не мала стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону № 1788, для призначення та виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 підстави були відсутні.
Суд першої інстанції безпідставно зобов'язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії позивачу, оскільки після прийняття рішення про проведення перерахунку пенсії, матеріали електронної пенсійної справи засобами програмного забезпечення передаються до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) особи, який би здійснював виплату пенсії у разі її призначення/одноразової грошової допомоги - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно втрутився в дискреційні повноваження пенсійного органу.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з грудня 2023 року.
Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 057350007838 від 24.05.2024, страховий стаж позивача становить 40 років 5 місяців 5 днів.
Відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , зокрема:
- з 01.08.1983 до 01.08.1986 працювала вихователем у Веровському яслах/садку «Колокольчик» (записи № 1, 2);
Добропільське РБУ Добропільського виробничого об'єднання по видобутку вугілля -
- 19.08.1986 прийнята в.о. вихователя (запис № 3);
- 13.11.1986 переведена вихователем;
- 01.02.1993 переведена методистом дитячого садка «Золота рибка»;
- 05.05.1998 звільнена по переводу у дитячий садок «Ластівка» ш-ти Добропільська;
Шахта «Добропільська» ДХК «Добропіллявугілля» -
- 15.05.1998 прийнята старшим вихователем в дитячий садок № 4 по переводу (запис № 9);
- 05.09.2001 переведена завідуючій дитячим садком № 4 (запис № 10);
- 30.11.2001 звільнена по переводу в комунальну власність територіальних громад (запис № 11);
- 01.12.2001 призначена завідувачкою д/з «Ластівка» по переводу (запис № 12).
Інших записів трудова книжка не містить.
Згідно з довідкою відділу освіти Добропільської міської ради від 12.01.2024 № 28 ОСОБА_1 з 01.12.2001 призначена по переводу з дитячого садка № 4 шахти «Добропільська» ГХК «Добропіллявугілля» завідувачкою дошкільного закладу № 4 «Ластівка» Добропільської міської ради де і працює по теперішній час.
Згідно з довідкою ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 28.05.2024 № 174 ОСОБА_1 у період з 19.08.1986 по 31.01.1993 працювала вихователем, дільниця шахти РСЧА дитячий садок «Золота Рибка»; з 01.02.1993 по 05.05.1998 - методист, дільниця шахти РСЧА дитячий садок «Золота Рибка».
Вказана вище довідка містить додаткові відомості, а саме: користувалася відпусткою без збереження заробітної плати 01.07.1988 - 01.08.1988, 04.04.1989 - 13.04.1989, 01.08.1994 - 14.05.1997, 05.02.1998.
Також в матеріалах справи міститься довідка ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 22.01.2024 № 1/149 аналогічного змісту.
Згідно з довідкою ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 18.01.2024 № 1/132 ОСОБА_1 у період з 15.05.1998 по 28.02.1999 працювала старшим вихователем на 0,5 окладу, дитячий садок № 4; з 01.03.1999 по 04.09.2001 - старшим вихователем, дитячий садок № 4; з 05.09.2001 по 31.10.2001 - виконуючим обов'язки завідуючої дитячим садком № 4; з 01.11.2001 по 30.11.2001 завідуючою дитячим садком № 4.
Вказана вище довідка містить додаткові відомості, а саме: участі в страйках не брала. Прогулів не має.
Також в матеріалах справи міститься довідка ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 18.04.2024 № 1/716 аналогічного змісту.
16.05.2024 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду заяви позивача.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.05.2024 № 057350007838 відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв'язку із відсутністю необхідних 30 років стажу, на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій. Оскільки відповідно до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплату затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". До заяви ОСОБА_1 додала довідки про роботу на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, видані ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля» за період роботи з 19.08.1986 по 05.05.1998 та з 15.05.1998 по 30.11.2001. Вказане підприємство не входить до переліку закладів і установ визначених Постановою № 909. Також зазначено, що у наданих довідках відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
На звернення адвоката позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 28.08.2024 повідомило про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки наданими документами спеціальний стаж, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій склав 22 роки 03 місяці 10 днів, при необхідному - 30 років.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для урахування періодів роботи позивача згідно з наданими довідками, оскільки відсутні відомості про відпустку без збереження заробітної плати є помилковими, оскільки зазначені довідки містять додаткову інформацію, зокрема про дні користування позивачем відпусткою без збереження заробітної плати, та про те, що позивач участі в страйках не брала, прогулів не має.
Отже, суд дійшов висновку, що з огляду на наявний педагогічний стаж позивача, у разі виключення періоду знаходження у відпустках без збереження заробітної плати, згідно з довідкою від 28.05.2024 № 174, у ОСОБА_1 достатньо стажу для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7.1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки рішення про перерахунок пенсії (призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій) відповідачем не прийнято, ураховуючи, що нарахування та виплата грошової допомоги проводиться на підставі відповідного рішення, позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати та виплати грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7.1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є передчасними.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Пунктом 7-1 р. XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058) встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Відповідно п. 2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно з п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Відповідно до п. 6 вказаного Порядку, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення. Згідно з пунктом 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, що призначена до виплати.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Верховний Суд в постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а вказав, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа має дотриматись таких вимог:
- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Судами у цій справі встановлено, що станом на день досягнення пенсійного віку (грудень 2023 року) ОСОБА_1 працювала в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою Відділу освіти Добропільської міської ради, згідно з якою педагогічний стаж позивача за період роботи з 01.12.2001 по 12.01.2024 складає 22 роки 1 місяць 12 днів. Та саме з урахуванням вказаної довідки, відповідачем визначено стаж позивача, що дає право на виплату грошової допомоги - 22 роки 03 місяці 10 днів (з урахуванням дати подання заяви про призначення допомоги).
Не є спірним факт того, що пенсія ОСОБА_1 призначена вперше.
Стосовно наявності станом на день звернення за призначенням пенсії страхового стажу - 30 років на зазначених вище посадах, судами встановлено, що згідно з записами трудової книжки, позивач всю свою трудову діяльність працювала у дитячому садку: вихователем, методистом, в.о. завідуючої дитячого садка, завідуючою дитячого садка (іншого трудового стажу записи трудової книжки не містять). При цьому, згідно з розрахунком стажу, страховий стаж позивача, з урахуванням періоду навчання з 01.08.1983 по 01.08.1986, становить 40 років 4 місяці 5 днів (станом на 31.12.2023).
Отже, твердження відповідача про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги є помилковим.
Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності підстав для врахування періодів роботи згідно з наданими довідками оскільки відсутні відомості про відпустку без збереження заробітної плати, суд першої інстанції вірно зазначив, що довідка від 18.01.2024 № 1/132 містить додаткові відомості про роботу позивача, а саме: участі в страйках не брала, прогулів не має. Довідка від 28.05.2024 № 174 містить додаткові відомості, а саме: користувалася відпусткою без збереження заробітної плати 01.07.1988-01.08.1988, 04.04.1989-13.04.1989, 01.08.1994-14.05.1997, 05.02.1998.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має усі необхідні умови для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 Перехідних положень Закону № 1058-ІV.
Щодо доводів відповідача про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу суд зазначає наступне.
Згідно зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Так, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, зараховувати до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", певні періоди роботи позивача чи ні.
Отже, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Таким чином, з огляду на протиправне рішення пенсійного органу про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, - суд вважає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 про перерахунок пенсії, з врахуванням до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періодів роботи з 19.08.1986 по 05.05.1998, з 15.05.1998 по 30.11.2001, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Щодо доводів апелянта, що питання про виплату позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у разі її призначення відповідно до принципу екстериторіальності розподілу до його повноважень не належить, та повинно вирішуватися ГУ ПФУ в Донецькій області суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії (призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком) визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивачу та прийняв рішення про відмову.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов'язане повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 про перерахунок пенсії, з врахуванням до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періодів роботи з 19.08.1986 по 05.05.1998, з 15.05.1998 по 30.11.2001, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 200/6158/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного від 23 жовтня 2024 року у справі № 200/6158/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 20 січня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 20 січня 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко