20 січня 2025 року справа №200/4268/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі № 200/4268/24 (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом Кіптіли Марини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Кіптіла Марина Миколаївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме - невиплаті ОСОБА_1 компенсації вартості речового майна;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме - невиплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме - не виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплати нараховану ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі 11 630,85 грн, за 2023 рік у розмірі 15299,40 грн, за 2024 рік у розмірі 23 789,40 грн. та на вирішення соціально-побутових питань за 2021 р. у розмірі 740 грн., за 2022 р. у розмірі 6884,73 грн; нарахувати та виплатити грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме - невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. 11;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період: з 21.12.1994 р. по 31.05.1996 р., з 29.01.2015 р. по 19.10.2019 р., з 08.11.2019 р. по 07.11.2020 р., з 22.04.2021 р. по 11.01.2024 р.;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме - невиплаті ОСОБА_1 нарахованої індексації грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн, за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн, не нарахуванні та не виплаті за 2023 та 2024 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплати ОСОБА_1 нараховану індексацію грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн., за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн., нарахувати та виплатити за 2023 та 2024 роки;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме - невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за період перебування у відпустці після тяжкого поранення - в період з 25.11.2023 р. по 24.12.2023 р.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період перебування у відпустці після тяжкого поранення - в період з 25.11.2023 р. по 24.12.2023 р.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльность Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення ОСОБА_1 виплати компенсації вартості речового майна;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178;
- визнано протиправною бездіяльность Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення ОСОБА_1 виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- визнано протиправною бездіяльность Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 нараховану грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі 11630,85 грн., за 2023 рік у розмірі 15299,40 грн, за 2024 рік у розмірі 23789,40 грн. та на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 740 грн., за 2022 рік у розмірі 6884,73 грн.; нарахувати та виплатити грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період: з 21.12.1994 року по 31.05.1996 року, з 29.01.2015 року по 19.10.2019 року, з 08.11.2019 року по 07.11.2020 року, з 22.04.2021 року по 11.01.2024 року;
- визнано протиправною бездіяльность Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 нарахованої індексації грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн., за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн., ненарахуванні та невиплаті за 2023 та 2024 роки;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 нараховану індексацію грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн, за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн., нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 та 2024 роки;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за період перебування у відпустці після тяжкого поранення - в період з 25.11.2023 року по 24.12.2023 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період перебування у відпустці після тяжкого поранення - в період з 25.11.2023 року по 24.12.2023 року.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Щодо неповідомлення військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи.
Апелянт зазначив, що не був повідомлений про розгляд справи № 200/4268/24, позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та надати необхідні пояснення та докази. Про наявність самої справи та рішення суду відповідач дізнався 03.10.2024 року, коли до військової частини телефонним зв'язком звернувся позивач та поцікавився, чи буде подана апеляційна скарга на рішення суду. До цього дня відповідач рішення суду не отримував, про саму наявність відкриття провадження у справі та наявність судового рішення повідомлений не був.
Щодо невірного трактування позивачем та судом змісту довідки про нараховане грошове забезпечення, що спричинило вплив на вирішення значної частини позовних вимог.
Позивачем отримана довідка про нараховане грошове забезпечення за період з 22.04.2021 по 11.01.2024 від 30.04.2024 № 525.
Апелянт зазначив наступне:
- усі складові грошового забезпечення, зазначені у цій довідці, не тільки нараховані, а й виплачені;
У іншому випадку, за логікою позивача та суду, позивачу нараховано, однак не виплачене грошове забезпечення за весь період служби у військовій частині НОМЕР_1 у повному обсязі, тобто позивач з 2021 по 2024 рік служив безоплатно.
Довідка видана за встановленою формою та підтверджує усі виплачені суми та види грошового забезпечення.
Твердження позивача (або його представника) про нарахування та невиплату будь-якого зі складових грошового забезпечення, зазначених у довідці, не відповідають дійсності. Це стосується нарахованих та сплачених сум індексації грошового забезпечення за 2021-2022 роки, грошової допомоги на оздоровлення за весь період служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 та 2022 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних календарних роки служби.
На підтвердження наведеного військова частина НОМЕР_1 надає копії карток особового рахунку позивача за 2021-2024 роки, за змістом яких підтверджено нарахування та виплата усіх складових грошового забезпечення позивача.
Щодо позовних вимог про компенсації вартості неотриманого речового майна.
За час військової служби та при звільненні з військової служби згідно вимог Порядку № 178 позивачем відповідного рапорту або заяви про отримання компенсації за неотримання речового майна при звільненні з військової служби не подано, відповідно, у військової частини відсутні підстави для видання довідки про вартість неотриманого майна, нарахування та виплати відповідної конфіскації.
У рішенні, що оскаржується, судом, всупереч вищенаведеного, зроблено наступні висновки: «13.06.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про видачу довідки про вартість речового майна та компенсацію вартості за неотримане речове майно, та виплати компенсації вартості недоотриманого речового майна та заяву про проведення індексації заробітної плати. Згідно супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.06.2024 № 1383/1492, на попередні запити від 22.01.2024, 13.02.2024,17.02.2024, 02.02.2024 відповіді від військової частини не отримано. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу грошового забезпечення повному обсязі.».
Однак ці висновки не відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.
В матеріалах, доданих до позовної заяви, міститься копія заяви ОСОБА_1 про виплату компенсації за неотримане речове майно, датована 13.06.2024. Однак вказана копія заяви не містить відміток на підтвердження її направлення до військової частини НОМЕР_1 .
Також до позовної заяви не додано жодного документального підтвердження направлення вказаної заяви до військової частини будь-яким шляхом.
Твердження позивача (викладені у позовній заяві) про те, що «Позивач 13.06.2024 р. направив до Військової частини НОМЕР_1 заяву про видачу довідки про вартість речового майна та компенсацію вартості за неотримане речове майно, а також заяву про виплату компенсації вартості недоотриманого речового майна та заяву про проведення індексації заробітної плати (дод. 19 та 20).
Ці заяви були направлені супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.06.2024 р. № 1383/1492 на адресу Військової частини НОМЕР_1 (засобами СЕДО) (дод. 21). не відповідає матеріалам справи, тому що у супровідному листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.06.2024 р. № 1383/1492 на адресу Військової частини НОМЕР_1 зазначено про направлення до військової частини НОМЕР_1 довідки про безпосередню участь на сержанта ОСОБА_1 для приведення у відповідність демографічних даних, більше ні про які звернення у супровідному листі не вказується.
Військова частина НОМЕР_1 стверджує, що позивач рапорт про виплату компенсації за недоотримане майно при звільненні з військової служби не подавав, заява Позивача про виплату компенсації за неотримане речове майно до військової частини НОМЕР_1 не відправлялась та не надходила, докази іншого в матеріалах справи відсутні. Виходячи з цього, підстави для виплати Відповідачу компенсації за неотримання речового майна при звільненні з військової служби відсутні, а позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. У свою чергу суд при задоволенні цих позовних вимог допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Судом у рішенні, що оскаржується, зазначено наступне: «Як встановлено судом, згідно витягу з наказу № 12 від 11.01.2024, позивачем щорічна основна відпустка за 2021, 2022, 2023 рік не використана. Виплатити компенсацію за 20 діб за 2021 рік та 30 діб за 2022 рік та ЗО діб за 2023 рік. Виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб як учаснику бойових дій згідно пункту 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином, спірним є питання щодо невиплати компенсації за 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік.».
Зазначене судом не відповідає положенням діючого законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.
Відповідач, відповідно до довідки про проходження служби від 09.02.2024 № 1093, до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зарахований 22.04.2021.
Таким чином, у 2021 році відповідач, відповідно до ч.2 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», має право на щорічну основну відпустку тривалістю 20 днів (30/12х8 місяців служби= 20).
Те ж саме відноситься до 2024 року, адже у 2024 році позивач прослужив 11 днів січня, таким чином не отримавши права на щорічну відпустку тривалістю 30 днів за 2024 рік. Таким чином, при винесенні рішення, що оскаржується, у цій частині судом допущено суттєве порушення норм матеріального права, а саме незастосування норм права, які повинні бути застосовані.
Щодо додаткової відпустки тривалістю 14 днів за 2021 рік зазначено наступне.
У рішенні суду, що оскаржується, не визначено, про яку саме додаткову відпустку йде мова, та підстави надання такої відпустки позивачу.
З контексту позовної заяви можна зробити висновок, що мова йде про додаткову відпустку для учасників бойових дій, що надається відповідно до п.12 ч.1 чт. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Виходячи з положень вказаного закону, право на додаткову відпустку тривалістю 14 днів отримує особа, що має статус учасника бойових дій. Однак в матеріалах справи відсутній документ (наприклад, посвідчення учасника бойових дій), який би доводив, що у 2021 році позивач мав статус учасника бойових дій.
Між тим, саме з наявністю такого статусу (підтвердженого відповідними документами) Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пов'язує право такої особи на відповідні пільги. За даними військової частини НОМЕР_1 , у 2021 році Позивач не мав статусу учасника бойових дій у 2021 році.
Позивачем до позову долучено лише посвідчення ветерана війни, видане 08.02.2024 року. Доказів отримання статусу учасника бойових дій у 2021 році позивачем до позову не додано, відповідно, у 2021 році позивач не мав права на додаткову відпустку тривалістю 14 днів.
Таким чином, при вирішення цих позовних вимог судом допущено порушення норм матеріального права, а саме не застосовано положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Щодо нарахування компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди зазначено наступне.
Виплата додаткової винагороди (та її розмір), встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, не має постійного характеру та залежить від деяких факторів, зокрема:
- наявності/відсутності/продовження в Україні правового режиму воєнного стану. - розмір винагороди (30 т. грн., 50 т.грн., 70 т.грн., 100 т.грн.) не є сталою величиною та визначається в залежності від того, чи беруть військовослужбовці безпосередню участь в бойових діях та тривалості такої участі.
- виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно ч. 6 розділу ХХХІ Порядку Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з:
- посадового окладу,
- окладу за військовим званням,
- надбавки за вислугу років
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Наведеним пунктом Порядку не передбачено врахування при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки додаткових одноразових видів грошового забезпечення. Додаткова винагорода, передбачена п.1.1 Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та не підлягає включенню до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Щодо позовних вимог про непроведення виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань зазначено наступне.
Відповідно до довідки від 30.04.2024 № 525 позивачу нараховано та виплачено: - грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі 11630,85 грн, за 2023 рік - у розмірі 15299,40 грн, за 2024 рік - у розмірі 23789,40 грн; - грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 740 грн., за 2022 рік - у розмірі 6884,73 грн. (див. п.2 Апеляційної скарги).
Щодо нарахування та виплати грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки зазначено наступне.
Відповідно до п.9 розділу 14 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Таким чином, підставою виплати такої грошової допомоги є потребу військовослужбовця у вирішенні конкретних соціально-побутових питань, та відповідний рапорт, поданий безпосередньому командиру.
У 2023 та 2023 роках позивач із рапортом про надання йому грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань не звертався, відповідно, підстави для нарахування та виплати такої допомоги у військової частини НОМЕР_1 відсутні.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений з військової служби, право на отримання такої допомоги в нього відсутнє. Згідно положень Інструкції № 260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Тобто, у розумінні Інструкції № 260 матеріальна допомога вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, розмір якої визначається з місячного грошового забезпечення, до складу якого не включається щомісячна додаткова грошова винагорода. Таким чином, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, при їх задоволенні суд припустився порушення норм матеріального права, а саме не застосував положення Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період: з 21.12.1994 по 31.05.1996, з 29.01.2015 по 19.10.2019, з 08.11.2019 по 07.11.2020, з 22.04.2021 по 11.01.2024 року.
Пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.11.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров'я.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Відповідно до наказу № 12 від 11.01.2024 та довідки про нараховане грошове забезпечення за період з 22.04.2021 по 11.01.2024 від 30.04.2024 № 525, позивачу при звільненні нарахована та виплачена одноразову допомогу при звільненні в розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних календарних роки служби.
Таким чином, ця позовна вимога задоволенню не підлягає, рішення суду у цій частині не відповідає положенням Закону України від 20.11.1991 №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо позовних вимог про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 нараховану індексацію грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн, за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 та 2024 роки.
Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення за період з 22.04.2021 по 11.01.2024 від 30.04.2024 № 525 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн., за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн.
Відповідно до п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно, нарахування індексації грошового забезпечення Позивача у 2023 році не відбувалось.
У 2024 році позивач пропрацював 11 днів, відповідно, відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення.
Таким чином, висновки суду щодо обов'язку військової частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 нараховану індексацію грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн, за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 та 2024 роки не відповідають положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив:
- частково скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 р. по справі № 200/4268/24 - в частині щодо задоволення позовної вимоги про виплату позивачу нарахованої грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік у розмірі 11630,85 грн та за 2023 рік у розмірі 15299,40 грн.;
- відмовити у задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року по справі № 200/4268/24 про задоволення решти позовних вимог, залишивши рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року, в іншій частині без змін.
Вимоги до відзиву на апеляційної скарги передбачені ст. 304 КАС України.
За ч.ч. 1, 2 ст. 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відзив на апеляційну скаргу має містити:
1) найменування суду апеляційної інстанції;
2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявності, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;
4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;
5) перелік матеріалів, що додаються.
Тобто, в даному випадку, враховуючи призначення до розгляду апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі № 200/4268/24, заявник при подані відзиву на цю скаргу зобов'язаний обґрунтувати заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
Суд зазначає, що фактично за своїм змістом відзив заявника на апеляційну скаргу в частині вимог про частке скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року по справі № 200/4268/24 - в частині щодо задоволення позовної вимоги про виплату позивачу нарахованої грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік у розмірі 11630,85 грн та за 2023 рік у розмірі 15299,40 грн., не відповідає вимогам ст. 304 КАС України, навпаки у цьому відзиві заявник висуває власні вимоги, як це передбачено вимогами до апеляційної скарги.
Отже, фактично за своїм змістом у відзиві на апеляційну скаргу позивачем поєднано:
- відзив на апеляційну скаргу відповідача;
- апеляційну скаргу на рішення суду з вимогами про часткове скасування рішення суду.
Статтею 296 КАС України передбачено форму та зміст апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається у письмовій формі.
В апеляційній скарзі зазначаються:
1) найменування суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;
2) найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
5) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;
6) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
7) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;
8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
9) перелік матеріалів, що додаються.
Апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
До апеляційної скарги додаються:
1) документ про сплату судового збору;
2) копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи зазначені норми, апеляційний суд не бере до уваги цей відзив в частині вимог про часткове скасування рішення суду, оскільки такий не відповідає вимогам ст.ст. 296, 304 КАС України.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням від 08.02.2024 року серія НОМЕР_2 .
Згідно довідки про проходження військової служби ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України в період: з 21.12.1994 по 31.05.1996, з 29.01.2015 по 19.10.2019, з 08.11.2019 по 07.11.2020, з 22.04.2021 по 11.01.2024, звільнений у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби) пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
13.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 з заявою щодо проведення індексації заробітної плати за минулі періоди та надання деталізованого розрахунку виплат відповідно до ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з посиланням на період, за який відбувались виплати, їх розмір та правові підстави.
22.01.2024 заява перенаправлена ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06.02.2024 ОСОБА_1 повторно подав заяву до командира Військової частини НОМЕР_1 , яка направлена супровідним листом від 13.02.2024.
08.04.2024 адресу військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_3 направлений адвокатський запит щодо надання вичерпної інформації про нараховане та виплачене ОСОБА_1 належне йому грошове забезпечення, із посиланням на період, за який відбувалися нарахування та виплати, їх розмір та вид.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.04.2024 ОСОБА_1 повідомлений, що військова частина НОМЕР_1 на забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебуває, інформація про поштову адресу чи місце перебування військової частини НОМЕР_1 відсутня.
23.04.2024 на електронну адресу Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ ЗСУ Міністерства оборони України направлений адвокатський запит від 23.04.2024.
08.05.2024 повторно направлений адвокатський запит на електронну адресу Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ ЗСУ Міністерства оборони України.
01.05.2024 Військова частина НОМЕР_1 надіслала лист №613/6492, до якого додано довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_2 . При цьому, запитувана інформація про нараховане та виплачене грошове забезпечення не надана.
13.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про видачу довідки про вартість речового майна та компенсацію вартості за неотримане речове майно, та виплати компенсації вартості недоотриманого речового майна та заяву про проведення індексації заробітної плати.
Згідно супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.06.2024 № 1383/1492, на попередні запити від 22.01.2024, 13.02.2024, 17.02.2024, 02.02.2024 відповіді від військової частини не отримано.
Як встановлено судом, згідно витягу з наказу № 12 від 11.01.2024, ОСОБА_1 щорічна основна відпустка за 2021, 2022, 2023 рік не використана. Виплатити компенсацію за 20 діб за 2021 рік та 30 діб за 2022 рік та 30 діб за 2023 рік. Виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб як учаснику бойових дій згідно пункту 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до витягу з наказу від 11.01.2024 року № 12 ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік не отримав.
При цьому, згідно довідки про нараховане грошове забезпечення за період з 22.04.2021 року по 11.01.2024 року, грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік нарахована розмірі 23 789,40 грн. та згідно наказу від 11.01.2024 року № 12 виплачена не була.
Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.04.2021 по 11.01.2024 нарахована допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2021 у розмірі 740 грн., за 2022 у розмірі 6884,73 грн, за 2023 та 2024 роки не нарахована. Але, згідно наказу № 12 від 11.01.2024 року матеріальну допомогу не отримав.
Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення позивачу за період з 22.04.2021 по 11.01.2024 нарахована індексація за 2021, 2022 роки, за 2023, 2024 роки не нарахована.
Згідно довідки про обставини травми за формою 5 від 16.05.2023 № 2316 ОСОБА_1 16.03.2023 отримав бойове поранення під час захисту Батьківщини.
Відповідно до постанови штатної ВЛК від 29.11.2023 № 2782/1 травма відноситься до тяжких. Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно відпускного квитка від 25.11.2023 № 8701 ОСОБА_1 надана відпустка для лікування після поранення в період з 25.11.2023 по 24.12.2023 терміном на 30 діб.
Згідно ч.ч. 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог про компенсацію вартості речового майна, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом №2011-ХІІ та Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, в редакції постанови Кабінету Міністрів України.
За ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок № 178 визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Згідно п.п. 3, 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Отже, правовими підставами для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно є: заява (рапорт) військовослужбовця за місцем військової служби; наказ командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації, визначений у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі; довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту та перем законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 року в адміністративній справі №2040/7697/18.
Крім того, чинним законодавством чітко визначено підставу для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, а саме: подання відповідної заяви або рапорту про отримання компенсації за неотримання речового майна при звільненні з військової служби.
За п. 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно п. 7 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна на відповідний рік.
За п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Анлогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі №803/756/17.
Також, пунктом 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Як встановлено судом, позивачу при звільненні не виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
Якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Таким чином, з аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що позивач, під час проходження військової служби, обтяжений власними витратами на придбання речового майна, мав правомірні очікування на отримання його грошової компенсації, оскільки Законом №2011-XII, та Порядком №178, гарантоване як право на отримання вказаного речового майна, так і право на одержання його грошової компенсації у протилежному випадку.
Як зазначалось раніше, відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається саме Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватись постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
При цьому, зі змісту наведених вище нормативно-правових актів не вбачається можливість застосування інших умов при нарахуванні грошової компенсації, таких як визначення вартості речового майна «терміном пропорційного недоносу».
За матеріалами справи позивач 13.01.2024 року подав заяву до військової частини щодо проведення індексації заробітної плати за минулі періоди та надання деталізованого розрахунку виплат відповідно до ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з посиланням на період, за який відбувалися виплати, їх розмір та правові підстави.
22.01.2024 заява перенаправлена ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06.02.2024 позивач повторно подав заяву до командира Військової частини НОМЕР_1 , яка направлена супровідним листом від 13.02.2024.
08.04.2024 адресу військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_3 направлений адвокатський запит щодо надання вичерпної інформації про нараховане та виплачене ОСОБА_1 належне йому грошове забезпечення, із посиланням на період, за який відбувалися нарахування та виплати, їх розмір та вид.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.04.2024 позивач повідомлений, що військова частина НОМЕР_1 на забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебуває, інформація про поштову адресу чи місце перебування військової частини НОМЕР_1 відсутня.
23.04.2024 на електронну адресу Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ ЗСУ Міністерства оборони України направлений адвокатський запит від 23.04.2024.
08.05.2024 повторно направлений адвокатський запит на електронну адресу Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ ЗСУ Міністерства оборони України.
01.05.2024 Військова частина НОМЕР_1 надіслала лист №613/6492, до якого додано довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_2 . При цьому, запитувана інформація про нараховане та виплачене грошове забезпечення не надана.
13.06.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про видачу довідки про вартість речового майна та компенсацію вартості за неотримане речове майно, та виплати компенсації вартості недоотриманого речового майна та заяву про проведення індексації заробітної плати.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 16.12.2024 року про витребування доказів позивачем надано:
- копію накладної Укрпошти № 1800605868509 від 18.06.2024 року, адресат - ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- опис вкладення до цієї накладної: заява на виплату індексації за 2021-2024 роки, заява на виплату компенсації вартості недоотриманого речового майна, копія грошового атестату, копія довідки про проходження військової служби.
Згідно супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.06.2024 № 1383/1492, на попередні запити від 22.01.2024, 13.02.2024, 17.02.2024, 02.02.2024 відповіді від військової частини не отримано.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення ОСОБА_1 виплати компенсації вартості речового майна;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178.
Щодо компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки, суд враховує наступне.
Згідно витягу з наказу № 12 від 11.01.2024 позивачем щорічна основна відпустка за 2021, 2022, 2023 рік не використана. Виплатити компенсацію за 20 діб за 2021 рік та 30 діб за 2022 рік та 30 діб за 2023 рік. Виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб як учаснику бойових дій згідно пункту 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Спірним є питання щодо невиплати компенсації за 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 16.12.2024 року, про витребування доказів в частині письмових докази в підтвердження наявності у позивача статусу учасника бойових дій у 2021 році, позивачем надано копію посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Військовою частиною НОМЕР_4 28.10.2015 року.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів.
За абз. 1 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно абз. 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
За п. 3 розділу XXXI Порядку №260 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому, грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня розрахунку грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт б розділу XXXI Порядку №260).
За п. 7 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Згідно п. 4 розділу ІІІ цього Порядку працівникам, які були звільнені в запас з військової служби та повторно призвані (прийняті) на військову службу під час дії особливого періоду, обчислення середньої заробітної / плати проводиться з урахуванням положень цього Порядку.
При нарахуванні слід враховувати, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення та інші одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 року у справі № 825/997/17 дійшла висновку про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 160/8707/21, від 18.05.2023 по справі № 640/6874/20.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки з урахуванням того, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення та інші одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув зразкову справу № 620/4218/18 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій.
16.05.2019 року у справі ухвалене зразкове рішення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо задоволення позову в повному обсязі та визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати особі грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Це зразкове рішення залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року.
Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в наступному.
Системний аналіз змісту верховенства права, положень законодавства дає підстави Верховному Суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати за певних умов.
У рішенні Верховний Суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу № 12 від 11.01.2024 року, відповідачем протиправно не проведені з позивачем усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки 10 діб за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення ОСОБА_1 виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення, апеляційний суд враховує наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1.
За п. 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п. 3 Постанови КМУ №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
За пп. 3 пункту 5 Постанови КМУ №704 надане право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно п.30.1 та п.30.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329, передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Крім того, грошова допомога на оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби без вибуття у відпустку за їх заявою протягом поточного року на підставі наказу командира військової частини.
Згідно витягу з наказу від 11.01.2024 року № 12 позивач грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік не отримав.
За довідкою про нараховане грошове забезпечення за період з 22.04.2021 року по 11.01.2024 року, грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік нарахована розмірі 23 789,40 грн., та згідно наказу від 11.01.2024 року № 12 виплачена не була.
Ухвалою апеляційного суду від 16.12.2024 року зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду письмові докази щодо виплати позивачу:
- усіх складових грошового забезпечення за період з 22.04.2021 по 11.01.2024, зазначених у довідці від 30.04.2024 року № 525;
- індексації грошового забезпечення за 2021-2022 роки, грошової допомоги на оздоровлення за весь період служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 та 2022 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних календарних роки служби.
Апеляційний суд зазначає, що на виконання вимог цієї ухвали суду відповідачем не надано жодних належних, достовірних, достатніх та допустимих письмових доказів в підтвердження виплати позивачу нарахованої грошової допомоги на оздоровлення за спірний період, а копії карток особового рахунку позивача не містять такої інформації.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 нараховану грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі 11630,85 грн., за 2023 рік у розмірі 15299,40 грн, за 2024 рік у розмірі 23789,40 грн.
Щодо матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань апеляційний суд враховує наступне.
Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення № 525 за період з 22.04.2021 року по 11.01.2024 року нарахована допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 740 грн., за 2022 рік у розмірі 6884,73 грн, за 2023 та 2024 роки не нарахована. Згідно наказу № 12 від 11.01.2024 року матеріальну допомогу не отримав.
Розмір нарахованої матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань свідчить про те, що її нараховано без урахування того, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення та інші одноразові додаткові види грошового забезпечення, що є протиправним порушенням прав позивача.
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачу безпідставно не виплачена нарахована допомога на вирішення соціально-побутових питань.
Ухвалою апеляційного суду від 16.12.2024 року зобов'язано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надати суду письмові докази надіслання на адресу Військової частини НОМЕР_1 рапортів (заяв), зокрема, про виплату грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.
Відповідач заперечує факт звернення позивача з відповідними рапортами щодо виплати спірної допомоги за цей період - 2023 та 2024 роки.
На виконання вимог цієї ухвали апеляційного суду сторонами не надано жодних доказів звернення позивача у встановленому порядку до відповідача про виплату грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.
Згідно п. 9 розділу XXIV. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Отже, підставою виплати цієї грошової допомоги є відповідний рапорт, поданий безпосередньому командиру.
За матеріалами справи у 2023 та 2023 роках позивач із рапортом про надання йому грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань не звертався, тому й підстави для нарахування та виплати такої допомоги у Військової частини НОМЕР_1 відсутні.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.
Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд враховує наступне.
За п. 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров'я. У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Позивач проходив військову службу за контрактом в період з 22.04.2021 по 11.01.2024, звільнений у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби) пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Отже, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я.
Згідно довідки про проходження військової служби позивач проходив службу у Збройних Силах України в період: з 21.12.1994 по 31.05.1996, з 29.01.2015 по 19.10.2019, з 08.11.2019 по 07.11.2020, з 22.04.2021 по 11.01.2024.
Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням періоду попередньої служби, враховуючи, що при попередньому звільненні не набув права на отримання такої грошової допомоги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції в частині:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період: з 21.12.1994 року по 31.05.1996 року, з 29.01.2015 року по 19.10.2019 року, з 08.11.2019 року по 07.11.2020 року, з 22.04.2021 року по 11.01.2024 року.
Щодо індексації грошового забезпечення, суд враховує наступне.
Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.04.2021 по 11.01.2024 нарахована індексація за 2021, 2022 роки, за 2023, 2024 роки не нарахована.
За ч. 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон №2011-XII).
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За ч. 1 статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно ч. 1 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII).
За п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).
За п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
За матеріалами справи відповідачем не сплачена нарахована позивачу індексація в період проходження ним служби у 2021-2022 роках та не нараховано індексацію у 2023 - 2024 роках.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції в частині:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення виплати ОСОБА_1 нарахованої індексації грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн., за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн., ненарахуванні та невиплаті за 2023 та 2024 роки;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 нараховану індексацію грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн, за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн., нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 та 2024 роки.
Щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди за період перебування у відпустці після тяжкого поранення, суд враховує наступне.
За ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
Згідно п. 2 постанови КМУ № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За п. 3 постанови КМУ № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно п. 8 постанови КМУ № 704 встановлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання постанови КМУ № 704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок № 260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ № 704.
За п. 2 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно абз. 2 п. 9 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
За абз. 4 п. 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
За п. 11 Порядку 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно довідки про обставини травми за формою 5 від 16.05.2023 № 2316 позивач 16.03.2023 отримав бойове поранення під час захисту Батьківщини. Відповідно до постанови штатної ВЛК від 29.11.2023 № 2782/1 травма відноситься до тяжких. Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно відпускного квитка від 25.11.2023 № 8701 позивачу надана відпустка для лікування після поранення в період з 25.11.2023 по 24.12.2023 терміном на 30 діб.
Отже, позивач мав право на отримання грошового забезпечення протягом часу перебуванні у відпустці за станом здоров'я на підставі довідки військово-лікарської комісії.
Таким чином, відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив додаткову винагороду, передбачену абз. 4 п. 10 розділу XXXIV Порядку № 260 за період перебування відпустці з 25.11.2023 по 24.12.2023.
Отже, позивач мав право на отримання грошового забезпечення протягом часу перебуванні на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я на підставі довідки військово-лікарської комісії.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за період перебування у відпустці після тяжкого поранення - в період з 25.11.2023 року по 24.12.2023 року;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період перебування у відпустці після тяжкого поранення - в період з 25.11.2023 року по 24.12.2023 року.
Щодо неповідомлення військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи.
Апелянт зазначив, що не був повідомлений про розгляд справи № 200/4268/24, позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та надати необхідні пояснення та докази. Про наявність самої справи та рішення суду відповідач дізнався 03.10.2024 року, коли до військової частини телефонним зв'язком звернувся позивач та поцікавився, чи буде подана апеляційна скарга на рішення суду. До цього дня відповідач рішення суду не отримував, про саму наявність відкриття провадження у справі та наявність судового рішення повідомлений не був.
Апеляційном судом, вивченням матеріалів справи встановлено, що дійсно судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, ст.ст. 260-262 КАС України, оскільки не повідомлено відповідача в належний спосіб про розгляд цієї справи, чим порушено право відповідача надати відзив на позов, свої докази і доводи.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, це порушення не стало підставою для часткового скасування рішення суду.
Згідно ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильно вирішення справи в частині вимог щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, внаслідок чого рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні цієї частини позову, в іншій - без змін.
Щодо розподілу судових витрат.
За ч.ч. 1-3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, правовою підставою для відшкодування судових витрат позивачу (судовий збір, правнича допомога), який не є суб'єктом владних повноважень, є задоволення позову (часткове задоволення).
Розподіл судових витрат апеляційним судом нем здійснюється з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору.
Також, не підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору на користь відповідача, оскільки КАС України передбачено тільки відшкодування судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі № 200/4268/24 за позовом Кіптіли Марини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати в частині:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.
Прийняти нову постанову в цій частині про відмову у задоволені позову.
В решті рішення суду залишити без змін.
Повний текст постанови складений 20 січня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв