20 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/1/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2024 № 12802/ж10/25-01-24-05, податкове повідомлення-рішення від 16.08.2024 № 12803/ж10/25-01-24-05, податкове повідомлення-рішення від 16.08.2024 № 12804/ж10/25-01-24-05, податкове повідомлення-рішення від 16.08.2024 № 12805/ж10/25-01-24-05, податкове повідомлення-рішення від 16.08.2024 № 12809/ж10/25-01-24-05.
Позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області вчиняти будь-які дії по виконанню податкової вимоги від 16 січня 2025 року № 0002683-1305-2501 відносно ОСОБА_1 ;
заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області вчиняти будь-які дії по виконанню рішення від 16 січня 2025 року № 31/25-01-13-05-06 про опис майна у податкову заставу, що належить ОСОБА_1 ;
заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області вчиняти будь-які дії по податковим повідомленням-рішенням: від 16.08.2024 № 12802/ж10/25-01-24-05, від 16.08.2024 № 12803/Ж10/25-01-24-05, від 16.08.2024 № 12804/ж10/25-01-24-05, від 16.08.2024 № 12805/ж10/25-01-24-05, від 16.08.2024 № 12809/ж10/25-01-24-05.
Дана заява обґрунтована тим, що на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень винесено податкову вимогу від 16.01.2025 № 0002683-1305-2501 та рішення від 16.01.2025 № 31/25-01-13-05-06 про опис майна у податкову заставу. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на ефективний захист позивача і на поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, та позбавить у забезпеченні позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача. Застосування заходів забезпечення позову упередить виникнення майнових труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За своїм змістом забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі №640/18007/18, від 20.12.2019 у справі № 640/9158/19.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник лише зазначає, про можливі негативні наслідки, проте не обґрунтовує в чому полягатимуть такі негативні наслідки, складність та неможливість їх усунення. На думку суду, твердження заявника за своїм змістом є припущеннями, не підкріпленими належними доказами.
Так, з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.08.2024 №12802/ж10/25-01-24-05, від 16.08.2024 № 12803/ж10/25-01-24-05, від 16.08.2024 №12804/ж10/25-01-24-05, від 16.08.2024 №12805/ж10/25-01-24-05, від 16.08.2024 № 12809/ж10/25-01-24-05 неможливо зробити однозначний висновок про її протиправність. Водночас, висновки суду про протиправність податкових повідомлень-рішень до розгляду справи по суті, з огляду на предмет позову, означатимуть надання оцінки оскаржуваним рішенням без урахування усіх доводів та доказів учасників справи у сукупності.
При цьому, суд зазначає, що незгода з рішенням суб'єкта владних повноважень, відсутність волевиявлення щодо виконання рішення та оскарження рішення до суду не є підставою для застосування заходів забезпечення позову відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на викладене, позивач не довів обґрунтованості застосування заходу забезпечення позову з огляду на неможливість забезпечити ефективний захист або поновлення у майбутньому порушених прав у випадку задоволення позову.
Таким чином, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його порушених прав та інтересів.
При цьому з огляду на оскарження позивачем в судовому порядку вищевказаних податкових повідомлень-рішень, та враховуючи положення підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, грошові зобов'язання, які ними визначені, є неузгодженими, а тому не набувають статусу податкового боргу.
Крім того, суд зазначає, що позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій, зокрема, просить: заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області вчиняти будь-які дії по виконанню податкової вимоги від 16.01.2025 № 0002683-1305-2501 та рішення від 16.01.2025 № 31/25-01-13-05-06 про опис майна у податкову заставу, що належить ОСОБА_1 , однак питання правомірності винесення вказаних податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу не є предметом розгляду даної справи.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.01.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА