09 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/11916/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Лукашової О.Б.,
за участю секретаря Костючок В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Рябініна Д.Д.,
представника відповідача Сироти Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати Рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», утвореної Міністерством у справах ветеранів України, від 14 грудня 2023 року №11/ІІІ/3/2 щодо позбавлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;
зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України, в особі міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», утвореної Міністерством у справах ветеранів України, прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 04.03.2022 по 04.04.2022 позивач брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення заходів, внаслідок чого, відповідно до показань свідків, йому було надано статус учасника бойових дій. Зокрема, 04.03.2022 він отримав зброю АК-74 та БК по 120 патронів, гранати Ф1, РГД-5, організував пост на вулиці Київській, встановлював інженерні протитанкові споруди, готував оборонні окопи. Виконував бойові накази щодо зайняття бойових позицій та підготовки до бою з підрозділами армії РФ знаходячись безпосередньо під обстрілами артилерії військ РФ, 09.03.2022 виконував бойові завдання по перевірці наявності ворожої ДРГ Російської Федерації в лісопарку «Ялівщина», охороняв об'єкт критичної інфраструктури, що був чутливим до диверсій ДРГ - водонапірну станцію, яка єдина подавала воду на Чернігів. 17.03.2022 стрілецькою зброю вели вогонь по ворожому безпілотнику аеророзвідки. 3 04.03.2022 по 04.04.2022 здійснював щоденне бойове чергування на блокпосту та патрулювання визначених районів міста Чернігова, бойовим завданням захисту від ДРГ та військ РФ. Враховуючи наведене, позивач зазначає, що скасування наданогойому статусу «Учасник бойових дій» внаслідок відкликання документів свідками є необґрунтованим. Крім того, такі дії не відповідають положенням пункту 8-1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 №413, оскільки до Міністерства у справах ветеранів України не надходили документи від державних органів чи підрозділів стосовно позбавлення позивача наданого статусу.
Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засіданні на 01.10. 2024 о 10:30 год.
Протокольною ухвалою суду від 24.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що міжвідомча комісія на засіданні 16.11.2023 розглянула подані позивачем документи та прийняла рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій. У подальшому комісія на засіданні 14.12.2023 прийняла рішення про позбавлення позивача вказаного статусу, у зв'язку із надходженням документів, що встановлюють факт подання недостовірної інформації про участь особи у бойових діях або заходах, а саме: до Мінветеранів надійшли заяви свідків із проханням не враховувати попередньо надані ними свідчення. Водночас у спірних правовідносинах Комісія не зобов'язана з'ясовувати мотиви подання таких заяв свідками та з'ясовувати обставини, що спонукали до відмови заявників від своїх попередніх свідчень. Також відповідач посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
У судовому засіданні сторони підтримали свої позиції у справі.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено таке.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, у період з 04.03.2022 по 04.04.2022, позивач у складі добровольчого підрозділу «Хантер» брав участь у несенні чергування на блокпостах, патрулюванні міста Чернігів, виготовлянні «Коктейлі Молотова», встановленні інженерних протитанкових споруд, підготовці оборонних позиції (окопів), виконував завдання по перевірці наявності ворожих диверсійно-розвідувальних груп у лісопарку «Ялівщина» брав участь в охороні об'єкта критичної інфраструктури, що був чутливим до диверсій, а саме, водонапірна станція, знаходячись безпосередньо під обстрілами артилерії військ російської федерації, що підтверджується показаннями свідків опитаних під час судового розгляду справи та матеріалами справи (а.с. 61-62) Для виконання завдань позивач отримав відповідну зброю (а.с. 16).
Надалі позивач звернувся до міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) інвалідності волонтерів і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із заявою від 27.09.2023 про надання йому статусу учасника бойових дій як такому, що брав безпосередню участь у взаємодії зі Збройними Силами України у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 24.02.2022 по 25.03.2022. До заяв позивачами було додано: спільні нотаріально завірені свідчення гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , копії посвідчень УБД гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , копії довідок про безпосередню участь особи у заходах щодо гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , копію військового квитка гр. ОСОБА_4 , копію паспорту та РНОКПП, 2 фото (а.с. 15).
На підставі трьох свідчень учасників бойових дій рішенням міжвідомчої комісії від 16.11.2023 № 10/ІІІ/14/10 позивачу надано статус учасника бойових дій (а.с. 71).
Надалі гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надіслали до міжвідомчій комісії заяви, у яких просили не враховувати подані ними свідчення стосовно безпосередньої участі позивача у період з 04.03.2022 по 04.04.2022 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в місті Чернігові, мотивовані тим, що ними не вірно витлумачено ознаки, за якими особи можуть належати до категорії учасників бойових дій та завдання, які такими особами мають виконуватись. Так, гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомили, що позивач брав участь у несенні чергування на блокпостах, патрулюванні міста Чернігів, однак відомості про його участь у виконанні бойових завдань, бойових зіткнень з військами рф заявникам не відомі (а.с. 72-73, 78-79, 83-82).
Міжвідомча комісія рішенням від 14.12.2023 №11/ІІІ/3/2 позбавила позивача статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу 8 пункту 8-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (а.с. 24).
Вважаючи вказане рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Щодо шестимісячного строку звернення до суду суд зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 30. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомив позивача про прийняте рішення про позбавлення його статусу учасника бойових дій листом від 22.12.2023 № 13988/1.3/5.1-23 (а.с. 87-89), який був отриманий позивачем 10.01.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 106).
Водночас суд звертає увагу, що разом з листом від 22.12.2023 № 13988/1.3/5.1-23 поверталися позивачу документи, які були додані позивачем до заяви про надання учасника бойових дій, але до листа не були додані ані протокол засідання міжвідомчої комісії, а ні рішення про позбавлення учасника бойових дій.
Позивач після отримання вказаного листа без зволікань звернувся до адвоката для отримання правничої допомоги, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 18.01.2024 (а.с.94-95).
Адвокат звернувся до відповідача із адвокатським запитами від 30.01.2024 та від 27.06.2024 про надання документів, у тому числі і протоколу засідання міжвідомчої комісії та рішення про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій. Листом від 28.02.2024 № 3202/1.2/5.1-24 відповідач надіслав адвокату копії документів на адвокатський запит від 30.01.2024. Рішення міжвідомчої комісії від 14.12.2023 № 11/ІІІ/3/2 було надіслано на електронну пошту адвоката листом від 05.07.2024 № 10925/5/5.1-24 (а.с. 90-91, 97, 99-100, 105).
Ураховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позивачем з поважних причин пропущений шестимісячний строк звернення до суду, а отже клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Стаття 6 Закону №3551-XII містить вичерпний перелік осіб, які можуть бути визнані учасниками бойових дій, серед яких особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.
У разі відсутності довідки, передбаченої абзацом п'ятим цього пункту, підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є зокрема свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків (одним із яких є командир підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або добровольче формування, у складі якого особа брала участь у здійсненні відповідних заходів) про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів.
До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період, за який вони свідчать.
До періоду безпосередньої участі особи, зазначеної в абзаці першому цього пункту, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, включається період, підтверджений усіма свідками.
Аналогічні вимоги щодо підстав та порядку отримання статусу учасника бойових дій містить Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413, у редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 5 Порядку №413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно осіб, зазначених в абзацах четвертому та шостому пункту 2 цього Порядку.
Для надання статусу учасника бойових дій особи, зазначені в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, або командири добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, подають на розгляд міжвідомчої комісії документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій (пункт 6 Порядку №413).
Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, особами, зазначеними в абзацах четвертому і шостому пункту 2 цього Порядку, або командирами добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії чи осіб, які звернулися до міжвідомчої комісії.
З огляду на наведені норми права, суд звертає увагу, що чинним законодавством України визначено чіткий перелік документів, за наявності яких, особам, які в період з 24 лютого по 25 березня 2022 року брали участь у здійсненні заходів, надається статус учасника бойових дій, а саме:
1) довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах;
2) свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків (одним із яких є командир підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або добровольче формування, у складі якого особа брала участь у здійсненні відповідних заходів) про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів;
3) свідчення (заява) не менше ніж двох свідків, які брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, про період безпосередньої участі осіб, зазначених у цьому абзаці, у таких заходах, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосередньої участі у здійсненні таких заходів (для осіб, які отримали поранення, контузію, каліцтво, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю, самокалічення).
Відповідно до матеріалів справи на адресу міжвідомчої комісії надійшла заява про надання статусу учасників бойових дій позивачу відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ як таким, що в період з 24 лютого по 25 березня 2022 року у складі добровольчого формування, у взаємодії із Збройними Силами України, брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в місті Чернігові.
До заяви позивачами було надано нотаріально завірені покази трьох свідків про період безпосередньої участі особи здійснення відповідних заходів, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів.
Суд звертає увагу, що в силу вимог Закону №3551-ХІІ та Порядку №413 свідчення гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підтвердили період безпосередньої участі позивача у відповідних заходах та перелік завдань які виконував позивач, стали підставою для прийняття Комісією рішень про надання позивачам статусу учасників бойових дій.
Пунктом 8-1 Порядку №413 передбачено, що комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі, в тому числі, виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або подання недостовірних даних про особу.
Рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій приймають ті комісії, які його надавали, або їх правонаступники.
Підставою для позбавлення комісією або міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, є документи державних органів, військових частин (органів, підрозділів) або підприємств, установ та організацій, матеріали службових перевірок та інші документи, що встановлюють факт подання недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або подання недостовірних даних про неї, надіслані ними на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення.
Комісія або міжвідомча комісія в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій.
Матеріалами справи підтверджується, що гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , надіслали до міжвідомчої комісії заяви про неврахування раніше поданих ними свідчень щодо участі позивачів у заходах, водночас суд звертає увагу, що у вказаних заявах, вказані вище громадяни вказували лише на те, що ними неправильно витлумачено ознаки, за якими особи можуть належати до категорії учасників бойових дій та завдання, які такими особами мають виконуватись. Водночас вони не вказували на помилковість періоду виконання завдань, або на неправильність, вказаних у первинних свідченнях, заходів, які виконувались позивачем.
Міжвідомча комісія приймаючи рішення від 16.11.2023 № 10/ІІІ/14/10 про надання позивачу статусу учасника бойових дій підтвердила, що заходи у здійсненні, яких позивач брав учать надають останньому право на отримання статусу учасника бойових дій.
Також під час розгляду справи допитані свідки підтвердили, що позивач отримав зброю та у складі добровольчого підрозділу «Хантер» брав участь у несенні чергування на блокпостах, патрулюванні міста Чернігів, виготовлянні «Коктейлі Молотова», встановленні інженерних протитанкових споруд, підготовці оборонних позиції (окопів), виконував завдання по перевірці наявності ворожих диверсійно-розвідувальних груп у лісопарку «Ялівщина» брав участь в охороні об'єкта критичної інфраструктури, а саме, водонапірної станції, у період березень - квітень 2022 року, знаходячись безпосередньо під обстрілами артилерії військ російської федерації, на території міста Чернігів, який у період з 24.02.2022 до 31.03.2022 відносився до зони активних бойових дій, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведеться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Так, свідок ОСОБА_3 повідомив, що він проходив військову службу, є учасником бойових дій, познайомився з позивачем під час захисту моста на АДРЕСА_1 , потім разом з позивачем готували «Коктейлі Молотова», готувалися до опору окупантам (копали окопи, набирали пісок в мішки), ДРГ на вулиці Київській не було, але одного разу зупинили підозрілу особу. Підтвердив, що був у нотаріуса та надавав свідчення, а потім дійсно відмовився, але тому, що не пам'ятав прізвище позивача. Але зараз побачивши обличчя він дійсно пам'ятає, що разом з позивачем здійснювали заходи по обороні м. Чернігова.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , був знайомий з позивачем, ще до війни разом працювали, потім не спілкувались, але коли почалася облога, то свідок проходив службу в м. Чернігові і постійно проїзжав через блок пост по вул. Київській, де й бачив щодня позивача з 06.03.2022, а потім вже 20 або 21 березня 2022 року два дні підряд позивача на водокачці там де артезіанські свердловини на «Ялівщині». Позивач був зі зброєю, також повідомив, що на той час всіх хто перебував у м. Чернігові обстрілювали у тому числі і по блок постам і бачив, як позивач тягав бетонні блоки, бо там розбомбили. Разом з позивачем не знаходився, але постійно бачив до 30 березня 2022 року. Про участь позивача у безпосередніх зіткненнях з військовими російської федерації свідку не відомо.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що з позивачем познайомився після початку війни десь на 3 день, коли разом отримували зброю. Потім прибули разом з позивачем та іншими на блокпост на вул. Київській. Командиром призначили ОСОБА_7 , облаштовували блокпост, копали окопи, набирали мішки з піском, обладнували вогняні точки, патрулювали вулиці, десь через 2 дні підійшов взвод Збройних Сил, якому вони були підпорядковані, командиром від Збройних сил на блокпосту був ОСОБА_2 . Були обстріли по всьому м. Чернігову, прямо по позиції обстрілів не було, але приблизно у 100 м від блокпосту впала міна. Також патрулювали водокачку на «Ялівщині», оскільки її постійно обстрілювали і координати давали люди і щоб цьому запобігти вони здійснювали патрулювання в денний час, в нічний час - не патрулювали. У вказаних заходах брали участь десь з 26 лютого 2022 року до 4 квітня 2022 року (після відходу російських військ десь 2 дні ще були на блокпосту, поки не поступила команда від військових залишити блокпост). Команди від Збройних Сил України надавав ОСОБА_2 . У безпосередніх зіткненнях з військовими російської федерації участі не брали.
Свідок ОСОБА_8 повідомив, що позивач прийшов до другого відділення десь у березні 2022 року. Облаштовували блокпост на вул. Київській, копали окопи, охороняли свердловини водоканалу, які граничили з парком «Ялівщина» звідки очікували ворожих ДРГ. Вказані дії здійснювали лише в денний час у період з березня по квітень 2022 року.
Окрім того згідно із довідками від 29.08.2023 № 239 відносно ОСОБА_2 та від 29.08.2023 № 222 відносно ОСОБА_3 вбачається, що вказані особи дійсно з 26.02.2022 по 04.04.2022 брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в м. Чернігів (а.с. 95, 96).
Як вже зазначалося судом, чинним законодавством України визначено чіткий перелік документів, за наявності яких, особам, які в період з 24 лютого по 25 березня 2022 року брали участь у здійсненні заходів, надається статус учасника бойових дій, а саме, окрім іншого, свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків (одним із яких є командир підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або добровольче формування, у складі якого особа брала участь у здійсненні відповідних заходів) про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів.
Отже свідки підтверджують лише період безпосередньої участі особи здійснення відповідних заходів, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, але свідки не тлумачать ознаки, за якими особи можуть належати до категорії учасників бойових дій та завдання, які такими особами мають виконуватись.
Водночас приймаючи рішення від 14.12.2023 №11/ІІІ/3/2 про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу 8 пункту 8-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 не звернула уваги на вказане.
З огляду на те, що в основу оскаржуваного рішення міжвідомчої комісії про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій, покладені заяви гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відкликання свідчень, без врахування підстав такого відкликання, суд дійшов висновку про необґрунтованість спірного рішення та, як наслідок, наявність підстав для скасування рішення від 14.12.2023 №11/ІІІ/3/2 про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства у справах ветеранів України, в особі міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», утвореної Міністерством у справах ветеранів України, прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , суд вказує на таке.
Встановлення судом факту протиправності рішення суб'єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого суб'єкта обов'язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути особу у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття протиправного рішення, вчинивши дії з поновлення особи на обліку внутрішньо переміщених осіб.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, як: здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів, людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, суд не обмежений вимогами адміністративного позову, виходячи з предмету судового захисту, на який він направлений.
Враховуючи вищевикладене, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України та враховуючи, що рішення від 14.12.2023 №11/ІІІ/3/2 про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то суд дійшов висновку про необхідність задоволення цієї позовної вимоги частково, шляхом зобов'язання відповідача поновити позивачу статус учасника бойових дій.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати Рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», утвореної Міністерством у справах ветеранів України, від 14 грудня 2023 року №11/ІІІ/3/2 щодо позбавлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України поновити ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Міністерство у справах ветеранів України (пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 42657144).
Повне судове рішення складено 20.01.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА