20 січня 2025 р. м. Чернівці справа № 600/1286/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №600/1286/24-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.02.2024р. №203950004225 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.03.2024р. №203950004225 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 15.06.1991 по 01.08.1992 на посаді наукового співробітника наукового виробничого підприємства "КИМ", а також з 01.08.1992 по 21.04.1997 на посаді молодшого наукового співробітника та завідуючої лабораторії клініко-біологічних досліджень Білгородського дослідного центру лікарського рослинництва та медичних біотехнологій та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 01.02.2024р. Указаним рішенням також стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Водночас, оскільки у ході судового розгляду справи позивачем не було подано належних доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, про орієнтовний розмір яких (7570грн) було зазначено у змісті позовної заяви та про стягнення яких заявлено у змісті вимоги, то судом не вирішувалося питання про стягнення таких витрат з відповідачів.
23 грудня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цій справі, в обґрунтування якої зазначено про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 7570,00 грн, стягнути які з відповідачів і просить заявник.
Поряд з цим, у поданих до суду відзивах, Головне управління в Чернівецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області клопотали про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги та зазначали про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу зі складністю справи та обсягом роботи адвоката.
Сторони у судове засідання, призначене для вирішення даного питання не з'явились, хоча повідомлялись про дату, час і місце розгляду належним чином.
У поданій до суду заяві представник позивача просив розглянути питання ухвалення додаткового рішення без його участі та участі позивачки, на підставі наявних у справі матеріалів.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшла заява про розгляд питання щодо ухвалення додаткового рішення без участі представника пенсійного органу.
Так, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Приписами частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи подання представником відповідача-1 заяви щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі у порядку письмового провадження, зважаючи на неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду указаного вище питання в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі та перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З наявних матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Андрюк Артем Миколайович, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги №19/-03-24 від 19 березня 2024 року, ордеру серії АО №1120674 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пунктів 1.1.-1.2. договору про надання правової допомоги від 19 березня 2024 року предметом даного Договору є надання Адвокатом адвокатських послуг щодо представництва інтересів клієнта в державних органах та установах, в тому числі в органах Пенсійного фонду України та в будь-яких судах України щодо відновлення порушених прав, пов'язаних із призначенням пенсії. До складу послуг за цим договором включаються, але цим не обмежуються, зокрема, складання документів, направлення адвокатських запитів, підготовка, підписання та подання, зокрема, заяв, листів, клопотань, скарг, позовних заяв, відзивів, заперечень та ін.
Згідно пунктів 2.1, 4.1 договору про надання правової допомоги клієнт зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги на цим договором, а також відшкодовувати документально підтверджені витрати адвоката, пов'язані з виконанням цього договору, в свою чергу вартість послуг Адвоката сторони узгодили в додатковій угоді №1, яка є конфіденційною та не підлягає розголошенню.
Відповідно до додаткової угоди №1 до договору від 19.03.2024 року №19/03-24, вартість гонорару адвоката за надання правової допомоги, визначеної п.4.1 договору складає 7570,00грн.
Відповідно до Акту №1/12-2024 прийому-передачі наданих послуг по договору від 19.03.2024 року про надання правової допомоги (правничих послуг) виконавець надав правову допомогу в період з 19.03.2024 року по 20.12.2024 року, зокрема щодо підготовки та подання до суду (в тому числі супроводження справи у суді) позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а саме: зустріч з клієнтом, консультація, ознайомлення з документами, їх правовий аналіз - 1514,00грн; складання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви та надсилання до суду - 4542,00грн; правовий аналіз, написання та відправлення відзиву на позовну заяву (ймовірно відповіді на відзив) - 1514,00грн. Всього - 7570,00грн.
Проаналізувавши документи, додані до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд вважає, що такими підтверджується сплата позивачем адвокату коштів у розмірі 7570,00грн. за надання правової допомоги у цій справі.
Водночас, зважаючи на заявлені відповідачами клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування судових витрат необхідно виходити з критерію розумності їхнього розміру.
У цій справі суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, та беручи до уваги приписи частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого:
- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми;
- у цій категорії справ, враховуючи підстави даного позову, наявна судова практика Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в аналогічних відносинах, про що указано і в рішенні суду від 17 грудня 2024 року;
- справа, з огляду на правові підстави позову, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Суд також зважає і на те, що при підготовці позовної заяви, відповіді на відзив, яка загалом є ідентичною доводам позову, та представництві інтересів позивача у цій справі в суді адвокатом не витрачено значну кількість часу та зусиль (належних доказів щодо цього не подано), не виконано великого обсягу юридичної і технічної роботи.
При цьому суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №545/2432/16-а, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі №200/7763/19-а, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім цього, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на викладене, суд погоджується із твердженнями відповідачів про те, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу є неспіврозмірною зі складністю справи та не відповідає критерію реальності понесених судових витрат.
Суд вважає, що сума коштів 7570,00грн, сплачених позивачем адвокату за надану у цій справі правничу допомогу, є завищеною, необґрунтованою та не співмірною із виконаними адвокатом роботами. Такий розмір правничої допомоги є нерозумним та невиправданим. Тому наявні підстави для зменшення заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам порівну з кожного відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише у розмірі 5000 грн. Відтак, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у цій справі підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву представника позивача Андрюка А.М. про ухвалення додаткового рішення у справі №600/1286/24-а задовольнити частково.
2. Ухвалити додаткове судове рішення.
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн 00 коп.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн 00 коп.
5. У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл.Центральна, 3, м. Чернівці, 58002; код ЄДРПОУ 40329345);
Відповідач - 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.С.Бандери, 43, м.Суми; код ЄДРПОУ 21108013);
Відповідач-3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м.Тернопіль; код ЄДРПОУ 14035769).
Суддя В.О. Кушнір