про повернення позовної заяви
20 січня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/6110/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
30.12.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку від 28.02.2024 №3159/6/24-13-24-12;
зобов'язати поновити з 01.10.2023 реєстрацію як платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом включення його до реєстру платників єдиного податку.
Ухвалою суду від 01.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали. Для усунення недоліків позовної заяви запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
13.01.2025 позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказував, що згідно даних електронного кабінету платника податків єдиний податок нараховувався безперервно протягом 2023 року і 1 кварталу 2024 року, весь цей час і надалі протягом 2024 року він сплачував єдиний податок в повній мірі. Ніяких повідомлень про повернення безпідставно внесених платежів не було, податкову декларацію платника єдиного податку за 2023 рік ним було подано і податковим органом прийнято 02.02.2024. Тобто на той час всі свої зобов'язання в статусі платника єдиного податку він сумлінно виконував. Наголошував на тому, що оскільки контролюючий орган не виконав свій обов'язок щодо належного повідомлення про прийняте рішення, він був позбавлений можливості своєчасно дізнатися про порушення своїх прав та вжити заходів щодо їх захисту. Вказував, що лише після отримання відповіді на запит, він отримав інформацію про виключення його з реєстру платників єдиного податку. Відповідь на вказаний запит він отримав 01.07.2024.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, КАС України, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, є загальним законом.
Суть спірних правовідносин зводиться до не погодження позивачем з рішенням Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку №3159/6/24-13-24-12 від 28.02.2024.
Як зазначалось позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, про оскаржуване рішення позивачу стало відомо лише 01.07.2024, після отримання відповіді на запит, в якій він отримав інформацію про виключення його з реєстру платників єдиного податку.
Водночас, дослідженням доданих до позовної заяви матеріалів справи, судом встановлено, що листом Головного управління ДПС у Чернівецькій області "Про надання інформації" від 17.04.2024 №6654/6/24-13-24-12 позивача повідомлено про підстави прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення ФОП ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку від 28.02.2024 №3159/6/24-13-24-12.
При цьому встановлено, що вищевказаний лист Головного управління ДПС у Чернівецькій області "Про надання інформації" від 17.04.2024 №6654/6/24-13-24-12 надано у відповідь на заяву позивача від 18.03.2024 б/н (вх. ГУ ДПС у Чернівецькій області №7573/6/ЕКПП від 18.03.2024) щодо підстав прийняття рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
Отже, станом на 18.03.2024 позивачу було відомо про прийняте стосовно нього рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку, а листом Головного управління ДПС у Чернівецькій області "Про надання інформації" від 17.04.2024 №6654/6/24-13-24-12 повідомлено про підстави його прийняття.
Вказані обставини беззаперечно свідчать про те, що станом на 18.03.2024 позивач знав та повинен був знати про прийняте рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку, яке є предметом оскарження у даній справі.
Разом з цим, до суду з цим позовом, позивач звернувся лише 30.12.2024, про що свідчить штамп Чернівецького окружного адміністративного суду, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
З огляду на викладене, посилання позивача на те, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише 01.07.2024 є помилковими та не беруться судом до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного, матеріали справи не містять.
Відтак, зазначені посилання позивача є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Суд наголошує, що встановлення законом процесуальних строків та строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що подана позивача заява про поновлення строку звернення до суду є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу.
Згідно ч. 1. ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду, визнані судом не поважними та судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 169, 241, 243, 248 КАС України, суд -
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
2. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачу.
Згідно статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш