20 січня 2025 року справа № 580/10914/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третя особа), в якому позивачка з урахуванням уточненого позову просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України у призначенні та виплаті позивачці нерозподіленої частки одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачці нерозподілену частку одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що вона є матір'ю загиблого, внаслідок захисту батьківщини, військовослужбовця ОСОБА_2 . Крім позивачки іншою особою, яка має право на отримання одноразової допомоги є повнолітній син загиблого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка зазначає, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про виплату їй 1/2 частини (7 500 000 грн) від загального розміру одноразової грошової допомоги 15 000 000 грн, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», водночас решта суми (1/2 частини 7 500 000 грн) такої допомоги залишилась не розподіленою. Позивачка наголошує на тому, що станом на день смерті військовослужбовця ОСОБА_2 його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досяг повноліття, тому згідно ст.16-1 Закону №2011-XII (у редакції станом на день смерті військовослужбовця ОСОБА_2 ) право на призначення вищезазначеної допомоги, зокрема, мали діти, які не досягли повноліття, тому вважає, що син загиблого військовослужбовця не має права на таку грошову допомогу. Додатково вказано, що законодавством не передбачено резервування частки ОГД за особою, яка у майбутньому виявить бажання її отримати.
Ухвалою судді від 25.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідач позов не визнав, щодо його задоволення заперечив, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що у загиблого, внаслідок захисту батьківщини, військовослужбовця ОСОБА_2 , окрім матері також є син, котрий хоч і є повнолітнім, проте може мати право на отримання 1/2 ОГД, якщо він перебував на утриманні загиблого. Враховуючи викладені обставини, Міністерство оборони України зазначає, що права та свободи позивачки не порушило. Також відповідача звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Враховуючи вищенаведене представник відповідач вважає, що позовні вимоги є передчасними, оскільки право за позивачкою на отримання 1/2 частини грошової допомоги зберігається та може бути реалізовано, або у випадку нотаріально засвідчена відмова сина загиблого у отриманні одноразової грошової допомоги або у разі відмови йому у виплаті його частки, якщо у нього буду відсутнє право на отримання такої допомоги взагалі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю загиблого, внаслідок захисту батьківщини, військовослужбовця ОСОБА_2 .
Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №43/168 від 15.03.2024, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги: матері (позивачці) та дружині загиблого ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частини від 15 000 000 грн, тобто у сумі 7 500 000 грн.
Листом Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 12.06.2024 №220/13/ВихЗГВ/5339 щодо виплати позивачці нерозділеної частки ОГД повідомлено її про те, що у загиблого, внаслідок захисту батьківщини, військовослужбовця ОСОБА_2 , окрім матері також є син, котрий хоч і є повнолітнім, проте може мати право на отримання 1/2 ОГД, якщо він перебував на утриманні загиблого.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не призначенні саме їй до виплати нерозділеної частки ОГД (1/2 частини від 15 000 000 грн), остання звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту першого статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктами 1-3 пункту другого статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Статтею 16-1 Закону №2011-XII встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно пункту третього статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Згідно пунктів восьмого та дев'ятого Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацами першим-третім пункту 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №43/168 від 15.03.2024, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги: матері (позивачці) та дружині загиблого ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частини від 15 000 000 грн, тобто у сумі 7 500 000 грн.
Так, що підставою для не розподілу позивачці частки одноразової грошової допомоги в розмірі 7 500 000 грн (тобто 1/2) була наявність у загиблого, внаслідок захисту батьківщини, військовослужбовця ОСОБА_2 повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вищезазначена обставина не заперечується і позивачкою, оскільки у позовній заяві позивачка також зазначає про наявність у ОСОБА_2 сина, при цьому основним аргументом, який зазначає позивачка є те, що син загиблого військовослужбовця на час загибелі батька досяг повноліття.
Однак суд критично оцінює вищенаведене тверджень позивачки, оскільки як видно зі змісту статті 16-1 Закону №2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, діти, які не досягли повноліття та утриманці загиблого (померлого).
Аналіз даної норми дозволяє суду прийти до висновку про те, що сам факт досягнення сином повноліття не позбавляє його права на звернення до уповноваженого органу з метою призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, оскільки право на таке звернення не обмежено Законом так як син міг перебувати на утриманні батька, а відповідна наявність підстав для призначення та виплати синові невиплаченої суми грошової допомоги вирішуватиме комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Таким чином, право на виплату решти не розподіленої частки одноразової грошової допомоги в розмірі 7 500 000 грн (тобто 1/2) виникне у матері загиблого військовослужбовця (позивачки) тоді, коли син загиблого, або подасть заяву (нотаріальну засвідчену) про відмову від намірів отримати частину грошової допомоги, або прийняття рішення Комісією про відмову синові загиблого у призначенні та виплаті такої допомоги, а відтак позов заявлено передчасно.
Таким чином, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ