20 січня 2025 року м. Рівне №460/12731/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним рішення т.в.о командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яке відображено в листі/відповіді від 30.09.2024 №3751, яким відмовлено у задоволенні рапорта солдата ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби у відповідності до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач зазначає, що звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби в порядку підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Проте, рішенням від 30.09.2024 у звільненні з військової служби позивачу відмовлено. Позивач зазначає, що надав відповідачу усі необхідні та належні документи, які були правовою підставою для звільнення з військової служби: родинні зв'язки другого ступеня споріднення, неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, інвалідність особи, за якою здійснюється догляд; необхідність в постійному догляді за такою особою. Тому, винесене відповідачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач зазначає, що за результатами розгляду поданого позивачем рапорта т.в.о. Командира Військової частини НОМЕР_1 винесене рішення від 30.09.2024 №3751 про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби. Законодавець не визначив потребу постійного догляду за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II груп, як підставу для звільнення з військової служби, а пов'язав її з наявністю у військовослужбовця необхідності, тобто встановленого обов'язку, здійснювати такий догляд та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або потребою у постійному догляді інших членів сім'ї за висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Отже, обставини, наявність яких визначена законодавцем як підстава для звільнення з військової служби, має бути підтверджена відповідними документами. Відповідач зазначає, що подані з рапортом про звільнення з військової служби документи не дають підстав встановити наявність або відсутність у ОСОБА_3 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, на яких відповідно до законодавства покладено обов'язок здійснювати постійний догляд за ним, та здійснення чи нездійснення такими членами сім'ї постійного догляду. Такими документами можуть бути (але не виключно) один із документів, що підтверджує інвалідність таких осіб, їх потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, тощо. Надані позивачем з рапортом документи не є належними підтверджуючими документами наявності підстав для звільнення з військової служби. Також зазначає, що ряд документів, які позивач надав суду, не подавалися на розгляд військової частини. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 28.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За правилами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 подав Командиру зенітної ракетно-артилерійської батареї В/Ч НОМЕР_1 Рапорт від 31.08.2024 про звільнення з військової служби в порядку підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Рапорт) (а.с. 8).
До Рапорта додані документи:
1. Нотаріально завірена копія паспорта громадянина України ОСОБА_4 - НОМЕР_2 , виданий Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області, 30 березня 2000 року;
2. Нотаріально завірена копія паспорта громадянина України ОСОБА_5 - НОМЕР_3 , виданий Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області, 4 березня 1998 року;
3. Нотаріально завірена копія картки платника податків ОСОБА_4 - НОМЕР_4 від 01.06.2021;
4. Нотаріально завірена копія картки платника податків ОСОБА_5 - НОМЕР_5 від 07.02.2000;
5. Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 - серія НОМЕР_6 ;
6. Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 - серія НОМЕР_7 ;
7. Нотаріально завірена копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 від 30.06.2024;
8. Нотаріально завірена копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 від 28.06.2024;
9. Нотаріально завірена копія довідки до акту огляду МСЕК №137145 від 23.10.2008 року;
10. Витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданий ОСОБА_6 , №2687/09-06;
11. Висновок лікарської комісії виданий ОСОБА_7 №987 від 20.08.2024;
12. Копія виписки із медичної картки хворого видана ОСОБА_7 від 27.08.2024;
13. Копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2891 видана ОСОБА_7 від 16.08.2024;
14. Копія консультаційного висновку спеціаліста №1010 виданого ОСОБА_7 від 27.08.2024.
Відповідно до рапорта Командира зенітної ракетно-артилерійської батареї В/Ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 , останній клопотав перед Командиром Військової частини НОМЕР_1 по суті Рапорта (а.с. 9).
За результатами розгляду Рапорта т.в.о. Командира Військової частини НОМЕР_1 винесене рішення від 30.09.2024 №3751 про відсутність підстав для задоволення Рапорта (а.с. 34).
В листі зазначено, що законодавець не визначив потребу постійного догляду за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II груп, як підставу для звільнення з військової служби, а пов'язав її з наявністю у військовослужбовця необхідності, тобто встановленого обов'язку, здійснювати такий догляд та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або потребою у постійному догляді інших членів сім'ї за висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Отже, обставини, наявність яких визначена законодавцем як підстава для звільнення з військової служби, має бути підтверджена відповідними документами.
В листі зазначено, що подані з Рапортом про звільнення з військової служби документи не дають підстав встановити наявність або відсутність у ОСОБА_3 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, на яких відповідно до законодавства покладено обов'язок здійснювати постійний догляд за ним, та здійснення чи нездійснення такими членами сім'ї постійного догляду.
Такими документами можуть бути (але не виключно) один із документів, що підтверджує інвалідність таких осіб, їх потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, тощо.
Відповідач в листі зазначив, що надані позивачем з Рапортом документи не є належними підтверджуючими документами наявності підстав для звільнення з військової служби.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Подальшими Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжувався та діє дотепер.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина перша статті 1 Закону №2232-XII).
За приписами частини першої статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
За приписами частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:
«г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)».
За правилами пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Так, у Рапорті про звільнення з військової служби від 31.08.2024 позивач вказав підставу: у зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду за особою - братом ОСОБА_3 .
Тобто, йдеться про особу другого ступеня споріднення.
За змістом клопотання поданого Рапорта слідує, що правовою підставою звільнення з військової служби є:
«необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я».
Відповідно до Довідки МСЕК №137145 ОСОБА_3 , 1979 року народження, є особою з інвалідністю II групи з дитинства (а.с. 22).
Відповідно до Висновку ЛК №987 від 20.08.2024 ОСОБА_3 - особа з інвалідністю II групи, проживає з ОСОБА_1 ; хворий ОСОБА_3 потребує постійного догляду (а.с. 23).
Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста №1010 від 27.08.2024 ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначалися Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, яке було чинним на момент звернення з Рапортом (втрата чинності 01.01.2025).
Як передбачалося пунктом 26 Положення, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Відповідно до пункту 27 Положення, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.
Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Виходячи з аналізу наведених правових норм Положення, саме до повноважень медико-соціальної експертної комісії належали визначення ступеня обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, а також потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, в тому числі для осіб, яким встановлено II групу інвалідності.
При цьому, саме в Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією для осіб, яким встановлено II групу інвалідності, повинна бути зазначена інформація про потребу у постійному сторонньому догляді.
Судом установлено, що відповідно до Довідки МСЕК №137145 ОСОБА_3 , 1979 року народження, є особою з інвалідністю II групи з дитинства.
Проте, у такій Довідці відсутня інформація (запис) щодо потреби у постійному сторонньому догляді.
Щодо Висновку лікарської комісії №987, відповідно до якого ОСОБА_3 - особа з інвалідністю II групи, проживає з ОСОБА_1 ; хворий ОСОБА_3 потребує постійного догляду, суд зазначає таке.
Зі змісту Висновку №987 вбачається, що такий сформований відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я від 31.07.2013 №667.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 31.07.2013 №667 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 р. за № 1666/24198) затверджені:
Форма висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністючи II групи внаслідок психічного розладу;
Інструкція про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністючи II групи внаслідок психічного розладу (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1 Інструкції, Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
За правилами пункту 6 Інструкції, особам з інвалідністю I групи висновок ЛКК видається на строк встановлення їм інвалідності. Особам з інвалідністю II групи висновок ЛКК видається строком не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 6 місяців, а у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців.
Отже, даною нормою визначені строки видачі Висновку:
не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності;
не менше ніж на 6 місяців;
у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців.
Суд звертає увагу на те, що Висновок №987 щодо ОСОБА_3 виданий строком на 12 місяців.
Тобто, при видачі Висновку №987 застосована умова: «у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців».
Також, у Висновку №987 міститься посилання на «встановлення інвалідності» - з 01.10.2008, тобто міститься відсилання на Довідку МСЕК №137145, яка не місить жодного посилання на те, що особа потребує постійного стороннього догляду.
Крім того, у наданому позивачем Висновку №987 щодо ОСОБА_3 міститься запис: «проживає разом з ОСОБА_1 », однак такий запис викликає сумніви, оскільки Висновок №987 виданий 20.08.2024, а позивач зареєстрований за адресою місця проживання брата - 28.08.2024, що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади (а.с. 20).
Тому є незрозумілим те, яким чином комісією могло бути підтверджено такий факт станом на 20.08.2024.
Отже, позивачем не надано до Рапорта документів щодо наявності підстав для стороннього догляду саме позивачем, та на підтвердження умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тому, суд погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні, про те, що подані позивачем документи не давали підстав встановити наявність або відсутність у ОСОБА_3 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, на яких відповідно до законодавства покладено обов'язок здійснювати постійний догляд за ним, та здійснення чи нездійснення такими членами сім'ї постійного догляду.
При цьому, суд зазначає, що в позовній заяві позивач вказує на те, що до Рапорта він надав: Свідоцтво про смерть матері ОСОБА_9 та Свідоцтво про смерть батька ОСОБА_10 .
Суд відхиляє такі доводи позивача та зазначає, що посилання на такі документи у Рапорті відсутні.
У наданій відповідачем копії Рапорта (вх. Від 27.09.2024 №1112) також відсутнє будь-яке посилання на документи: Свідоцтво про смерть матері ОСОБА_9 та Свідоцтво про смерть батька ОСОБА_10 .
Тобто, на момент розгляду Рапорта відповідачем опрацьовані лише надані позивачем документи; оцінка наявності чи відсутності правових підстав для звільнення з військової служби надана відповідачем на підставі саме наданих документів.
Суд зазначає, що позивачем надані суду: Свідоцтво про смерть матері ОСОБА_9 та Свідоцтво про смерть батька ОСОБА_10 , Копія заяви ОСОБА_3 , від 12.09.2024 (в реєстрі №1066); Копія заяви ОСОБА_3 , від 12.09.2024 (в реєстрі №1067).
Проте, такі документи не можуть оцінюватися судом, як такі, які свідчать про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби, оскільки такі документи не були надані відповідачу разом з Рапортом; відповідач не мав можливості їх оцінити; а оскаржуване рішення підлягає оцінці виключно з підстав, які існували на момент винесення такого рішення.
Таким чином, суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з Рапортом, не надав належних доказів наявності правових підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (за сімейними обставинами - необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я), у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо правомірності відмови відповідача у задоволенні Рапорта про звільнення з військової служби.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наявні в матеріалах справи докази та установлені обставини свідчать про те, що відповідачем обґрунтовано прийняте рішення про відмову у задоволенні Рапорта про звільнення з військової служби, а тому заявлені позовні вимоги (основна позовна вимога та прохідна позовна вимога зобов'язального характеру) не підлягають до задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 20 січня 2025 року
Суддя К.М. Недашківська