Справа № 459/3743/23
Провадження № 2/459/693/2023
(додаткове)
20 січня 2025 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Горощук А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (про розподіл судових витрат) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
В провадженні Червоноградського міського суду Львівської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 17.12.2024, повний текст якого складено 26.12.2024, позовні вимоги було задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 327,90 гривень матеріальної шкоди та 10 000 гривень моральної шкоди. Крім цього, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2147,20грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
23.12.2024 до суду надійшла заява від позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 950 грн. В обґрунтування заяви послався на те, що професійну правничу допомогу відповідачу надавав адвокат Богдан П. М. На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості позивач долучив: договір про надання правничої допомоги № 5/23цс від 06.11.2023, укладений між адвокатом Богданом П. М. та ОСОБА_1 , акт-розрахунок виконаних робіт від 20.11.2024. Позивач зазначив, що адвокат виконав наступні роботи: складення позову у справі про відшкодування шкоди, усна консультація клієнту, складення заяв з процесуальних питань, додаткове ознайомлення та вивчення матеріалів кримінальної справи щодо спричинення тілесних ушкоджень та завдання матеріальної шкоди, представництво інтересів позивача у Червоноградському (Шептицькому) міському суді, в т. ч. з врахуванням часу затраченого на добирання до суду, гонорар успіху в зв'язку з частковим задоволенням заявленого позову, складання, підготовка цивільного позову в кримінальній справі. Також позивач зазначив, що гонорар успіху становить 3000 гривень та просив стягнути понесені ним витрати у зв'язку із поданням цивільного позову у кримінальні справі в сумі 4700 грн, оскільки такий його позов не був розглянутий.
07.01.2025 від представника відповідача Золочівського В. П. надійшли заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на безпідставність та необґрунтованість таких вимог.
09.01.2025 від позивача надійшли заперечення на пояснення представника відповідача, у яких зазначено, що цивільний позов у кримінальній справі не розглянутий через незаконні діяння дізнавача та прокуратури здійснені при розслідуванні даної справи та несвоєчасній передачі справи до суду. Відтак вважає, що витрати на правову допомогу, понесені позивачем у ході розгляду кримінальної справи повинні бути стягнуті з ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, суд не вирішив питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Присутність сторін при винесенні додаткового рішення не є обов'язковою (ч. 4 ст. 270 ЦПК України). Додаткове рішення ухвалюється в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про винесення додаткового рішення.
14.01.2025 сторони у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки учасників у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 20 січня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 14 січня 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 20 січня 2025 року, в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 17.12.2024, повний текст якого складено 26.12.2024, ухваленим у даній цивільній справі позовні вимоги було задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 327, 90 гривень матеріальної шкоди, 10 000 гривень моральної шкоди. Крім цього, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2147,20 гривень. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Даним рішення суду не вирішувалося питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Заява позивача про ухвалення додаткового рішення із наданням відповідних доказів надійшла до суду 23.12.2024.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України та ст. 254 ЦК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відтак, позивач звернувся до суду із вищевказаною заявою у встановлений процесуальним законом п'ятиденний строк.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1 та п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Окрім цього, статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру понесених витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: договір про надання правової допомоги від 06.11.2023 за № 5/23цс, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Богданом П. М. (а. с. 192-193), акт розрахунку виконаних робіт від 20.11.2024 № 5/23цс (а. с. 194), копію ордеру серії ВС №1237905 від 06.11.2023 (а. с. 66).
Як вбачається з акту розрахунку виконаних робіт, в межах надання правової допомоги представником ОСОБА_3 були виконані наступні роботи (надані послуги), а саме: складення позову у справі про відшкодування шкоди, усна консультація клієнту, складення заяв з процесуальних питань, додаткове ознайомлення та вивчення матеріалів кримінальної справи щодо спричинення тілесних ушкоджень та завдання матеріальної шкоди, представництво інтересів позивача у Червоноградському (Шептицькому) міському суді, в т. ч. з врахуванням часу затраченого на добирання до суду, гонорар успіху в зв'язку з частковим задоволенням заявленого позову, складання, підготовка цивільного позову в кримінальній справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року по справі № 908/299/18 та від 08 червня 2021 року по справі № 550/936/18, від 07 липня 2021 року по справі № 910/12876/19.
В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, враховуючи вищевикладене, перевіривши зміст наведених документів, враховуючи заперечення представника відповідача, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги суд вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Заявлену суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд вважає завищеною, а тому вона підлягає зменшенню.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 у користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 гривень, що буде відповідати критеріям розумності, співмірності та справедливості.
Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача і витрати на правову допомогу, понесені у зв'язку із заявленням цивільного позову у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання щодо стягнення таких витрат суд враховує те, що у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 та від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли. Водночас ВП ВС вважає, що потерпілий від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані. Таке право залишається у потерпілого незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено винесенням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Крім цього, 12 вересня 2022 року у своїй постанові Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 203/241/17 зробила висновок про те, що крім витрат на залучення експерта стороною захисту, з особи, звільненої від кримінальної відповідальності, можуть бути стягнуті також і витрати, понесені потерпілим у зв'язку з кримінальним провадженням, яке закінчилося звільненням від відповідальності.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2024 року у справі № 686/1699/20 та зазначила, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому частиною 1 статті 124 КПК. Можливість стягнення процесуальних витрат має бути роз'яснена обвинуваченому при роз'ясненні йому права на звільнення від кримінальної відповідальності і права заперечувати проти закриття кримінального провадження відповідно до частин 2 та 3 статті 285 КПК.
Таким чином, враховуючи правові висновки Верховного Суду, у стягненні з відповідача витрат, понесених позивачем у зв'язку із заявленням цивільного позову у кримінальному провадженні в сумі 4700 гривень слід відмовити.
Враховуючи викладене, заява підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.
В решті вимог - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено 20.01.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).
Суддя: М. В. Мельникович