Справа №345/39/25
Провадження № 1-кп/345/130/2025
20.01.2025 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024096170000197 про обвинувачення:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Копанки, Калуського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю ІІ групи, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.4 ст.358 та ч.1 ст. 382 КК України,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_5 ,
07.01.2025р. до суду надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 358, ч.4 ст.358 та ч.1 ст. 382 КК України, разом з угодою про визнання винуватості.
Відповідно до обвинувального акту, затвердженого прокурором, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисних дій, які виразились у підробленні посвідчення водія, яке видається установою і надає право на керування транспортними засобами, з метою особистого використання, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, у вчиненні умисних дій, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а також у вчиненні умисних дій, які виразились у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України
Кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.30.11.2016, в територіальному сервісному центрі МВС №2641, що в м. Калуш по вул. М.Грушевського, 104, ОСОБА_2 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_1 , категорій «А», «Б»,«С», «С1», «D», «BE», «C1E», «D1E», «DE». Вказане посвідчення виготовлене на бланку №868039.
В подальшому, у 2016 році, більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, у зв'язку із тимчасовою втратою посвідчення водія НОМЕР_1 , виготовленому на бланку№868039, ОСОБА_2 вирішив придбати підроблене посвідчення водія, з метою його особистого використання.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що відповідно до вимог абзацу 7 п. 20 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 511 від 20.05.2009, якщо посвідчення водія, яке вилучено в особи, позбавленої права на керування транспортними засобами, на момент її звернення знищено або втрачено, такій особі видається нове посвідчення водія (зокрема в електронній формі без виготовлення його на бланку) після складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, яким, відповідно, передбачено, що коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається, діючи всупереч встановленому порядку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за невстановлених слідством обставин умисно вступив у злочинну змову із невстановленою особою та домовився з нею про виготовлення йому за грошову винагороду у сумі 8000 гривень посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій «А», «Б»,«С», «С1», «D», «BE», «C1E», «D1E», «DE».
При цьому ОСОБА_2 , виступив співучасником злочинних дій та будучи об'єднаним з невстановленою слідством особою єдиним злочинним умислом на виготовлення підробленого посвідчення водія, діючи як співвиконавець, достовірно знаючи, що його паспортні дані та фотокартка будуть використані для виготовлення підробленого офіційного документу - посвідчення водія на право керування транспортними засобами, у 2016 році (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) за допомогою мобільного телефону через застосунок «Viber» надав невстановленій досудовим розслідуванням особі інформацію про посвідчення водія серії НОМЕР_1 виданого йому 30.11.2016 року в ТСЦ 4642 м. Калуш на право керування транспортними засобами категорії «А», «Б»,«С», «С1», «D», «BE», «C1E», «D1E», «DE», свої паспортні дані, фотокартку та зразок свого підпису, тобто реалізував свою участь у підробленні офіційного документу та сприяв його підробленню.
В подальшому невстановлена досудовим розслідуванням особа, за невстановлених обставин, місці і часі, у 2016 році (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) на бланку серії НОМЕР_2 , яке офіційно видане 05.11.2016 ТСЦ 0744 РСЦ ГСЦ МВС ОСОБА_6 , плоским способом друку, виготовила ОСОБА_2 підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого йому 30.11.2016 на право керування транспортними засобами категорій «А», «Б»,«С», «С1», «D», «BE», «C1E», «D1E», «DE»,з терміном дії до 30.11.2046 та передала його ОСОБА_2 за грошову винагороду у розмірі 8000 гривень.
В подальшому, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_2 віднайшов своє не підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виготовлене на бланку серії НОМЕР_1 , категорій «А», «Б»,«С», «С1», «D», «BE», «C1E», «D1E», «DE», видане йому 30.11.2016 ТСЦ МВС №2641.
Проте, 13.01.2024 року в смт. Нижанкович Самбірського району Львівської області, у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, працівниками поліції при оформленні процесуальних документів, у ОСОБА_2 вилучено вказане посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виготовлене на бланку серії НОМЕР_1 , яке в подальшому передане на зберігання до територіального сервісного центру МВС №2641.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Як установлено статтею 298 КУпАП, яка кореспондується із ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 29.05.2024 року у справі №455/118/24 провадження 3/455/155/2024, яка набрала законної сили 12.07.2024, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Незважаючи на це, ОСОБА_2 , будучи належним чином ознайомленим з даною постановою, знаючи про позбавлення його права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 29.05.2024 року у справі №455/118/24 провадження 3/455/155/2024, яка набрала законної сили 12.07.2024, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою невиконання вищевказаної постанови суду, 26.09.2024 о 17 год. 21 хв. по вул. Глібова, м. Калуша, Калуської ТГ, Івано-Франківської області, керував транспортним засобом-автомобілем«VolkswagenBora», д.н.з. НОМЕР_3 , де був зупинений поліцейськими групи реагування патрульної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області та на нього було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП України.
Також, з січня 2024 року до 26.09.2024, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що порушує вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску до керування транспортними засобами», умисно використовував завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виготовленого на бланку серії НОМЕР_2 , у власних потребах, а саме для керування транспортним засобом.
Так, 26.09.2024 о 17 год. 21 хв., в м. Калуші по вул. Глібова Калуської ТГ Івано-Франківської області, для складання процесуальних документів про адміністративне правопорушення, працівниками СРПП Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, здійснено зупинку автомобіля «VolkswagenBora», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Під час перевірки документів ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим, оскільки він після вилучення у нього його посвідчення водія, не складав теоретичного і практичного іспитів за вищою із категорій, ніж зазначені у посвідченні водія, і дане посвідчення у встановлений законом спосіб йому не видавалось, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пред'явив поліцейським групи реагування патрульної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківськійзавідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виготовлене на видане бланку серії НОМЕР_2 , тим самим використав підроблений офіційний документ.
Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 3 ст. 358, ч.4 ст.358 та ч.1 ст. 382 КК України.
Під час досудового розслідування між прокурором Калуської окружної прокуратури та обвинуваченим за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 03.01.2025 р., згідно умов якої враховано:
-ступінь та характер сприяння підозрюваного, у проведенні кримінального провадження щодо нього, зокрема те, що в ході досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_2 вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю вчинених ним кримінальних правопорушень;
-характер і тяжкість підозри, зокрема те, що злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2 за ч. 3 ст.358 та ч. 1 ст.382 є нетяжкими злочинами. Також ОСОБА_2 підозрюється у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст.358 КК України, обтяжуючих обставин не встановлено;
-наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, зокрема, ОСОБА_2 повністю визнав вину, активно сприяв розкриттю вчинених ним злочинів та кримінального проступку, сам ініціював укладення даної угоди та беззастережно погоджується на призначення покарання, визначеного сторонами угоди.
ОСОБА_2 розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, повністю визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень. Крім цього, ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які б згідно ст. 67 КК України обтяжували покарання, не встановлено.
Враховуючи, що підозрюваний щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, то сторони погоджуються на призначення покарання: за ч. 3 ст. 358 КК України - 1 рік позбавлення волі; за ч. 4 ст. 358 КК України - штраф 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.; за ч.1 ст. 382 КК України -2 роки позбавлення волі. Згідно ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, погоджуються остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити іспитовий строк 2 роки, крім того покласти обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просить затвердити угоду, призначивши обвинуваченому визначену сторонами міру покарання. Також просить вирішити питання щодо речових доказів та судових витрат.
Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст.358 та ч.1 ст. 382 КК України, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатен реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди про визнання винуватості, зобов'язання. Угоду уклав добровільно і примусового тиску під час укладання угоди на нього не було. Просить угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисник підтримав позицію свого підзахисного і також просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Заслухавши думку сторін провадження, роз'яснивши сторонам провадження наслідки укладення та затвердження угоди відповідно до вимог ст. 473 КПК України, з'ясувавши в обвинуваченого чи цілком він розуміє права і обставини, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України і закону, переконавшись, що укладення сторонами даної угоди є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості, відповідає суспільним інтересам, суд вважає, що укладену між прокурором та підозрюваним угоду про визнання винуватості слід затвердити з наступних підстав.
Так, згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.358, ч. 1 ст. 382 КК України, є нетяжкими злочинами, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України є кримінальним проступком.
Дана угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України щодо змісту угоди про визнання винуватості. Під час судового засідання встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним. Обставин, які би перешкоджали затвердженню угоди - не встановлено.
Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.
Судом встановлено, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано згідно обвинувального акту та угоди про визнання винуватості за ч. 3 ст. 358, ч.4 ст.358 та ч.1 ст. 382 КК України.
Із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суспільної небезпеки вчиненого, даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом'якшують його покарання, узгоджене сторонами угоди покарання обвинуваченому буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових правопорушень.
З огляду на викладене, враховуючи пом'якшуючі обставини, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, особу ОСОБА_2 , який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відсутні негативні характеристики по місцю його проживання, а також те, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.4 ст.358 та ч.1 ст. 382 КК України, та затвердження угоди про визнання винуватості.
Таким чином, під час підготовчого судового засідання встановлені законні підстави для затвердження угоди і призначення узгодженої сторонами міри покарання.
До обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України судові витрати, пов'язані із проведенням експертиз, які мають доказове значення в межах даного кримінального провадження, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ст. 374 КПК України, арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.09.2024 року, справа № 345/5564/24 (провадження № 1-кс/345/823/2024) слід скасувати у повному обсязі.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 468, 469, 470, 472, 473, 474, 475, 476 КПК України,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03.01.2025 р. між прокурором Калуської окружної прокуратури - ОСОБА_4 та обвинуваченим - ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст.358 та ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання:
-за ч. 3 ст. 358 КК України - 1 рік позбавлення волі;
-за ч. 4 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.;
-за ч.1 ст. 382 КК України -2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки, якщо він впродовж визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає наступні покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта, а саме: 4775,40 гривень на проведення судово-технічної експертизи №СЕ-19/109-24/4059-ДД від 30.09.2024 року.
Арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.09.2024 року, справа № 345/5564/24 (провадження № 1-кс/345/823/2024) - скасувати
Речові докази:
- посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 30.11.2016 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , поміщене до спецпакету SUD № 2081200, яке знаходиться при матеріалах кримінального провадження - знищити;
- DVD-R диски із відеозаписами із портативних відеореєстраторів працівників поліції; копії матеріалів справи № 455/118/24, провадження № 3/455/155/2024 Старосамбірського районного суду Львівської області, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження - залишити при вказаних матеріалах
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Суддя ОСОБА_7