Рішення від 09.01.2025 по справі 927/891/24

РІШЕННЯ

Іменем України

09 січня 2025 року м. Чернігів справа № 927/891/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» (код 44811440) 39600, м. Кременчук, вул. Пугачова Вадима, 8-д, корпус А, офіс 210 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» (код 43462455) 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 42, секція 42/2

до фізичної особи - підприємця Тайкача Ігоря (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1

про стягнення 810 372 грн 61 коп.

за участі представників учасників справи:

від позивача: Циганкова І.І. - адвокат (ордер серії ВІ № 1244115 від 16.09.2024)

відповідача: Борода А.В. - адвокат (ордер серії СВ № 1110959 від 20.12.2024)

від третьої особи: Парчевський В.Ю. - адвокат (ордер серії ВВ № 1034097 від 13.09.2023)

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2024 року через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» до фізичної особи-підприємця Тайкача Ігоря про відшкодування збитків в розмірі 858 172,61 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 09/03-ІТ перевезення вантажів від 09.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

залучити Товариство з обмеженою відповідальністю “ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 23 жовтня 2024 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальний строк для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні фізичну особу-підприємця Тайкача Ігоря (або його повноважного представника) в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Повідомити третю особу, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 23.09.2024 направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 23.09.2024 17:10.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 23.09.2024 є такою, що отримана адресатами 24.09.2024.

Таким чином, учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 23.10.2024 підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористались.

У встановлений процесуальний строк відповідачем відзив на позовну заяву, а третьою особою письмові пояснення щодо позову до Господарського суду Чернігівської області подані не були.

08.10.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 07.10.2024 відповідача про закриття провадження у справі; дана заява обґрунтована тим, що на думку відповідача, існує рішення Господарського суду Чернігівської області, ухвалене у справі № 927/1035/23 за результатами вирішення спору між тими ж сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.10.2024 постановлено:

заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

проведення судового засідання у справі № 927/891/24, призначеного на 23 жовтня 2024 року на 10:00, здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зал судового засідання № 306).

23.10.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 22.10.2024 позивача про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів.

Дане клопотання обґрунтоване перебуванням повноважного представника позивача - адвоката Циганкової І.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.10.2024 постановлено:

призначити підготовче засідання на 06 листопада 2024 року;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 23.10.2024 направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 23.10.2024 19:35.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 23.10.2024 є такою, що отримана адресатом 24.10.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 06.11.2024 підготовчому засіданні відповідач не скористався.

До початку 06.11.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 06.11.2024 позивача про зміну підстав позову та про зменшення розміру позовних вимог, якою останній просить стягнути з відповідача в порядку регресу збитки в розмірі 810 372,61 грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).

Суд приймає до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, оскільки вона подана у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, а тому спір вирішується з її урахуванням.

Суд зазначає, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки суд прийняв зменшення позивачем позовних вимог, тому має місце нова ціна позову - 810 372,61 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2024 постановлено:

призначити підготовче засідання на 19 листопада 2024 року;

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» та Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

Ухвала суду від 06.11.2024 направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 06.11.2024 19:01.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.11.2024 є такою, що отримана адресатом 07.11.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 19.11.2024 підготовчому засіданні відповідач не скористався.

11.11.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення від 11.11.2024, зі змісту яких вбачається, що третя особа підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити (з урахуванням вищезгаданої заяви позивача про зміну підстав позову та про зменшення розміру позовних вимог).

Подаючи вказану вище заяву по суті справи третя особа зазначає, що оскільки на дату подання її до суду примірник ухвали суду від 23.09.2024 нею отриманий не був, а з її змістом товариство ознайомилось 30.10.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, як наслідок - третя особа вважає письмові пояснення такими, що подані у встановлений процесуальний строк.

Ухвалою суду від 23.09.2024 встановлений процесуальний строк для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», ухвала суду від 23.09.2024 доставлена до електронного кабінету третьої особи 23.09.2024 17:10, а тому з огляду на вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України є такою, що отримана адресатом 24.09.2024; як наслідок - останній день встановленого судом процесуального строку на подання третьої особою письмових пояснень щодо позову є 09.10.2024.

Таким чином, письмові пояснення щодо позову є такими, що подані третьою особою з пропуском встановленого процесуального строку.

Разом з тим, в підготовчому засіданні 19.11.2024 повноважний представник третьої особи заявив усне клопотання про поновлення процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії.

В обґрунтування даного клопотання третя особа вказує, що відповідна заява по суті справи підготовлена та подана ним до суду з урахуванням заяви від 06.11.2024 позивача про зміну підстав позову та про зменшення розміру позовних вимог, яка була направлена до електронного кабінету товариства 06.11.2024.

Присутня в підготовчому засіданні 19.11.2024 повноважна представниця позивача не заперечила проти даного клопотання третьої особи.

Розглянувши клопотання третьої особи про поновлення процесуального строку на подання письмових пояснень щодо позову, суд постановив протокольну ухвалу про його задоволення.

До початку підготовчого засідання 19.11.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 18.11.2024 відповідача, якою останній просить:

закрити провадження у справі, оскільки, на думку ФОП Тайкача Ігоря, існує рішення Господарського суду Чернігівської області, ухвалене у справі № 927/1035/23 за результатами вирішення спору між тими ж сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав;

у разі відмови у закритті провадження у справі - зупинити провадження у справі у зв'язку з перебуванням відповідача на альтернативній чи військовій службі, що залучений як громадянин Ізраїлю до подалання наслідків нападу ісламістів у військовий час та повернення до України (п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України та п. 1 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з даною заявою відповідач вказує, що він є громадянином Ізраїлю. Військово-політичний кабінет Ізраїлю проголосував за введення пункту 40 Алеф, що означає офіційне оголошення війни. У суботу, 7 жовтня 2023 року, глава Міноборони Йоав Галант оголосив особливий стан на всій території Ізраїлю після терористичного нападу ісламістів хамасу. Для залучення подолання наслідків нападу ісламістів хамасу багато громадян Ізраілю було залучено як до несення військової служби так і надання інших необхідних послуг для порятунку життя населенню.

01.05.2024 року (згідно відмітки в паспорті) відповідач повернувся до Ізраїлю та не може взяти участь у розгляді справи, а також очевидної неможливості надати будь-які додаткові документи (за необхідності), а також в даній справі не має представника.

Присутні в підготовчому засіданні повноважні представники позивача та третьої особи проти даної заяви відповідача (в частині закриття провадження у справі та зупинення провадження у справі) заперечили.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд постановив протокольну ухвалу про залишення їх без задоволення, з огляду на наступне:

відповідач відповідні клопотання обґрунтовує тим, що на його думку, спір вже вирішено між тими ж сторонами (ТОВ “МД РЕСУРС», ФОП Тайкач Ігор, ТОВ “ПОЛІГРАН-ТРЕЙД») з тим самим предметом (стягнення збитків у розмірі вартості вантажу в сумі 810 372,61 грн) та з тих самих підстав (взаємовідносини між сторонами по Договору № 09/03-ІТ перевезення вантажів від 09.03.2023) в межах справи № 927/1035/23.

Однак з огляду на вказану вище заяву від 06.11.2024 позивача про зміну підстав позову та про зменшення розміру позовних вимог підставою для стягнення з відповідача збитків в сумі 810 372,61 грн товариством визначено факт виконання ним зобов'язання по відшкодуванню збитків перед третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю “ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» в сумі 810 372,61 грн (претензія від 14.10.2024 № 14/10-01, Угода від 30.10.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 1 від 05.11.2024); як наслідок - позивач отримав право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача в розмірі виплаченого відшкодування - 810 372,61 грн.

Натомість під час вирішення спору в межах справи № 927/1035/23 було встановлено недоведеність позивачем факту заподіяння йому збитків у розмірі вартості втраченого вантажу відповідачем.

Однак відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків з підстав недоведеності не позбавляє права позивача на звернення до суду з новим позовом про їх відшкодування після фактичного понесення збитків.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, виходячи з наступного:

за правилами п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Натомість як вказує відповідач він є громадянином Ізраїлю та 01.05.2024 повернувся до Ізраїлю, що унеможливлює його перебування у складі Збройних Сил України.

Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі (п. 1 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України).

Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина визначаються Законом України “Про альтернативну (невійськову) службу».

Згідно ст. 1, 2, 5 Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством.

Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України.

Звертаючись з даною заявою відповідач надає копію перекладу з івриту на українську мову прохання від 12.03.2024 компанії Natali Healthcare Solutions Ltd (одержувач: Державна міграційна служба України) дозволити Тайкачу Ігорю виїзд з України з метою його повернення до Ізраїлю.

З вказаного прохання вбачається, що відповідач є громадянином Ізраїлю, має ізраїльський закордонний паспорт і працює в компанії Natali Healthcare Solutions Ltd на посаді фельдшера та водія карети швидкої допомоги з надання медичної допомоги при невідкладних станах; до того, як в Україні почалася війна, ОСОБА_1 повернувся до своєї родини; наразі держава Ізраїль зіткнулася з величезним дефіцитом спеціалістів у галузі медицини, зокрема, фахівців з надання невідкладної медичної допомоги; Тайкач Ігор є фахівцем саме в цій галузі та має величезний досвід роботи, тож його повернення до Ізраїлю надасть можливість продовжити надавати населенню необхідні для порятунку життя медичні послуги.

Натомість суд не може взяти до уваги наданий відповідачем документ, оскільки вірність перекладу відповідного прохання з івриту на українську мову не засвідчена нотаріально; при цьому, за правилами ст. 34 Закону України “Про нотаріат» нотаріальними діями, що вчиняються нотаріусами є, зокрема, засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу.

Будь - яких інших доказів перебування відповідача саме на альтернативній (невійськовій) службі ним надано не було.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач зареєстрований в якості суб'єкта господарювання за законодавством України, має на території України місцезнаходження, має електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд», що дозволяє йому брати участь в судових засіданнях особисто (в т.ч. дистанційно в режимі відеоконференції) або через представника.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2024 постановлено:

продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11 грудня 2024 року;

Ухвала суду від 19.11.2024 направлена відповідачу та третій особі до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 25.11.2024 14:51.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 19.11.2024 є такою, що отримана адресатами 25.11.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 11.12.2024 судовому засіданні відповідач та третя особа не скористались.

10.12.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 09.12.2024 третьої особи про розгляд справи за відсутності її повноважного представника.

Звертаючись з даною заявою третя особа посилається на інформацію, розміщену на офіційному веб-порталі судової влади України стосовно того, що у зв'язку з проведенням ремонтних робіт у приміщенні Господарського суду Чернігівської області та відсутністю технічної можливості суд припиняє проведення судових засідань в режимі відеоконференції в залі 306 з 03.12.2024.

10.12.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 10.12.2024 відповідача про зупинення провадження у справі, яким останній просить зупинити провадження у справі у зв'язку з його перебуванням на альтернативній (невійськовій) службі, до якої він був залучений як громадянин Ізраїлю до подалання наслідків нападу ісламістів у військовий час та повернення до України (п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України та п. 1 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України).

Присутня в судовому засіданні 11.12.2024 повноважна представниця позивача заперечила проти даного клопотання відповідача.

Натомість, як вказує відповідач, він є громадянином Ізраїлю та 01.05.2024 повернувся до Ізраїлю, що унеможливлює його перебування у складі Збройних Сил України.

Звертаючись з даним клопотанням відповідач зазначає, що він є громадянином Ізраїлю, де вкрай необхідними є працівники на критично важливих підприємствах, зокрема, в медичній сфері, де він і проходить службу через особливий (військовий) стан на всій території країни після терористичного нападу ісламістів хамасу: згідно довідки від 04.12.2024 компанії Natali Healthcare Solutions Ltd відповідач працює в компанії на посаді водія-фельдшера реанімобіля служби невідкладної медичної допомоги; компанія визнана підприємством критично важливим для національної економіки і робота пана Тайкача в системі невідкладної медичної допомоги є критично важливою й необхідною, особливо з огляду на поточну ситуацію в Державі Ізраїль (переклад даної довідки з івриту на українську мову засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ільяшовим О.В. 06.12.2024, зареєстровано в реєстрі за №№ 28673-28674).

01.05.2024 року (згідно відмітки в паспорті) відповідач повернувся до Ізраїлю та не може взяти участь у розгляді даної справи; натомість відповідач вбачає необхідність при вирішення даного спору надати пояснення зі спірного питання, однак з огляду на перебування за межами України він позбавлений можливості вчиняти відповідні процесуальні дії, належним чином захищати свої права та законні інтереси (як особисто, так і через представника); при цьому відповідач вказує, що у випадку відмови в задоволенні даного клопотання ним будуть вживатися заходи, спрямовані на пошук представника, а тому просить не розглядати дану справу за його відсутності.

Розглянувши додані до клопотання відповідача документи, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують той факт, що робота Тайкача Ігоря на посаді водія-фельдшера реанімобіля в компанії, яка визнана підприємством критично важливим для національної економіки Ізраїля, є саме альтернативною (невійськовою) службою, яка запроваджується замість проходження військової служби.

Крім того, суд враховує, що відповідач зареєстрований в якості суб'єкта господарювання за законодавством України, має на території України місцезнаходження, має електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд», яка забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Тому, фізична особа - підприємець Тайкач Ігор не позбавлений можливості приймати участь в судових засіданнях особисто (дистанційно в режимі відеоконференції) або через представника, а також подавати як заяви по суті справи, так і заяви з процесуальних питань через електронний кабінет. Даний факт свідчить про існування у відповідача можливості належним чином захищати свої справи та законні інтереси.

За змістом ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

В судовому засіданні 11.12.2024 повноважна представниця позивача заявила усне клопотання про надання їй дозволу на подання нею додаткових пояснень щодо проведеного позивачем та третьою особою зарахування зустрічних однорідних вимог (з можливістю надання підтверджуючих доказів).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення повноважної представниці позивача, суд дійшов висновку про можливість задоволення відповідного клопотання останньої.

В судовому засіданні 11.12.2024 оголошено перерву до 23.12.2024 до 09 год. 00 хв..

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.12.2024 постановлено:

призначити судове засідання на 23 грудня 2024 року;

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

Ухвала суду від 11.12.2024 направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 11.12.2024 23:10.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 11.12.2024 є такою, що отримана адресатом 12.12.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 23.12.2024 судовому засіданні відповідач не скористався.

20.12.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області позивачем подані відповідні додаткові пояснення та підтверджуючі докази.

До початку судового засідання 23.12.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 22.12.2024 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні.

Дана заява по суті справи містить клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на її подання.

Розглянувши відповідне клопотання, суд дійшов висновку про можливість його задоволення.

В судовому засіданні 23.12.2024 повноважна представниця позивача повідомила суд про намір скористатися своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив.

В судовому засіданні 23.12.2024 оголошено перерву до 09.01.2025 до 14 год. 30 хв.

27.12.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.01.2024 по справі № 927/1035/23 встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення ФОП «Тайкач Ігор».

27.12.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області від третьої особи надійшло пояснення на відзив на позовну заяву.

30.12.2024 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшло заперечення на пояснення позивача та третьої особи.

В судовому засіданні 09.01.2025, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 365, 366 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

У відповідності з ст. 48, 49, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», до зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Зважаючи на те, що відповідач зареєстрований в якості суб'єкта господарювання за законодавством України, має на території України місцезнаходження, шкоду було завдано на території України, дана справа підсудна Господарському суду Чернігівської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні.

Господарським судом Чернігівської області під час розгляду справи № 927/1035/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» до фізичної особи-підприємця Тайкач Ігор, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Полігран-Трейд» про стягнення 893 172,61 грн збитків, встановлено, що 09.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Полігран-Трейд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» (експедитор) було укладено договір № 09/11-1Т міжнародного перевезення вантажів, відповідно до п. 1.1. якого експедитор від свого імені, за плату та за рахунок замовника зобов'язується надати послуги перевезення, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим Договором (далі - Договір №09/11-1Т від 09.11.2022).

Відповідно до п. 1.2. Договору №09/11-1Т від 09.11.2022 умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються Сторонами в Заявках на перевезення (далі - Заявка). Заявка є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.2.1. Договору №09/11-1Т від 09.11.2022 сторони обумовили, що Експедитор зобов'язаний здійснити перевезення вантажу, а також надати інші послуги за домовленістю із Замовником, які пов'язані із перевезенням вантажу.

Експедитор має право залучати третіх осіб до виконання договору без погодження Замовника. Експедитор несе відповідальність за дії третіх осіб, як за свої власні (п. 2.4.4. Договору №09/11-1Т від 09.11.2022).

Ціною Договору є сума вартості усіх послуг, які надані Експедитором Замовнику, та зазначаються в Заявках. Вартість послуг погоджуються сторонами в Заявках (п. 4.1.,4.2. Договору №09/11-1Т від 09.11.2022).

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору №09/11-1Т від 09.11.2022 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань у випадках, які передбачені цим Договором та законодавством України. Експедитор несе відповідальність за вантаж з моменту його завантаження в ТЗ та видачі товарно-транспортних документів і до моменту його доставки в місце призначення. Експедитор не несе відповідальність за пошкодження або втрату вантажу під час операцій завантаження або розвантаження, крім випадків, якщо це обумовлено в Заявках або випливає із характеру перевезення.

Пунктами 6.1.-6.3 Договору №09/11-1Т від 09.11.2022 Сторони погоджуються на необхідність досудового врегулювання спорів відповідно до Договору у претензійному порядку або шляхом переговорів. Претензії, відповіді на них можуть бути направлені із використанням офіційних засобів зв'язку. Претензії можуть бути пред'явлені Сторонами одна одній протягом 6 (шести) місяців з дня виникнення підстав для її пред'явлення. Претензія розглядається стороною, яка її отримала, протягом 30-ти календарних днів з дня отримання. У випадку задоволення претензії розрахунки між Сторонами здійснюються протягом 30-ти календарних днів після одержання відповіді про повне чи часткове задоволення претензії. У разі не вирішення претензії сторонами, спір можу бути передано на розгляд компетентного суду.

Згідно з п. 8.1. Договору №09/11-1Т від 09.11.2022 договір набирає чинності з моменту підписання. Договір укладений на невизначений строк. Договір може бути змінено чи доповнено за згодою обох сторін.

Між Замовником та Експедитором складена і погоджена заявка №24 від 21.03.2023, відповідно до якої визначені наступні умови: Замовник: ТОВ “Полігран Трейд»; Експедитор: ТОВ “МД Ресурс»; дані авто: НОМЕР_2 ; дані водія: ОСОБА_2 ; адреса завантаження: м. Констанці, Румунія, Дмитро 0976312231; адреса замитнення: м. Констанца, Румунія (на місці); пункт перетину кордону: п/п Порубне; адреса розмитнення: по АЕ; адреса вивантаження: Україна; дані вантажу: ДТ; вага вантажу: 25т; ставка по перевезенню: 52500 грн до п/п Порубне, 50 грн/км на коло по Україні; форма оплати: безготівка, після розвантаження, по сканкопіях 1-2 дні; дата завантаження: 22-23 березня 2023 року; дата розвантаження: 29-30 березня 2023 року; додаткові умови: цистерна суха, чиста. Заявка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками товариств.

09.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» (експедитор) та фізичною особою-підприємцем Тайкач Ігор (перевізник) укладено договір №09/03-1Т перевезення вантажів (далі - Договір №09/03-1Т від 09.03.2023).

Відповідно до умов Договору №09/03-1Т від 09.03.2023:

п.1.1. Перевізник від свого імені, за плату та за рахунок Експедитора зобов'язується надати послуги перевезення, а Експедитор зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим Договором, в тому числі, обґрунтовані витрати Перевізника, якщо вони раніше не були включені у вартість послуг. На підставі цього Договору Перевізником можуть надаватися, як по різному, так і в сукупності, такі послуги:

а. Перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів автомобільним, морським, авіа- та/або залізничним транспортом на території України та/або за її межами;

b. Інші послуги які стосуються вантажу та передбачені Законом України “Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року №1955-IV, іншими нормативно-правовими актами.

п. 1.2. Умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються Сторонами в Заявках на перевезення (далі за текстом - Заявка). Заявка є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов Договору та Заявки, - пріоритетними є умови Заявки.

п. 1.4. Обмін інформацією про вантаж, пересилання Заявок, рахунків-фактур, актів-приймання передачі, довідок чи будь-яких інших документів, повідомлення про рішення щодо вантажу, зміну маршруту, позаштатні ситуації, а також обмін будь-якою іншою інформацією, що пов'язана із виконанням зобов'язань Сторонами та цим Договором, буде здійснюватися через засоби зв'язку, які вказані в цьому пункті (далі в тексті - офіційні засоби зв'язку). Сторони заявляють, що регулярно перевіряють вказані в цьому пункті засоби зв'язку, жодна із Сторін немає права посилатися на обставину не отримання інформації чи документів, якщо вони були надіслані офіційними засобами зв'язку.

п. 2.2.7. Перевізник зобов'язаний повідомляти Експедитора про всі дії із вантажем, що вимагають прийняття рішення Експедитором, та очікувати на такі рішення.

п.2.3. Експедитор має право визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту, тип транспортного засобу, необхідний для перевезення; вимагати від Перевізника надання інформації про хід перевезення вантажу; давати перевізнику вказівки, що не суперечать українським та міжнародним нормативно-правовим актам, умовам Договору та іншим документам, наданим Перевізнику; змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержувача, завчасно, у розумний строк повідомивши про це Перевізника, з відшкодуванням витрат на зміну маршруту відповідно до Договору.

п.2.4.1. Перевізник має право змінювати маршрут перевезення, діючи виключно в інтересах Замовника та відповідно до умов Договору.

п. 3.1. Кожне замовлення на надання послуг перевезення попередньо узгоджується між Експедитором та Перевізником шляхом погодження Заявок на перевезення вантажів.

п.3.2. Заявки складаються в письмовій формі. Підписуються уповноваженою особою Експедитора і надсилається Перевізникові офіційними засобами зв'язку. Заявка повинна бути надіслана не менше, ніж за 2 (дві) доби до планової дати завантаження ТЗ. Сторони погоджуються, що заявки передані офіційними засобами зв'язку мають юридичну силу оригіналу. Наступне передання оригіналу Заявки не є обов'язковим.

Заявка повинна містити відомості, що забезпечують належне виконання обов'язків Сторін, а саме: номер і дата Заявки; реквізити Договору, відповідно до якого надсилається Заявка; найменування Перевізника і Експедитора; дата та час подання транспортного засобу під завантаження та розвантаження, необхідний тип та кількість рухомого складу, спосіб розвантаження; адреса завантаження та розвантаження; адреса митного оформлення у разі надання послуг транспортного експедирування з міжнародного перевезення вантажу; найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; вид та тип вантажу, найменування вантажу; вага брутто, вид пакування; кількість місць вантажу, властивості вантажу, що вимагають особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення; маршрут слідування; митний перехід; вартість перевезення (сума фрахту, крім додаткових витрат). Сума фрахту включає в себе винагороду Перевізника та суму, що підлягає сплаті третім особам, залученим до виконання замовлення; порядок розрахунків між Сторонами з визначенням сум та термінів; номер транспортного засобу; ПІБ та мобільний телефон водія, № автомашини; ПІБ та мобільні телефони контактних осіб, з якими можна/необхідно зв'язуватися в ході виконання перевезення вантажу (п.п. 3.3.1.-3.3.15. п.3.3. Договору №09/03-1Т від 09.03.2023).

Відповідно до п. 3.4. Договору №09/03-1Т від 09.03.2023 одержану заявку Перевізник приймає або відхиляє шляхом надіслання повідомлення офіційними засобами зв'язку. Строк розгляду Заявки Перевізником - 2-ві доби з моменту її отримання, але не пізніше ніж за 2 доби до повідомленої Експедитором запланованої дати завантаження ТЗ. У разі прийняття Заявки Перевізник надсилає Експедитору Заявку, підписану уповноваженою особою із вказівкою ТЗ та іншої необхідної інформації. Із цього моменту Заявка вважається погодженою Сторонами. У випадку неповідомлення Перевізником про прийняття чи відхилення Заявки протягом строку її розгляду, то Заявка вважається неприйнятою до виконання. Будь-які зміни в Заявку мають бути погоджені Сторонами в порядку прийняття Заявки.

п.4.1. Ціною Договору є сума вартості усіх послуг, які надані Перевізником Експедитору, та зазначаються в Заявках.

п.4.3. За результатами надання послуг Сторонами підписується Акт надання послуг. Перевізник, після надання послуг згідно конкретної Заявки, надсилає Експедитору: копії товарно-транспортних накладних (CMR-у випадку міжнародних перевезень; ТТН - у випадку внутрішніх перевезень), Акт надання послуг, рахунок-фактуру, заявку на перевезення. За погодженням Сторін Акт надання послуг та рахунок-фактура можуть складатися за результатами виконання кількох Заявок.

п.4.4. Експедитор зобов'язаний протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання Акту надання послуг підписати його та направити Перевізнику або висловити обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг чи їх вартості.

п.5.1. Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань у випадках, які передбачені цим Договором та законодавством України.

п.5.3. Перевізник несе відповідальність за вантаж з моменту його завантаження в ТЗ та видачі товарно-транспортних документів і до моменту його доставки в місце призначення. перевізник не несе відповідальність за пошкодження чи втрату вантажу під час операцій завантаження чи розвантаження, крім випадків, якщо це обумовлено в Заявках або випливає із характеру перевезення.

п.5.9. У випадку прострочення доставки вантажу з вини Перевізника, Перевізник сплачує штраф у гривні у розмірі, що еквівалентний 100 доларів США за автомобіль за офіційним курсом НБУ на дату сплати, за кожні 24 години прострочення. Максимальна сума неустойки, яка може бути нарахована відповідно до цього пункту, обмежується сумою 50 % вартості перевезення.

п. 6.1.-6.3. Сторони погоджуються на необхідність досудового врегулювання спорів відповідно до Договору у претензійному порядку або шляхом переговорів. Претензії, відповіді на них можуть бути направлені із використанням офіційних засобів зв'язку. Претензії можуть бути пред'явлені Сторонами одна одній протягом 6 (шести) місяців з дня виникнення підстав для її пред'явлення. Претензія розглядається стороною, яка її отримала, протягом 30-ти календарних днів з дня отримання. У випадку задоволення претензії розрахунки між Сторонами здійснюються протягом 30-ти календарних днів після одержання відповіді про повне чи часткове задоволення претензії. У разі не вирішення претензії сторонами, спір може бути передано на розгляд компетентного суду.

29.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» направлено Відповідачу Заявку на міжнародне перевезення вантажу від 21.03.2023 №3, згідно якої були визначені наступні умови: Перевізник ФОП ТАЙКАЧ ІГОР; Замовник ТОВ “МД РЕСУРС»; Дані авто НОМЕР_2 ; Дані водія Шуляк Анатолій, НОМЕР_3 ; Адреса завантаження м. Констанца, Румунія, Дмитро 097 631 22 31; Адреса замитнення м. Констанца, Румунія (на місці); Пункт перетину кордону п/п Порубне; Адреса розмитнення Енергетична митниця м. Чернівці; Адреса вивантаження м. Бучач, Тернопільська область; Дані вантажу ДТ; Вага вантажу 24,5 т; Ставка по перевезенню 70000 грн; Форма оплати Безготівкова, після розвантаження, по сканкопіях 1-2 дні; Дата завантаження 21-22 березня 2023 року; Дата розвантаження 29-30 березня 2023 року; Додаткові умови Цистерна суха, чиста; Вказана Заявка не містить підписів ані Позивача, ані Відповідача.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної - CMR №675104 від 21.03.2023 представник фізичної особи-підприємця “Тайкач Ігор» (водій ОСОБА_3 ) отримав вантаж третьої особи на загальну суму 22160,34 доларів США по курсу долара на день завантаження 36.56860000 грн. (за вказаними даними CMR було визначено місце доставки вул. Метрологічна, 42 м. Київ).

29.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» офіційними засобами зв'язку на електронну пошту направив фізичній особі-підприємцю Тайкач Ігор підписану ним заявку №3 від 21.03.2023.

Відповідач зобов'язання по перевезенню вантажу за заявкою №3 від 21.03.2023 не виконав, оскільки автомобіль був завантажений, але не був відвантажений у строки визначені у заявці, а саме 29-30 березня 2023 року.

Фізична особа - підприємець Тайкач Ігор у листі, адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» зазначив, що станом на 28.03.2023 завантажено автомобіль MAN TGХ 28.480 державний номер НОМЕР_4 , який знаходиться на Румунсько-Українському кордоні, автомобіль Mercedes-Benz AXOR 2445LX державний номер НОМЕР_5 не завантажено. У разі не завантаження автомобіля д.н.з. НОМЕР_5 до 18-00 години 28.03.2023 завантажений автомобіль д.н.з. НОМЕР_4 не буде розвантажено без 100% оплати наданих послуг за два автомобіля. До листа додаються виставлені рахунки на суму 120000 грн та 143633,94 грн.

Фізична особа - підприємець Тайкач Ігор направив Товариству з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» претензію №004 від 29.03.2023 на суму 287821,31 грн згідно якої вимагав оплати послуги перевезення та зазначав, що він заявку на цей час не отримав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» у відповіді на претензію зазначив про незаконне утримання вантажу.

У листі №005 від 30.03.2023 фізична особа - підприємець Тайкач Ігор повторно вимагав оплату за послуги перевезення вантажу, що не був відвантажений та за послуги перевезення не завантаженого автомобіля, при цьому зазначав, що станом на 30.03.2023 автомобіль знаходиться в м. Києві у нього на зберіганні до повного розрахунку зі сторони експедитора.

Позивач у листі за вих. №30/03-2 від 30.03.2023 з претензію не погодився та зазначив, що ТОВ “Полігран-Трейд», як одержувач вантажу, звертався до ФОП “Тайкач І.», як до перевізника його вантажу, з метою отримання вантажу та зазначав бажане місце поставки. Маючи сумніви і різні вимоги щодо адреси вивантаження, перевізник мав керуватися або CMR №675104 від 21.03.2023 року або зв'язатися з експедитором для з'ясування подальших інструкцій. Тому прострочення строків доставки та відмова від доставки з посиланням на відсутність інформації щодо місця поставки є необґрунтованими. Щодо повідомлення ФОП “Тайкач І.» про невиконання умов Договору перевезення-2 - недоставку вантажу у місце призначення у зв'язку з несплатою ТОВ “МД РЕСУРС» послуг перевезення, посилаючись на п. 4.1., 4.4. договору зазначив, що станом на кінець робочого дня 30.03.2023 у порушення строків доставки, вантаж не доставлено вантажоодержувачу, послуга є такою, що не надана перевізником. Відповідно право вимагати будь-які кошти у перевізника не настало.

Таким чином, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2024 по справі № 927/1035/23, яке набрало законної сили, було встановлено, що відповідач прийняв Вантаж/Товар до перевезення, проте ним допущено порушення зобов'язання із збереження переданого для перевезення товару і він не був доставлений ТОВ “Полігран Трейд».

14 жовтня 2024 року за вих. №14/10-01 на адресу позивача надійшла претензія від TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» на суму 928 253,54 грн, у зв'язку з тим, що вимоги претензії TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» від 25.04.2024 за вих. №25/04-01 про компенсацію збитків в розмірі 858 172, 61 грн не були виконані TOB «МД Ресурс».

Згідно претензії за вих. №14/10-01 від 14.10.2024 збитки TOB «ПОЛІГРАН- ТРЕЙД» у зв'язку із втратою зазначеного товару становлять 928 253,54 грн та складаються з:

810 372, 61 грн - вартість товару, еквівалент в гривні вартості товару, зазначеної в міжнародній товарно-транспортній накладній - CMR №675104 від 21.03.2023 в розмірі 22 160,34 доларів США по курсу долара 36.56860000 грн. (на день завантаження);

114 680, 93 грн - акцизний податок, зазначений у графі 47 «Нарахування платежів», код 092 «Пальне. Акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України суб'єктами господарювання» та у графі В «Подробиці розрахунків» позначено списання в особистого рахунку TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» 43462455, платіжна інструкція на здійснення передплати митного оформлення №2089 від 24.03.2023, Скрін-шот електронного кабінету Державної митної служби TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» (списання акцизного податку 22.03.2023 в розмірі 114 680,93 грн ВМД 23UA903200005347U9);

3 200, 00 грн - вартість митно-брокерських послуг згідно Договору про надання послуг №10/01-23 від 10.01.2023 з додатками, Акту наданих послуг №129 від 28 березня 2023 року, платіжної інструкції №6290 від 19.04.2023.

Надалі, між TOB «МД РЕСУРС» та TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.10.2024 на суму 614 796,08 грн за Договором міжнародного перевезення вантажів №09/11-ІТ від 09.11.2022.

TOB «МД РЕСУРС» платіжною інструкцією від 05.11.2024 перерахувало на користь TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» грошові кошти у сумі 195 576,60 грн по компенсації збитків за Претензією №14/10-01 від 14.10.2024.

Отже, TOB «МД РЕСУРС» відшкодувало TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» збитки, понесені внаслідок невиконання ФОП Тайкач Ігор своїх зобов'язань з перевезення вантажу за Договором перевезення вантажів №09/03-ІТ від 09.03.2023 та втратою вантажу перевізником, у розмірі 810 372,68 грн.

Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина перша статті 314 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

Згідно ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Частиною 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Згідно ч. 1 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні (ст. 37 Конвенції).

Таким чином, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч. 2 ст. 924 ЦК України.

Крім того, ст.37 Конвенції закріплює за перевізником/експедитором з разі відшкодування збитків Замовнику, право отримати компенсацію від інших перевізників.

Положеннями ст. 20 Конвенції передбачено, що той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, що кореспондується із ст. 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до частини першої ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що “збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За правилами ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, слід зазначити, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв'язок між порушенням відповідачем зобов'язання, що випливає з договору та збитками полягає у тому, що за умови дотримання відповідачем умов Договору в частині збереження вантажу та його передачі третій особі, збитки не було б завдано.

Згідно з положеннями статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про транспортно-експедиційну діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 618 ЦК України, яка вміщена у главу 51 цього Кодексу, передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

Умови зазначеної статті є загальними для застосування у зобов'язальних відносинах, тому при вирішенні цього спору, суд враховує насамперед приписи ст. 13 Конвенції, якою передбачено, що одержувач вантажу може пред'явити вимоги перевізнику від свого імені лише у разі, якщо останні основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Якщо з договору не випливає, що експедитор повинен виконати свої обов'язки особисто, експедитор має право залучити до виконання обов'язків інших осіб. Покладення обов'язку на третю особу не звільнить експедитора від відповідальності.

Відповідальність експедитора за дії третіх осіб, які беруть участь у виконанні договорів в силу закону або за дорученням боржників, випливає із суті договірних відносин.

Договір є підставою для виникнення зобов'язальних відносин між сторонами, і юридично тільки вони самі можуть або “виконувати», або “не виконувати» договір.

Боржник хоч і може, якщо інше не передбачено в договорі, залучити до фактичного виконання таких договорів третіх осіб, але юридично і виконавцем, і відповідальною особою, залишається він сам, тому за вину цих осіб він відповідає як за власну, і посилання на відсутність вини з його сторони за наявності третіх осіб не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Таким чином, відповідно до ст. 932 ЦК України, ч. 3 ст. 14 Закону “Про транспортно-експедиційну діяльність» на експедитора, як на особу, що відповідає перед клієнтом, покладається відповідальність за ті аспекти, які входять до переліку відповідальності перевізника. Отже за втрату вантажу відповідальним перед клієнтом лишається експедитор, який в подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством. (Постанова КГС ВС від 16.10.18 у справі № 906/1219/16)

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При цьому, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Згідно зі статтею 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та статтею 924 ЦК України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення.

Статтею 1191 ЦК України передбачено особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 228 ГК України встановлено учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Із вищевикладеного вбачається, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України при регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, шо виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.

Верховний Суд у постанові від 16.10.2018 по справі №906/1219/16 сформував правову позицію, що відповідно до ст.932 ЦК України, ч.3 ст.14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» на експедитора, як на особу, що відповідає перед клієнтом, покладається відповідальність за ті аспекти, які входять до переліку відповідальності перевізника. Отже за втрату вантажу відповідальним перед клієнтом лишається експедитор, який в подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати -інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес застосовується після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. по справі №233/6517/16-ц).

Регресне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов'язання. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата. Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотньої вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається трудовим законодавством (Постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 р. по справі №675/28/15-ц).

Матеріалами справи встановлено, що 09.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Полігран-Трейд» (Замовник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МД Ресурс» (Експедитор, позивач) укладено договір міжнародного перевезення.

На виконання умов даного договору третя особа доручила позивачу здійснити послугу з перевезення вантажу відповідно до укладеної між сторонами Заявки № 24 від 21.03.2023.

У свою чергу, позивачем укладено договір № 09/03-1Т від 09.03.2023 перевезення вантажів з відповідачем, відповідно до умов якого останній зобов'язувався надати послугу з перевезення вантажу на умовах складеної між сторонами Заявки.

Відповідач прийняв товар до перевезення згідно Договору перевезення вантажів №09/03-1Т від 09.03.2023, проте ним було допущено порушення зобов'язання із збереження переданого для перевезення товару і останній не був доставлений ТОВ “Полігран Трейд».

Дані обставини встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2024 по справі №927/1035/23, яке набрало законної сили.

14 жовтня 2024 року позивачем, як експедитором по договору №09/11-1Т від 09.11.2022, була отримана від замовника перевезення TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» претензія на суму 928 253,54 грн, у зв'язку з невиконанням TOB «МД Ресурс» зобов'язань по перевезенню вантажу.

Позивачем було відшкодовано TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» збитки на суму 810 372,68 грн, що підтверджується Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.10.2024 на суму 614 796,08 грн за Договором міжнародного перевезення вантажів №09/11-1Т від 09.11.2022 та платіжною інструкцією від 05.11.2024 на суму 195 576,60 грн.

Таким чином, TOB «МД РЕСУРС» відшкодувало TOB «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» збитки, понесені внаслідок невиконання ФОП Тайкач Ігор своїх зобов'язань з перевезення вантажу за Договором перевезення вантажів №09/03-ІТ від 09.03.2023 та втратою вантажу перевізником, у розмірі 810 372,68 грн.

Отже, TOB «МД РЕСУРС» має законне право в порядку регресу на підставі статті 1191 ЦК України та 228 ГК України вимагати відшкодування збитків від ФОП Тайкач Ігор у розмірі 810 372,68 грн.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на спростування наявності його вини у втраті вантажу. Причинний зв'язок між порушенням відповідачем зобов'язання, що випливає з договору та збитками полягає у тому, що за умови дотримання відповідачем умов Договору в частині збереження вантажу та його передачі третій особі, збитки не було б завдано.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 12 155,59 грн.

ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» у поясненнях щодо позову вказало, що сума судових витрат, які третя особа понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, орієнтовно становить 20 000,00 грн. Розрахунок та докази судових витрат буде надано ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» у встановлений законодавством строк.

З огляду на сталу практику Верховного Суду (до прикладу постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 02.04.2024 у справі № 907/568/22 тощо) щодо практичної реалізації передбаченого у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, зокрема в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, остання відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Оскільки на момент ухвалення даного рішення ТОВ «ПОЛІГРАН-ТРЕЙД» не подано заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які третя особа сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, суд не вирішує питання щодо розподілу відповідних витрат.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» до фізичної особи-підприємця Тайкача Ігоря про відшкодування збитків в розмірі 810 372 грн 61 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Тайкача Ігоря (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МД РЕСУРС» (код 44811440, 39600, м. Кременчук, вул. Пугачова Вадима, 8-д, корпус А, офіс 210) 810 372,61 грн збитків та 12 155,59 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2025.

Суддя А.С.Сидоренко

Попередній документ

124517976

Наступний документ

124517979

Інформація про рішення:

№ рішення:	124517977
№ справи:	927/891/24
Дата рішення:	09.01.2025
Дата публікації:	21.01.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернігівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; перевезення, транспортного експедирування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (26.03.2025)
Дата надходження:	10.02.2025
Предмет позову:	стягнення 810 372 грн 61 коп

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

23.10.2024 10:00	Господарський суд Чернігівської області
06.11.2024 09:00	Господарський суд Чернігівської області
19.11.2024 11:00	Господарський суд Чернігівської області
11.12.2024 09:00	Господарський суд Чернігівської області
23.12.2024 09:00	Господарський суд Чернігівської області
09.01.2025 14:30	Господарський суд Чернігівської області
26.03.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд