18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
20 січня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1665/24
Вх.суду №19983/24 від 31.12.2024
Вх.суду №784/25 від 17.01.2025
Господарський суд Черкаської області
у складі головуючого судді Хабазні Ю.А.,
розглянувши заяву від 31.12.2024
заявника, ОСОБА_1 ,
про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність,
1. ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду із заявою від 31.12.2024 з вимогою відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність.
2. Ухвалою суду від 07.01.2025 заяву залишено без руху, встановлено та вказано на спосіб усунення недоліків - викласти заяву у новій редакції у якій усунути недоліки, вказані у пунктах 5-7 мотивувальної частини цієї ухвали суду.
3. Згідно з ухвалою суду від 07.01.2025 вказано на наступні недоліки:
1) відсутність у заяві викладу обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
2) відсутність у заяві обґрунтованого розрахунку суми 1 198 215,66 грн. основного боргу та суми 54 700 грн. пені і штрафу, які заявлені як сума боргу перед кредиторами і яка підлягає реструктуризації згідно з Планом реструктуризації;
3) не зазначення конкретних доказів, що підтверджують вказані обставини, в тому числі на підтвердження розрахунку суми, а особливо - документів про передачу грошей;
4) відсутність зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
5) відсутність переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви;
6) відсутність зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви"
7) виготовлення фотографічного зображення (копії) трудової книжки не з оригіналу документа.
8) відсутність зазначення обставин (фактів) про те, що боржник припинив погашення кредитів за кожним з кредитних та інших зобов'язань (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати).
9) відсутність зазначення обставин (фактів) про те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
10) що існує загроза неплатоспроможності, поняття якого розкрито у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20 та інших.
11) відсутність у описі майна боржника, що належить йому на праві власності, відомостей про незареєстроване майно заявника.
4. 17.01.2025 до суду через підсистему "Електронний суд" заявником подано "Клопотання про долучення матеріалів до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи" у якому він надав як пояснення, так і заперечення щодо вимог у постановленій судом ухвалі від 07.01 2025, і до якого додав заяву про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність у новій редакції та додатки до заяви "згідно з описом, всього на 1012 аркушах".
5. Аналізуючи та порівнюючи первісну заяву від 31.12.2024 та заяву про усунення недоліків від 17.01.2025 суд приходить до таких висновків.
5.1. Заявник повністю усунув недолік, вказаний у підп. 9 п.3 цієї ухвали (абз.3 п.6.2 ухвали від 07.01.2024) - а саме, вказав на відсутність відкритих щодо нього виконавчих проваджень.
5.2. Заявник частково усунув недоліки, вказані у підп.5 п.3 цієї ухвали (абз.4 п.5 ухвали від 07.01.2024) - а саме більш конкретно зазначив у "ОПИСІ документів, які додаються до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (у роздруківках та копіях)" окремі конкретні документи (пункти 5, 6, 7, 12. 21, 24, 25, 26, 28, 29, 31 первісного Опису та відповідно пункти 5-7, 12, 21, 24-26, 30, 31, 33-53 нового Опису) і їх вид. Однак заявник не вказав: осіб, якими створені переважна більшість із цих документів (авторів); осіб, у яких знаходиться оригінал кожного конкретного документа; паперовим чи електронним є кожен конкретний документ.
5.3. Решту недоліків заявник не усунув взагалі - а саме:
не виготовив копію (фотографічне зображення) трудової книжки з оригіналу документа (п.9 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), ч.2, 4 і 5 ст.91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), хоча у заяві від 17.01.2025 заявник прямо вводить суд в оману: "На виконання вказівки суду до заяви долучено копію з оригіналу трудової книжки ОСОБА_1 " Проте всупереч цьому твердженню фотографічні зображення трудової книжки на аркушах 244-245 первісної заяви та аркушах 257-258 нової заяви є ідентичними, що очевидно, тобто новий примірник фотографічного зображення на вимогу ухвали суду не виготовлявся;
згідно із п.5 ч.3 ст.162 ГПК України заява має містити "виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги". Згідно з п.3. ч.2 ст.116 Кодексу заява має містити "виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду". Однак заява не містить викладу обставин про укладення кожного конкретного договору та про факти отримання і сплати коштів по такому конкретному договору, розрахунок боргу по такому договору. Також у заяві не вказано конкретних доказів (з реквізитами документів), які підтверджують такі обставини;
у заяві не наведено "обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються" (п.3 ч.3 ст.162 ГПК України), "за кожним з кредитних зобов'язань" (п.2 ч.2 ст.115 Кодексу) хоча у заяві вказано, що "Детальний розрахунок заборгованості наведено у Списку кредиторів і боржників, що додається." При цьому суд не проявляє "надмірного формалізму" і допускає можливість подання такого розрахунку у іншому від заяви документі (оскільки цей інший документ не є доказом, а є частиною заяви, складається і підписується заявником одночасно із заявою). Однак і з наданого заявником "Детального розрахунку…" не зрозуміло, з яких конкретних доданків (сум) складається загальна сума заборгованості 1 198 215,66 грн., як і не обгрунтовано і не розраховано походження суми 54 700 грн. пені чи штрафу. Не містить він і розрахунку заборгованості перед кожним конкретним кредитором та посилання на докази, які цей розрахунок перед кожним конкретним кредитором підтверджують;
у заяві (саме у заяві, як на цьому вказує закон) жодного конкретного доказу не вказано, в той час як саме заява має містити "зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини" (п.5 ч.3 ст.162 ГПК України ). Зазначення і додання доказів - це різні дії. У даному випадку якісь докази додані, окремі з них вказані конкретно, однак які саме обставини вони підтверджують заява викладу не містить;
заява не містить: зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); (п.8 ч.3 ст.162 ГПК України) Натомність заявлено клопотання, яке не відповідає вимогам ст.81 ГПК України, про витребування не відомих ні заявнику, ні суду конкретних доказів;
заява не містить викладу обставин (фактів) про те, що існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності, п.4 ч.2 ст.115 Кодексу, поняття якого розкрито у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20 та інших);
у порушення п.3 ч.3 ст.116 Кодексу у заяві не вказано підстав виникнення зобов'язань (а саме конкретних первинних документів про передачу грошей).
5.3.1. Усвідомлено умисним невиконанням ухвали суду заявником суд вважає:
а) не зазначення заявником навіть у тому неналежно складеному "ОПИСІ документів, які додаються до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (у роздруківках та копіях)" відомостей про те: які з доданих документів подані в оригіналі, а які в копії; які з доданих документів є письмовими, а які електронними; оригінали яких документів (які подані суду в копії) наявні у заявника, а які у інших осіб і у кого саме " - оскільки лише заявнику відомо, які документи у нього на руках, та оскільки саме ця інформація є ключовою при оцінці судом поданих доказів (п.8 ч.3 ст.162 ГПК України). При цьому суд повторно наголошує на тому, що перелік має містити вказівку як на кожен документ окремо, так і на його реквізити - дату, номер, автора (особи яка його створила), а також виду (оригінал чи копія), наявності у заявника або іншої особи оригіналу доказу, якщо до суду подана копія (подана до суду копія може бути засвідчена лише володільцем оригіналу);
б) не зазначення дати останнього платежу за кожним з кредитних зобов'язань - оскільки такі відомості установлюються звичайною швидкодоступною інформацією щодо руху коштів по своєму власному банківському рахунку та оскільки саме така конкретна дата по кожному кредитору та по кожному договору вимагається п.2 ч.2 ст.115 Кодексу. Отже, заява не містить викладу обставин (фактів) про те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців та не вказано у заяві і не додано до неї доказів на їх підтвердження (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати).
Так, "Список кредиторів та боржників ОСОБА_1 станом на 31.12.2024" містить дату договору і дату настання строку виконання договору за ним. Однак не містить вказівки на дату припинення погашення платежів (зокрема, останнього платежу) і на доказ цьому (з конкретним посилання у заяві та його доданням до заяви і конкретного зазначення у переліку).
За сімома (7) договорами із вказаних у вищеназваному Списку строк виконання ще не настав і настане у майбутньому, однак підстав включення їх до загальної суми заборгованості, Плану реструктуризації, припинення їх погашення - не вказано.
в) не надання суду інформації про незареєстроване за ним майно, яке належить йому на праві особистої власності чи на праві спільної сумісної власності подружжя (п.4 ч.4 ст.116 Кодексу) - оскільки намагання переконати суд і кредиторів, що він не має ліжка, шафи, телефона, комп'ютера (з якого надіслано заяву), одежі, постільної білизни, посуду - нікчемні.
Обов'язок заявника згідно із Кодексом полягає у тому, щоб зазначити усе наявне у нього майно. Лише після цього він може висловити свою клопотання до суду стосовно того, на які з конкретні об'єкти з цього майна згідно із законодавством не може бути звернено стягнення. Вирішувати ж питання і оцінювати доводи заявника про те, чи підпадає воно під визначені законодавством ознаки, чи підлягають ці норми застосуванню - має суд, в тому числі й з урахуванням думки кредиторів, а не заявник самостійно, та ще й не вказуючи такого майна.
Виключення ж окремих майнових об'єктів боржника із складу ліквідаційної маси здійснюється судом відповідно до ст. 132 Кодексу.
6. При цьому суд вважає за необхідне вказати на таке.
6.1. Заявник має заявляти саме таку точну суму, яку може підтвердити наявними у нього доказами (довести), та надати розрахунок цієї суми з посиланням на докази, які її підтверджують. Якщо заявник не може підтвердити доказами заявлену суму, то має її зменшити до тієї, яку може підтвердити доказами і розрахунком.
Відсутність обґрунтованого розрахунку є перешкодою прийняття заяви.
6.2. Пояснення про те, що "боржник виконав всі можливі і доступні йому заходи для того, щоб отримати потрібну інформацію, проте не отримав її від деяких кредиторів з причин, що не залежали від волі Боржника", що "заявник та його представник зробили все можливе задля того, аби отримати необхідну для складання конкретизованого «Списку кредиторів та боржників ОСОБА_1 »", що "викладені у них відомості є актуальними, їх наведено з урахуванням того обсягу інформації, яким володів заявник станом на день звернення до суду" - не звільняє заявника самостійно здійснити розшук необхідних доказів до складання і подання заяви про відкриття провадження у справі до суду, а не перекладати їх розшук на суд чи вимагати визнання вимог без таких документів - згідно з ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви додаються "інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу", а саме документи, які підтверджують "розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором". Тобто це мають бути договори і саме головне - первинні касові документи про передачу грошей (надання кредиту) - підп.11 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148). Лише такі документи згідно із законом є доказами передачі грошей.
Якщо заявник не знає навіть реквізитів цих конкретних документів, то установлення фактів, на підставі яких має прийматися судове рішення, є неможливим, що є перешкодою прийняття заяви до розгляду судом.
Згідно з постановою Верховного Суду у справі №915/36/20 від 21.10.2020 на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
7. Копія із належним чином засвідченої копії може бути засвідчена лише нотаріусом відповідно до ст.76 Закону України "Про нотаріат". Копія із ксерокопії (не посвідченої копії) доказом бути не може взагалі і не може подаватися до суду.
Так, згідно із ч.3 і 5 ст.91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Згідно із ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом.
Приєднання електронних документів в оригіналі чи електронних копій паперових документів до заяви в підсистемі "Електронний суд" є "засвідченням копії доказу заявником" шляхом накладення електронного підпису. Але таке засвідчення не звільняє заявника від обов'язку вказати у самій заяві та у переліку додатків: які конкретні документи до заяви додано; які з них є оригіналами, а які копіями; які з них паперові, а які електронні; у кого знаходиться оригінал такого доказу, якщо до суду подано копію.
В даному випадку суд не оцінює чи є вміщені в підсистему "Електронний суд" зображення доказами (як по формі так і по суті), а вказує на те, що сама заява і додатки до заяви не оформлені відповідно до вимог, які визначені ГПК України, що є перешкодою прийняття заяви.
9. Доступ до правосуддя полягає у такому компромісі між державою у особі суду та особою яка звертається до суду, що для виконання судом свого обов'язку здійснити правосуддя, особа спочатку має виконати свій обов'язок звернення до суду саме з такою заявою (за змістом і додатками), яка є прийнятною з точки зору закону, який цей компроміс визначає - суд не приймає до розгляду будь-які заяви, а лише такі, які містять за чітко визначеним переліком необхідні для розгляду відомості і докази. При цьому докази (як основа будь-якого судового рішення) мають бути подані у чітко визначеній формі (а не "те що вдалось отримати" - тобто фактично заявник розуміє і вже наче сам визнає їх ущербність).
Тому суд не може погодитись із доводами заявника про те, що "є надмірним формалізмом" вимога суду до нього дотриматись норм ГПК України при поданні заяви.
Компроміс у цьому питанні вирішено у як у ч.1 ст.3 ГПК України, так і у ч.1 ст.2 Кодексу, згідно з якими справа про банкрутство розглядається у порядку, передбаченому ГПК України з урахуванням визначених Кодексом особливостей, тобто спочатку застосовуються норми ГПК України, а лише потім - особливості, визначені Кодексом. Але під такими "особливостями" закон розуміє дві норми, які по різному регулюють одне й те саме питання. Однак ГПК України і Кодекс таких норм (суперечливих) не містять - навпаки, на противагу доводам заявника, процесуальні "особливості" в Кодексі лише доповнюють існуючі в ГПК України норми.
Зокрема, заявник вказує, що "зазначені недоліки заяви ОСОБА_1 нажаль не можуть бути виправлені у зв'язку із тим, що ст.162 ГПК України стосується вимог до Позовної заяви" і не стосується заяви про відкриття справи про його неплатоспроможність. Тобто заявник сперечається із судом у тому, які недоліки він має виправляти, а які ні і фактично відмовляється виконувати ухвалу суду.
Усі ці дії заявника вказують на його неповагу до закону та суду, а також на намагання перекласти обов'язок доказування його неплатоспроможності на суд або ж на домагання визнати його неплатоспроможним без передбачених законом доказів - після прийняття заяви до розгляду.
10. Отже заявник не усунув недоліки поданої заяви.
Відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
У зв'язку з цим необхідно повернути заяву з доданими до неї документами заявнику. Оскільки вони подані через підсистему "Електронний суд", то усі ці матеріали наявні у заявника, а роздруковані у суді як копії - тому залишаються у суді.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст.129, ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути заяву ОСОБА_1 від 31.12.2024 з доданими до неї документами заявнику.
Ухвала суду набрала законної сили 20.01.2025 Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
С у д д я Хабазня Ю.А.
Х-2. 14-925-0001