Справа №201/4617/24
Провадження № 2/201/363/2025
20 січня 2025 року місто Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Галко С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , про витребування майна та стягнення заборгованості,
У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , про витребування майна та стягнення заборгованості.
25 квітня 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 11 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із статтею 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
В силу частини 3 статті 131 ЦПК України суд визнає, що позивач повторно не з'явився до суду без поважних причин.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Позивач та його представник неодноразово, завчасно повідомлялися про призначені судові засідання по даній справі на 27 травня, 11 липня, 26 вересня, 11 листопад 2024 року та 20 січня 2025 року, шляхом направлення судових повісток до їх електронних кабінетів у системі «Електронний суд», про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронного документу від 30 квітня, 27 травня , 12 липня, 26 вересня та 12 листопада 2024 року, але в судові засідання щодо розгляду справи по суті в зазначені дати не з'явилися та не проінформували суд про поважність причин неявки.
Слід також зазначити, що згідно зі ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи.
Судом встановлено, що позивач та їх представник до суду повторно не з'явилися, не подали заяв з належним обґрунтуванням поважності причин їх неявки у судові засідання, не повідомлено і не надано заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
За таких обставин, судом визнано факти неявки позивача у судові засідання по справі, як такі, що відбулися без поважних причин.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом. (ч.ч. 1, 2, п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», у силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони, яким беззаперечно є позивач, який звернувся до суду з позовом, є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії»).
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 (справа № 310/12817/13) процесуальний закон не вказує на необхідності врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.05.2020 по справі № 9901/11/19 вказала, що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.
У розумінні процесуального законодавства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.
Позивач повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, докази чого наявні у матеріалах справи.
При цьому причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду.
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Європейський суд з прав людини у справі «Каракуця проти України» зазначив, що неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене свідчить про недобросовісність здійснення позивачем свої процесуальних прав.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач, який належним чином повідомлявся про час та місце проведення судового засідання, повторно не з'явився до суду, не підтримавши вимоги в судовому засіданні, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, його нез'явлення перешкоджає розгляду такої справи, що є підставою для залишення цього позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, -
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , про витребування майна та стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя С.О. Демидова