17.01.2025м. СумиСправа № 920/1340/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/1340/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська Агропромислова Компанія» (40014, м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, оф. 61, код ЄДРПОУ 43274624)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубовичі» (41321, Сумська область, Конотопський район, с. Дубовичі, вул. Цимбала Павла, 11, код ЄДРПОУ 34135441)
про стягнення 175771 грн 28 коп.
1. Стислий виклад позицій сторін по справі.
1.1. 07.11.2024 позивач звернувся з позовом до Господарського суду Сумської області, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 175771 грн 28 коп., в тому числі: 77683 грн 06 коп. основного боргу, 91425 грн 69 коп. пені, 6662 грн 53 коп. 3% річних, нарахованих на підставі договору поставки № 2021-2906/01 від 29.06.2021; судові витрати.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору та станом на день подання позову у нього утворилась заборгованість в сумі 175771 грн 28 коп.
1.3. Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
2. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024, справу № 920/1340/24 призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.
2.2. Ухвалою від 08.11.2024 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/1340/24; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.
2.3. За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
2.4. Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
2.5. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2024 доставлена відповідачу 09.11.2024, 01:39, про що свідчить довідка Господарського суду Сумської області про доставку електронного листа в електронний кабінет.
2.6. 14.11.2024 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів понесених судових витрат (вх. № 3549, 4924 від 14.11.2024), згідно якого надає для долучення до матеріалів справи, в якості доказів понесених витрат копії наступних документів: рахунка № 09 від 11.11.2024 на суму 15000 грн 00 коп., платіжної інструкції № 1166 від 13.11.2024 на суму 15000 грн 00 коп., акта прийняття-передачі наданих послуг від 11.11.2024 до договору про професійну правничу допомогу № 61 на суму 15000 грн 00 коп.
2.7. Станом на 17.01.2025 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв не подав.
2.8. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
2.9. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
3.1. 29.06.2021 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумська Агропромислова Компанія» (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Дубовичі» (покупець) укладений договір поставки № 2021-2906/01, згідно умов якого позивач, у терміни і на умовах, визначених договором, зобов'язується поставити відповідачу засоби захисту рослин, мінеральні добрива, мікродобрива (добрива) та насіння сільськогосподарських культур, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).
3.2. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару. Асортимент товару, його кількість та ціна визначаються в додатках та/або накладних, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами цього договору. У випадку, якщо дані про товар у видаткових накладних не співпадають з даними додатку, вважається, що товар поставлений за ціною та у кількості, зазначених у видаткових накладних, з дотриманням інших умов, встановлених у додатку (п. 1.2, 1.3 договору).
3.3. Оплата за поставлений товар здійснюється на підставі рахунків-фактур постачальника (п. 3.1 договору).
3.4. Якщо у додатках до договору не зазначено інше, оплата товару має бути здійснена як 100% передплата, що внесена до початку першої поставки товару у межах додатку до договору або накладної, якщо поставка проведена без оформлення додатку (п. 3.2 договору).
3.5. Зміна порядку розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін шляхом оформлення відповідного додатку до договору (п. 3.3 договору).
3.6. Оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті та вважається здійсненою після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.4 договору ).
3.7. Визначення суми, що підлягає сплаті у випадку коригування ціни відповідно до її 2.5 - 2.6 договору, здійснюється самостійно покупцем при проведенні оплати (п. 3.5 договору).
3.8. Після надходження оплати, постачальник здійснює коригування ціни товару згідно до положень п. 2.5 та 2.6 договору та вносить відповідні коригування до СРПН. У випадку, якщо покупцем при оплаті товару не здійснено коригування ціни або сплачено ціну не у повному обсязі, постачальник письмово інформує покупця про необхідність доплати, яка має бути здійснена покупцем протягом 7 банківських днів (п. 3.6 договору).
3.9. Постачальник має право самостійно здійснити коригування ціни товару на день проведення остаточного розрахунку, у випадку прострочення оплати покупцем, з внесенням розрахунку коригування у СРПН (п. 3.7 договору).
3.10. Коригування ціни є правом постачальника. Якщо постачальник не здійснив коригування ціни товару у порядку, визначеному п. 2.5 та 2.6. договору, протягом 30 днів після оплати товару покупцем у повному обсязі, постачальник не має права в подальшому здійснювати таке коригування в односторонньому порядку (п. 3.8 договору).
3.11. Одностороннє виконання зобов'язання постачальника з поставки товару за відсутності передбаченої договором оплати не звільняє покупця від виконання обов'язків, визначених договором (п. 4.5 договору).
3.12. Претензії щодо недоліків товару можуть заявлятись покупцем з дотриманням умов договору протягом 20 днів від дня отримання товару, а за прихованими недоліками протягом 30 днів від дати їх документального підтвердження, відповідно до умов договору (п. 5.16 договору).
3.13. У випадку невиконання або неналежного виконання умов договору, винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства. У випадку прострочення оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення (п. 6.1, 6.3 договору).
3.14. Сторони домовились, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за даним договором складає 3 (три роки). Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, здійснюється без обмеження строку (п. 6.7 договору).
3.15. Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У разі, якщо жодна із сторін не повідомила за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово іншу сторону про небажання продовжувати договірні стосунки, договір вважається продовженим строком на один календарний рік, без обмеження кількості разів таких продовжень (п. 8.1, 8.5 договору).
3.16. 01.12.2021 сторонами укладено додаток № 3 до договору поставки, згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар (кукурудза (насіння)) на загальну суму 216106 грн 38 коп., у тому числі ПДВ 26539 грн 38 коп. (курс долара США становить 27,17 грн за 1 долар США). Умови оплати: 30% - попередня оплата, 70% післяплата. Ціна товару дійсна протягом 5 днів. Термін поставки - за потребою (а. с. 15).
3.17. 01.12.2021 позивач виставив відповідачу рахунок № 630 на суму 216606 грн 38 коп. (а. с. 16).
3.18. Згідно платіжного доручення № 6592 від 01.12.2021 відповідач здійснив оплату в сумі 61279 грн 48 коп. (призначення платежу: авансовий платіж за рахунком 630 від 01.12.2021) (а. с. 17).
3.19. За видатковою накладною № Р404 від 05.05.2022 та товарно-транспортною накладною № Р404 від 05.05.2022, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 164826 грн 80 коп. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін без зауважень (а. с. 18-19).
3.20. Після поставки товару, відповідачем сплачено:
- 20.12.2022 - 25000 грн 00 коп. (згідно платіжної інструкції № 35295993SВ) (станом на момент оплати курс долара США становить 36,9343 грн. за 1 долар США, тобто сплачено 676,8775 долара США); залишок основного боргу склав 3502,2693 долара США або 129353 грн 86 коп.;
- 07.03.2023 - 50000 грн 00 коп. (згідно платіжної інструкції № 37089517SВ) (станом на момент оплати курс долара США становить 36,9343 грн. за 1 долар США, тобто сплачено 1353,7551 долара США); залишок основного боргу склав 2148,5142 долара США або 79353 грн 87 коп.;
- 27.04.2023 - 10000 грн 00 коп. (згідно платіжної інструкції № 1255602587119) (станом на момент оплати курс долара США становить 36,9343 грн. за 1 долар США, тобто було сплачено 270,7510 долара США); залишок основного боргу склав 1877,7632 долара США або 69353 грн 87 коп.
3.21. На дату подання позову, борг відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений товар, з урахуванням курсу валюти станом на 04.11.2024 становить 1877,7632 долара США, що в гривнях, згідно курсу (1 долар США = 41,37 грн.) складає 77683 грн 06 коп.
4. Оцінка доказів з посиланням на норми права, якими керувався суд. Висновки суду.
4.1. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
4.2. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обув'язку.
4.3. Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
4.4. Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
4.5. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
4.6. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
4.7. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
4.8. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
4.9. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.10. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
4.11. Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
4.12. Згідно із абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
4.13. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
4.14. Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
4.15. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
4.16. Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
4.17. Стаття 689 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
4.18. Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
4.19. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
4.20. Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
4.21. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 4 ст. 692 Цивільного кодексу України).
4.22. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 ЦК України).
4.23. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
4.24. Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
4.25. Відповідно до ч. 1 ст. 697 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.
4.26. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові № 927/211/22 від 18.08.2023 вважає, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
4.27. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
4.28. За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
4.29. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
4.30. Договір купівлі-продажу крім основного зобов'язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов'язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.
4.31. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 538 ЦК України).
4.32. Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими ст. 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.
4.33. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України).
4.34. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).
4.35. У разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов'язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов'язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов'язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).
4.36. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові № 927/211/22 від 18.08.2023.
4.37. Суд установив, що згідно додатку 3 від 01.12.2021 до договору поставки № 2021-2906/01 від 29.06.2021, сторони визначили кількість, вартість товару, що поставляється за договором (кукурудза (насіння) СИ Ротанго_укр Форс Зеа_Вайбранс на загальну суму 216106 грн 38 коп.). Умови оплати - 30 % попередньої оплати / 70% постоплати.
4.38. Матеріалами справи підтверджено попередню оплату в розмірі 51279 грн 48 коп., згідно платіжного доручення № 6592 від 01.12.2021.
4.39. Також наявні докази оплати товару після його поставки, а саме: 20.12.2022 - 25000 грн 00 коп. (згідно платіжної інструкції № 35295993SВ) (станом на момент оплати курс долара США становить 36,9343 грн. за 1 долар США, тобто сплачено 676,8775 долара США); залишок основного боргу склав 3502,2693 долара США або 129353 грн 86 коп.; 07.03.2023 - 50000 грн 00 коп. (згідно платіжної інструкції № 37089517SВ) (станом на момент оплати курс долара США становить 36,9343 грн. за 1 долар США, тобто сплачено 1353,7551 долара США); залишок основного боргу склав 2148,5142 долара США або 79353 грн 87 коп.; 27.04.2023 - 10000 грн 00 коп. (згідно платіжної інструкції № 1255602587119) (станом на момент оплати курс долара США становить 36,9343 грн. за 1 долар США, тобто було сплачено 270,7510 долара США); залишок основного боргу склав 1877,7632 долара США або 69353 грн 87 коп.
4.40. На дату подання позову, борг відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений товар, з урахуванням курсу валюти станом на 04.11.2024 становить 1877,7632 долара США, що в гривнях, згідно курсу (1 долар США = 41,37 грн.) складає 77683 грн 06 коп.
4.41. Відповідач порушив своє зобов'язання з оплати товару, передбачене умовами договору та додатком 3 до договору від 01.12.2021.
4.42. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача.
4.43. Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за договором № 2021-2906/01 від 29.06.2021, враховуючи підтвердження боргу наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 77683 грн 06 коп.
Щодо стягнення пені.
4.44. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.
4.45. Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
4.46. Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
4.47. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
4.48. Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
4.49. За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
4.50. Частиною четвертою статті 231 Цивільного кодексу України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.
4.51. Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
4.52. Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
4.53. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
4.54. Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
4.55. Сторони у п. 6.7 договору погодили, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за даним договором складає 3 (три роки). Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, здійснюється без обмеження строку.
4.56. Відтак, умову, передбачену у п. 6.7 договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
4.57. Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.
4.58. Разом з цим, у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, зазначила, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
4.59. Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нарахована пеня за період з 07.05.2022 до 04.11.2024 в розмірі 91425 грн 69 коп.
4.60. Суд установив, що позивачем заявлений період нарахування пені на суму боргу поза межами строку визначеним ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Пункт 6.7 договору не містить певного терміну, чи вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців.
4.61. У разі якщо розрахунок штрафних санкцій позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
4.62. За розрахунком суду, пеня, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 07.05.2022 до 07.11.2022 складає 28942 грн 36 коп.
4.63. З огляду встановлені судом обставини, враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором № 2021-2906/01 від 29.06.2021, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 28942 грн 36 коп. пені. В іншій частині стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю.
Щодо стягнення 3% річних.
4.64. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.65. Згідно наданого позивачем розрахунку, за прострочення оплати поставленого товару, відповідачу нараховані 6662 грн 53 коп. 3% річних.
4.66. Перевіривши розрахунок позивача, суд установив, що за вказаний позивачем період сума 3% річних становить 6662 грн 52 коп.
4.67. Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6662 грн 52 коп. 3% річних підлягають задоволенню, в іншій частині стягнення 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.
5. Розподіл судових витрат між сторонам.
5.1. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд установив, що позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру - стягнення 175771 грн 28 коп.
Як доказ сплати судового збору позивачем до позову додано платіжну інструкцію № 1161 від 06.11.2024 на суму 3028 грн 00 коп.
Разом з цим, враховуючи ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову підлягав сплаті судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп. покладаються на відповідача.
5.2. Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ «Дубовичі» на користь ТОВ «Сумська Агропромислова Компанія» 15000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Суд установив, що згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в даній справі склав 15000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн 00 коп. позивачем надано копію укладеного між ним та адвокатом Вовком Олександром Володимировичем договору № 61 про професійну правничої допомогу від 04.11.2024; копію акту прийняття-передачі наданих послуг від 11.11.2024 до договору про професійну правничу допомогу № 61 від 04.11.2024; копією рахунку на оплату № 09 від 11.11.2024 на суму 15000 грн 00 коп. за надану професійну правничу допомогу згідно договору № 61 від 04.11.2024 в Господарському суді Сумської області у справі № 920/1340/24; копію платіжної інструкції № 1166 від 13.11.2024 про сплату позивачем адвокату 15000 грн 00 коп. за надання професійної правничої допомоги згідно рахунку № 09 від 11.11.2024.
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено копії виданого адвокату Вовку Олександру Володимировичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.03.2007 року № 253 та довіреності № 04-11-24/01 від 04.11.2024.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Відповідно до п. 4.1 договору № 61 від 04.11.2024, вартість професійної правничої допомоги адвоката у суді першої інстанції становить 15000 грн 00 коп., які клієнт повинен перерахувати на поточний рахунок адвоката протягом 20 банківських днів з дня укладення договору. Сторони встановили, що вказана сума не є остаточною і може коригуватись в сторону збільшення в залежності від складності справи, строку її розгляду, інших обставин, які суттєво впливають на дії, що необхідно вчинити адвокату для належного захисту інтересів клієнта.
Відповідно до п. 4.4, 4.5 договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.
Згідно акту прийняття-передачі наданих послуг від 11.11.2024, адвокат з 04.11.2024 до 11.11.2024 надав професійну правничу допомогу (правові послуги) у справі № 920/1340/24, стосовно взаємовідносин ТОВ «Сумська Агропромислова Компанія» та ТОВ «Дубовичі» в рамках договору поставки № 2021-2906/01 від 29.06.2021, а саме: надання консультацій, підготовка та направлення позовної заяви та додатків до неї, в тому числі, розрахунку заборгованості, витягів з Реєстру ЮО, ФОП, до Господарського суду Сумської області і відповідача у справі, а позивач прийняв надані послуги. Вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього акту становить 15000 грн 00 коп. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг клієнт до адвоката не має.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.
Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014, Горковлюк та Кагановський проти України від 04.10.2018).
В кожній конкретній справі суд оцінює розмір витрат на правничу допомогу у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були вони фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо. Суд не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.
Суд звертає увагу, що дана справа не є складною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на стандартних документах про поставку товару, позовна заява не містить складних розрахунків.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
З огляду на вищевикладене, специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 920/1340/24 є необґрунтовано завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 15000 грн 00 коп., тому суд дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн 00 коп.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубовичі» (41321, Сумська область, Конотопський район, с. Дубовичі, вул. Цимбала Павла, 11, код ЄДРПОУ 34135441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська Агропромислова Компанія» (40014, м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, оф. 61, код ЄДРПОУ 43274624) 77683 грн 06 коп. боргу, 28942 грн 36 коп. пені, 6662 грн 52 коп. 3% річних, 2422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору, 7500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане суддею 20.01.2025 (у період з 06.01.2025 до 16.01.2025 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці).
Суддя Є.А. Жерьобкіна