Справа № 211/1354/22
Провадження № 2/211/271/25
20 січня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді- Ткаченко С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бірж Д.В.,
у відсутність учасників процесу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
Позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, обґрунтовуючи свій позов тим, що надає послуги з централізованого опалення відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , належне відповідачу на праві власності, але відповідач в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснював, в результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 по 30.11.2021 в сумі 26 955,16 грн. Указану суму заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення, а також заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 7,01 грн. інфляційні втрати в сумі 8 850,21 грн. та 3% річних в сумі 2 731,64 грн. позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.
Ухвалою суду від 09 травня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням суду від 05 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, що виникли за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2013 по 30.11.2021 в сумі 26 955гривень 16 коп., абонентське обслуговування у розмірі 7 гривень 01 коп. інфляційні втрати в сумі 8 850 гривень 21 коп., 3% річних в сумі 2 731 гривня 64 коп. та в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 481 гривню 00 коп.
Ухвалою суду від 27 серпня 2024 року заочне рішення за заявою відповідача скасовано.
У судове засідання сторони не з'явилися, своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце слухання справи в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України.
Представник позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» Сліпченко Я.П. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача Шемет І.О. до суду не з"явився, у клопотанні від 12 11 2024 року просить застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності, стягнувши борг за період з березня 2019 року по листопад 2021 року.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Судом встановлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на дату формування відомостей 08.02.2022, відповідач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.06.2005 є власником житлового приміщенняза адресою: АДРЕСА_1 , а отже є споживачем послуги з постачання теплової енергії, що надається АТ «Криворізька теплоцентраль» за вказаною адресою.
Договір про надання послуг з постачання теплової енергії між АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачем не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачу надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов'язок відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов'язку нести відповідальність в порядку, встановленому законом.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18, від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18, тощо).
Таким чином, між позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачем ОСОБА_1 виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та постачанню теплової енергії, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), чинними на момент виникнення правовідносин (втрата чинності з 01.05.2022).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 Правил).
Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з наданим до суду розрахунком, сума боргу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) по АДРЕСА_1 за період з 01.10.2013 по 30.11.2021 становить у сумі 26 955,16 грн., плата за абонентське обслуговування становить у розмірі 7,01 грн. (а.с.8,9).
Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за послуги з постачання теплової енергії, що не спростовано стороною відповідача.
Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
Так, згідно наданого до суду розрахунку, АТ «Криворізька теплоцентраль» до суду не надано доказів здійснення оплати відповідачем ОСОБА_1 за надані послуг у спірний період.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23).
Так, позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.10.2013 по 30.11.2021, проплат за вказаний період здійснено не було, позивач звернувся до суду у березні 2022 року.
Тому суд враховує положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, відповідно до якого трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, підлягає стягненню борг за період з 02.04.2017 по 30.11.2021 у сумі 18 452,47 грн.
Аналогічне стосується і нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних.
Так, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
З огляду на те, що відповідачі, як встановлено судом, прострочили виконання грошового зобов'язання, вони, на вимогу позивача, повинні сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.
При цьому суд враховує, що з огляду на те, що у позивача з відповідачами наявні фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.
Відтак суд частково погоджується з вимогами позивача про стягнення з відповідача збитків за ст. 625 ЦК України за період з квітня 2017 року по листопад 2021 року.
Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1 448,36 грн. сплачений при подачі позову до суду, який суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати частково пропорційно розміру задоволених вимог: 22 501,25 грн. (сума боргу, задоволена судом) * 2 481,00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 38 544,02 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).
Керуючись статями 64, 67, 68 ЖК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265ЦПК України,суд
Задовольнити позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область,Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд.1), заборгованість, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02.04.2017 по 30.11.2021 у сумі 18 452 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) гривні 47 коп., заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 7 (сім) гривень 01 коп. інфляційні втрати в сумі 2 784 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні 46 коп. та 3% річних в сумі 1 257 (одна тисяча двісті п'ятдесят сім) гривень 31 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в суму 1 448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) гривень 36 коп.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко