Справа № 211/6674/23
Провадження №2-а/211/8/25
іменем України
15 січня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Данилової О.Д.,
представника позивача - Ворсуляка О.В., представника відповідача - Порхун В.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Оріпова Зохіра Бобіра углі до Відділу № 9 у м. Кривому Розі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 углі, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 углі, від імені та в інтересах якого діє адвокат Ворсуляк О.В., звернувся до суду з позовом до Відділу №9 у м. Кривому Розі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 углі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.04.2023 Довгинцівсько-Металургійним відділом у місті Кривому Розі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області прийнято рішення №1 про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 углі ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає дане рішення незаконним, прийнятим не у спосіб, визначений Конституцією України та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», непропорційним, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення; без урахування права позивача і без забезпечення реальної можливості позивачу на участь у прийнятті рішення з огляду на те, що останній не володіє державною мовою, з порушенням права на захист. Мотивувальна частина оскаржуваного рішення свідчить про те, що відповідач помилково тлумачить положення статей 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства», презюмуючи своє право видворити позивача. Так, навівши міграційну історію позивача, відповідач констатує, що 21.02.2023 відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН 004739 від 21.02.2023 за ст. 203 КУпАП, відповідно до якого винесено постанову ПН МДН 004739 від 21.02.2023 і накладено стягнення у виді штрафу. У той же день, 21.02.2023, відносно ОСОБА_1 прийнято рішення №7 про примусове повернення до країни походження вдруге (вперше таке рішення приймалося 03.09.2022, і також супроводжувалося притягненням позивача до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУпАП). Варто зауважити, що Закон України «Про правий статус іноземців і осіб без громадянства» не передбачає права суб'єкту владних повноважень приймати рішення про примусове повернення іноземця двічі поспіль. Проте, у порушення статті 26 Закону України «Про правий статус іноземців і осіб без громадянства», відповідач після прийняття одного рішення про примусове повернення позивача 03.09.2022, приймає таке ж рішення друге 21.02.2023. Такі дії свідчать про порушення вимог ст. 19 Конституції України і статті 26 Закону України «Про правий статус іноземців і осіб без громадянства». Хоча рішення про примусові повернення позивача не є предметом оскарження за даним позовом, і окремо позивачем не оскаржувалися, але ці рішення враховані відповідачем при прийняття останнього - рішення про примусове видворення, що оскаржується. Так само не оскаржувалися позивачем постанови про притягнення його до відповідальності за ст. 203 КУпАП, але це не означає, що позивач позбавлений права вказувати на окремі ознаки незаконності дій і рішень відповідача і процесі оскарження рішення про примусове видворення, оскільки рішення суб'єкту владних повноважень не є еквівалентом судового рішення, не має подібних ознак обов'язковості і преюдиційності, які властиві судовому рішенню, що набрало законної сили.
Ухвалою суду від 02.12.2024 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків. 16.12.2024 недоліки усунуто.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
30.12.2024 повноважним представником Відділу № 9 у місті Кривому Розі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Порхун В.О. подано до суду відзив на адміністративний позов. Представник просить відмовити громадянину Узбекистану ОСОБА_3 углі у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи відзив тим, що рішення про примусове видворення за межі території України від 13.04.2024 прийняте Довгинцівсько-Металургійним відділом у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області (Відділом №9 у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області) відносно позивача прийняті з урахуванням та дотриманням всіх норм чинного законодавства на підставі діючого законодавства України, та відповідно підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 углі - адвокат Ворсуляк О.В. на позовних вимогах наполягав та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача Порхун В.О. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимоги та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.
Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Згідно із положеннями пунктів 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №360 від 20.08.2014, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями ДМС є, зокрема, реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, продовження строку їх перебування на території України регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Узбекистан (а.с. 30-34, а.с. 35-37).
13.04.2023 Довгинцівсько-Металургійним відділом у місті Кривому Розі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області прийнято рішення №1 про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14-17).
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач, від імені та в інтересах якого діє адвокат Ворсуляк О.В., звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Представник позивача у позовній заяві та у судовому засіданні посилається на те, що дане рішення про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 углі є незаконним, оскільки було ухвалене відповідачем без залучення перекладача, також позивач був позбавлений права на захист - не залучався спеціаліст з відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Вирішуючи адміністративний позов, суд ураховує, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право іноземця на перекладача закріплено в пункті 1 статті 5 Декларації про права людини відносно осіб, що не є громадянами країни, в якій проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13.121985 на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною.
У пункті 2 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також визначено, що кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.
Про важливість забезпечення права особи на перекладача неодноразово наголошувалось в рішеннях Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН» від 28.11.1978, у справі «Камазінскі проти Австрії» від 19.12.1989, у справі «Артіко проти Італії» від 30.05.1980).
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №522/14605/17 зауважив, що дотримання права іноземця на перекладача при прийнятті суб'єктом владних повноважень рішень відносно нього є достатньою і необхідною правовою підставою вважати, що він обізнаний з його змістом і сутністю, а отже, знає або повинен знати про втручання в його права.
Як вбачається з рішення №1 про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 углі, прийнятого Довгинцівсько-Металургійним відділом у місті Кривому Розі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області 13.04.2023, перекладач при розгляді справи не залучався.
При цьому у судовому засіданні встановлено, що позивач не володіє українською мовою та не розуміє її. Проте ОСОБА_1 углі не було забезпечено перекладачем з мови, якою він вільно володіє, а відтак останній не мав змоги розуміти зміст дій та рішень, що приймалися відносно нього службовими особами та не міг отримати належне роз'яснення його прав, зокрема, на отримання правової допомоги.
Також слід зауважити, що усі процесуальні документи, прийняті відповідачем відносно позивача (протоколи про адміністративне правопорушення від 03.09.2022, 21.02.2023 та постанови про накладення адміністративного стягнення), розглядалися без залучення перекладача.
Крім того, представник позивача слушно посилається на те, що внаслідок не забезпечення позивача перекладачем, останній не зміг скористатися професійно правничою допомогою, оскільки не зміг отримати від повноважних представників відповідача належне роз'яснення його прав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Заперечуючи проти адміністративного позову та наполягаючи на правомірності свого рішення, представник відповідача у судовому засіданні посилалася на те, що позивач до теперішнього часу без поважних причин проживає в Україні з 06.05.2022. Однак, позивачем та його представником було доведено, що відповідач прийняв рішення суттєво порушивши права позивача, не залучивши перекладача при розгляді справи, що призвело, зокрема, до неможливості отримання останнім правової допомоги.
За таких обставин суд вважає, що рішення №1 від 13.04.2023 про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 углі прийнято з порушенням міжнародних норм та правил щодо забезпечення права іноземця на перекладача.
При цьому суд відхиляє заперечення сторони відповідача, викладене у відзиві на позов, оскільки воно нівелюється дослідженими доказами, наявними у матеріалах справи, та доводами представника позивача, викладеними під час судового засідання.
Враховуючи наведене, адміністративний позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ухвалив:
позов - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області №1 від 13.04.2023 про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 углі ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 20 січня 2025 року.
Суддя Д.М.Ніколенко