09.01.2025м. СумиСправа № 920/607/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А.,при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 920/607/24
за позовом: Управління комунального майна Сумської міської ради (4000, м. Суми, вул. Воскресенська, 8А, код 45068823)
до відповідача: Державного підприємства - Українського Державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» (03037, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 39/1, код 05416892)
про стягнення 353 193, 32 грн, розірвання договору оренди та виселення
за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
представника позивача - Парфененко М.С.,
представника відповідача - не з'явився,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Управління комунального майна Сумської міської ради заборгованість у розмірі 353 193,32 грн (з яких 300 814,96 грн - орендна плата, 52 378,36 грн - пеня), достроково розірвати договір оренди № ФМ-143 від 14.05.1997, в редакції від 08.06.2021, укладений з Державним підприємством - Український Державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» на нежитлові приміщення, які розташовані на цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 8 (пров. Сурогінський), загальною площею 173,3 м2; виселити відповідача з нежитлових приміщень, які розташовані на цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 8 (пров. Сурогінський), загальною площею 173,3 м2; стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані із розглядом справи.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.05.2024 справу № 920/607/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.05.2024 постановлено залишити без руху позовну заяву.
Представником позивача вимоги ухвали Господарського суду Сумської області від 27.05.2024 виконано.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.06.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/607/24 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 18.07.2024, 10:30.
Протокольною ухвалою суду від 18.07.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та у судовому засіданні 18.07.2024 у справі №920/607/24 судом оголошено перерву до 20.08.2024, 12:30.
Представником позивача подано до суду клопотання №96/23 укм від 12.08.2024 (вх. №4614/24 від 12.08.2024). в якому просив відкласти підготовче судове засідання.
Водночас підготовче засідання, призначене на 20.08.2024, 12:30, не відбулось у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.08.2024 постановлено призначити підготовче засідання на 15.10.2024, 11:00.
Підготовче засідання, призначене на 15.10.2024, 11:00, не відбулось у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2024 постановлено призначити підготовче засідання на 26.11.2024, 11:30.
Протокольною ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.11.2024 судом залишено без розгляду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання (вх. №4614 від 12.08.2024).
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.11.2024 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/607/24; призначити розгляд справи № 920/607/24 по суті в судове засідання на 09.01.2025, 11:30.
Представник позивача у судове засідання з'явився.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.
Згідно із ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
14.05.1997 між Відділом комунального майна Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів та Сумським відділом комплексного проектування інституту «Укрдіпродор» був укладений договір № ФМ-143 (далі - Договір) на оренду нежитлових приміщень за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 8 (пров. Сурогінський), загальною площею 215,6 м2, в тому числі підвал 43,1 м2.
Зазначені приміщення були передані Орендарю на підставі акту приймання-передачі від 14.05.1997.
У подальшому була укладена зміна № 2 від 04.04.2002 до Договору.
У 2015 році Орендар письмово відмовився від оренди підвального приміщення площею 43,1 м2, яке було повернуто згідно акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 12.05.2015.
Отже, в користуванні Орендаря залишилось 173,3 м2.
08.06.2021 між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (орендодавець) та Державним підприємством - Український Державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» була укладена зміна № 9 до договору оренди № ФМ-143 від 14.05.1997, у якій умови договору були викладені в новій редакції (надалі-Договір).
Згідно п. 3.3. зміни № 9 до договору оренди № ФМ-143 від 14.05.1997, орендар сплачує орендну плату до бюджету Сумської міської ТГ у 100%-му розмірі щомісяця, до 15 числа місяця наступного за звітним.
Підпунктом 1.1. пункту 1 рішення Сумської міської ради від 03.11.2022 № 3173-МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності» (зі змінами) утворено Управління комунального майна Сумської міської ради (з правом юридичної особи) шляхом виділення з департаменту забезпечення ресурсних платежів.
Управління комунального майна Сумської міської ради, відповідно до п. 1.6 та 1.10. розділу 1 Положення, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 03.11.2022 № 3176-МР, зі змінами від 09.08.2023 № 4100-МР здійснює управління та розпорядження майном комунальної власності Сумської міської територіальної громади (далі - майно комунальної власності) у межах, визначених чинним законодавством України, Сумською міською радою та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління та розпорядження майном комунальної власності, а також є правонаступником департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради по всіх майнових та немайнових правах та обов'язках в частині здійснення повноважень, визначених у пункті 1.11 розділу 1 цього Положення.
Підпунктом 1 пункту 1 рішення Сумської міської ради від 11.01.2023 № 3393-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 23 вересня 2020 року № 7378-МР «Про деякі питання оренди майна комунальної власності Сумської міської територіальної громади» (зі змінами) орендодавцем майна комунальної власності Сумської міської територіальної громади є уповноважений орган Сумської міської ради - Управління комунального майна Сумської міської ради.
За наявною в Управлінні інформацією відповідач за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 має заборгованість у розмірі 353 193,32 грн, з яких 300 814,96 грн - орендна плата, 52 378,36 грн - пеня.
На адресу відповідача, позивачем було направлено претензію №778/10.01-14 від 20.09.2023, в якій було запропоновано сплатити заборгованість за Договором.
Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем суду не надано.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача по орендній платі, який підтверджується матеріалами справи та розрахунком суми позову. Відповідач не подав доказів сплати боргу у повному обсязі чи аргументованих заперечень проти позову.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 300 814, 96 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.10.2023.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України та п. 11.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та договором.
Відповідно до вимог договору орендна плата, не перерахована своєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (п. 3.7. договору). На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.8. договору).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
У пункті 3.7. договору сторони погодили, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з поданим розрахунком, який судом перевірено, відповідно до п. 3.7. договору, відповідачеві нарахована пеня в сумі 52 378, 36 грн.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 52 378, 36 грн.
Щодо вимоги позивача про дострокове розірвання договору та виселення відповідача з нежитлового приміщення, що є об'єктом оренди суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12.7. укладеного договору договір може бути достроково припинений на вимогу орендаря, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати становить більше, ніж плата за 3 місяці.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно з п. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Норма ст. 285 Господарського кодексу України зобов'язує орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
На підставі вищенаведеного, враховуючи, що відповідач у тривалий період неналежно виконує умови договору щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору та виселення відповідача з нежитлового приміщення, що є об'єктом оренди за договором.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які наявні у справі, та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 11 353, 90 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити позов.
2. Стягнути з Державного підприємства - Українського Державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» (03037, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 39/1, код 05416892) на користь Управління комунального майна Сумської міської ради (4000, м. Суми, вул. Воскресенська, 8А, код 45068823) 300 814, 96 грн (триста тисяч вісімсот чотирнадцять гривень дев'яносто шість копійок) заборгованості з орендної плати, 52 378, 36 грн (п'ятдесят дві тисячі триста сімдесят вісім гривень тридцять шість копійок) пені, а також 11 353, 90 грн (десять тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень дев'яносто копійок) судового збору.
3. Розірвати договір оренди № ФМ-143 від 14.05.1997 (в редакції від 08.06.2021), укладений з Державним підприємством - Український Державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» на нежитлові приміщення, які розташовані на цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 8 (пров. Сурогінський), загальною площею 173,3 м2.
4. Виселити Державне підприємство - Український Державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» з нежитлових приміщень, які розташовані на цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 8 (пров. Сурогінський), загальною площею 173,3 м2.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний суддею 20.01.2025.
Суддя Ю.А. Джепа