Справа № 210/6497/24
Провадження № 3/210/50/25
іменем України
17 січня 2025 року
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В провадження судді надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу серії ВАВ №016187 від 22 жовтня 2024 року, 22.10.2024 року о 12.30 год. громадянка ОСОБА_1 за місцем мешкання у кв. АДРЕСА_2 , умисно скоїла психологічне насильство в сім'ї по відношенню до своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , яке виразилось у висловлюванні в адресу останньої нецензурної лайки та погроз. Тим самим ОСОБА_1 могла завдати шкоди психологічному здоров'ю своєї доньки.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи не з'явилася, причину неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не надала.
Враховуючи стислі строки розгляду справи, а також те, що відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП, дана категорія справ до вичерпаного переліку, за якими обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відноситься, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши адміністративний матеріал суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Враховуючи положення закону, у протоколі має бути зазначена конкретна особа (прізвище, ім'я, по батькові), відносно якої вчинено фізичне насильство та додані докази, що особа, яка здійснила протиправні дії є суб'єктом адміністративної відповідальності за домашнє насильство, а не формальне посилання на те, що певна особа вчинила домашнє насильство.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
При цьому, частиною 2 статті 173-2 КУпАП (в редакції від 09.08.2024, чинній на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 ) передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 протягом року була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, матеріали справи не містять доказів повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №016187 від 22.10.2024 вбачається, що 22.10.2024 року о 12.30 год. громадянка ОСОБА_1 за місцем мешкання у кв. АДРЕСА_2 , умисно скоїла психологічне насильство в сім'ї по відношенню до своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , яке виразилось у висловлюванні в адресу останньої нецензурної лайки та погроз.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення обов'язково має містити посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність за ст.173-2 КУпАП, а також суть вчиненого правопорушення.
Проте, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №016187 від 22.10.2024, складеного відносно ОСОБА_1 , неможливо встановити, яку саме норму спеціального закону нею порушено.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Суд розглядає справу виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення та позбавлений можливості змінювати кваліфікацію вчиненого правопорушення.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Суд приходить до висновку, що надані матеріали адміністративної справи є суперечливими, не відповідають критеріям достовірності та належності, таким чином відсутні докази, які можуть свідчити «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно до ст. 7 КУПАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, суддя доходить до висновку про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 283-285 КУпАП,-
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання скарги через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу.
Суддя: Р. Є. Скотар