Справа № 932/9052/24
Провадження № 1-кп/932/615/24
20 січня 2025 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за №22024050000002346 від 30.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,
У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2024 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 до 02 лютого 2025 року включно.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , підтримавши обґрунтування, правові підстави та ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що зазначені у раніше поданому клопотанні про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 .
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, тобто у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненій в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації незаконним збройним формуванням за відсутності ознак державної зради або шпигунства.
Прокурор зазначив, що ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, доведеними, такими, що продовжують існувати та не зменшилися, а також необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв'язку із тим, що обвинувачений спроможний:
1) переховуватися від суду: враховуючи те, що ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, при цьому існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до діючого законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема на тимчасово окупований території або в РФ. Вказані обставині також сприяє той факт, що обвинувачений мешкає в м. Мирнограді Донецької області, яке розташоване поруч з лінією розмежування з окупованою територією та поруч з яким триває активна фаза бойових дій (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
2) обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування (п. 2 ч. 1. ст. 177 КПК України);
3) незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні: сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь, незаконно впливати на свідка (яка постійно мешкає у м. Мирнограді Донецької області), оскільки його показання мають ґрунтовне значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України);
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання із зазначених вище підстав та просив його задовольнити.
Обвинувачений та захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 КПК України продовжують існувати.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років позбавлення волі, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідка у кримінальному провадженні, оскільки на даний час останній у судовому засіданні не допитаний.
Також, суд враховує правовий режим військового стану не як ризик, а як обставину яка вказує на наявність актуальних ризиків, заявлених прокурором.
Крім того, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин спрямований проти національної безпеки України, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Ризики передбачені п. 2 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає недоведеними, оскільки при обґрунтуванні клопотання прокурор лише перелічив зазначені ризики при цьому не зазначивши реальну можливість настання таких протиправних дій з боку обвинуваченого або його схильність до їх вчинення, що раніше вже було зазначено судом при постановленні ухвали від 05 грудня 2024 року.
Отже, на сьогоднішній день ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше не зменшилися, продовжують існувати та необхідні для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Окрім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, під час дії воєнного стану, при наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, суд може застосувати до обвинуваченого запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою, враховуючи імперативність норми ч. 6 ст. 176 КПК України.
Відтак, обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437,442 КК.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 березня 2025 року включно.
Установити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою є 20 березня 2025 року включно.
На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України - розмір застави не визначати.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання копії.
Суддя ОСОБА_1